Справа № 496/1401/24
Провадження № 1-кс/496/879/24
12 березня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області
у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка Одеської області клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024162160000012 від 16.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з вказаним вище клопотанням. При цьому посилається на те, що Слідчим відділом Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024162160000012, розпочатому 16.02.2024 за зверненням Тао Сюань за фактом томного викрадення невстановленими особами, які шляхом проникнення до складського приміщення АДРЕСА_1 заволоділи майном заявника, а саме товару у вигляді чоловічих курток у кількості 1056 штук та дитячими іграшками у кількості 400 штук, чим заподіяли збиток на загальну суму 40 000 грн., за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Крім того здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024162160000013, розпочатому 16.02.2024 за зверненням ОСОБА_4 за фактом томного викрадення невстановленими особами, які шляхом проникнення до складського приміщення № Н 6-40, розташованого в АДРЕСА_2 заволоділи майном заявника, а саме товару у вигляді жіночих та чоловічих кросівок загальною кількістю 2320 пар, чим заподіяли збиток на загальну суму 1 000 000 грн., за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Відповідно до ст. 217 КПК України, прокурором 21.02.2024 кримінальні провадження № 42024162160000012 від 16.02.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України та №42024162160000013 від 16.02.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, об'єднано в одне кримінальне провадження. Основним номером провадження визначено №42024162160000012. Згідно отриманої інформації від Головного управління карного розшуку Головного управління національної поліції в Одеській області встановлено, що до вказаних кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, житло розташоване за адресою: АДРЕСА_4 на підставі права власності належить ОСОБА_6 . У користуванні має автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» з реєстраційним знаком НОМЕР_1 , по облікам НПУ встановлено, що власником являється ОСОБА_5 . Вказаний автомобіль використовував для вчинення кримінальних правопорушень. 09.03.2024, з метою відшукання предметів, речей та документів, які будуть мати доказове значення по даному кримінальному провадженні проведено санкіонований обшук за ухвалою слідчого судді від 26.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_4 , в ході чого виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 200 гривень у кількості 45 штук з номерами, а саме: ГВ3099235, ГЗ7506790, ВЗ6914048, ЄЖ4294395, ЄА0468979, ЗБ6856730, ГА7324158, ГА1636079, ВЖ5187066, ПА6075396, ЕЕ5162674, ГЕ7615068, ВЖ7215658, ГД8176187, ЕЄ1423513, ЄА6591007, ГИ4351778, АС8784512, ЕБ9173383, ЗВ4589977, ЗБ9325339, ГЄ2183512, ДБ6065097, БН6739823, ДБ8474000, ДД7585172, ЕИ7216810, ЕЗ2145913, ВД7547059, ЕЖ0008627, БУ7217555, ДЄ5856730, АТ8985460, ЄИ2913553, ГД9291566, ЄА8730295, ЄЄ6496118, ДА3943482, ГА0713216, ВЖ4148498, БР1838613, ВЄ4895928, ГД8237154, БП07915212, ДВ2967139, а також купюра номіналом 100 доларів США з номером LL69420879A; мобільний телефон марки «oddo» синього кольору у прозорому полімерному чохлі, імеі 1: НОМЕР_2 , 2: НОМЕР_3 , мобільний номер телефону НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору у полімерному чохлі темного кольору, імеі 1: НОМЕР_6 , 2: НОМЕР_7 , мобільний номер телефону НОМЕР_8 , під чохлом телефону сімкартка «лайфселл» з номером НОМЕР_9 ; зубна щітка «biomed» синього кольору, яка належить ОСОБА_5 . Відтак, 10.03.2024 року слідчим винесено вмотивовану постанову про визнання речовим доказом вилучених речей у вигляді мобільних телефонів, оскільки мобільні телефони в момент вчинення злочину могли перебувати у користуванні фігурантів, тому, мобільний телефон зокрема їх номери ІМЕІ та номери вмонтованих сім-карток, можуть бути доказом у кримінальному провадженні, зокрема будуть індикаторами вказаних мобільних терміналів в зоні дії базових станцій мобільних операторів, що свою чергу дасть смогу прослідкувати та встановити місцезнаходження власників вказаних телефонів в день вчинення інкримінованого злочину. Грошових коштів, оскільки вказані грошові кошти отриманні злочинним шляхом, так як отримані за продажу викраденого товару, зубна щітка являється речовим доказом так як можна встановити ДНК-профіль фігурантів та здійснити відповідний аналіз отриманих доказів.
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням враховуючи необхідність проведення подальших досліджень та судових експертиз, що має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні з метою схоронності виявлених та вилучених в ході обшуку речей, документів та іншого майна, що має значення по даному кримінальному провадженню, виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відносяться до обставин, що підлягають доказуванню по кримінальному провадженню, які можуть мати значення для об'єктивного, всебічного і повного розслідування кримінального провадження, а також з метою запобігання їх приховування, втрати, знищення.
Крім того, слідчий просить поновити пропущений процесуальний строк на подання до суду клопотання про арешт майна у зв'язку з тим, що обшук проведено 09.03.2024 року, тобто в суботу, згідно календарного робочого графіку роботи цей день є вихідним днем Біляївського районного суду, Чорноморської окружної прокуратури та Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області, а отже наступним робочим днем є понеділок, тобто 11.03.2024 року, тому вважає, що наявні підстави для поновлення строків звернення з клопотанням про арешт майна.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, але в прохальній частині клопотання слідчий просив провести розгляд справи у відсутність слідчого та прокурора. Їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Судом була здійснена спроба виклику власника майна ОСОБА_5 у судове засідання, призначене на 12.03.2024 року, шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, який міститься у матеріалах, доданих до клопотання про арешт майна.
Разом з тим, повідомлення про виклик у судове засідання ОСОБА_5 не отримав, про що свідчить довідка про недоставлення SMS від 12.03.2023 року.
Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості виконати вимоги ст. 172 КПК України та належним чином повідомити власника майна про розгляд клопотання про арешт майна.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
На підставі ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані: тяжка хвороба, відрядження, стихійне лихо, та інші обставини, внаслідок яких особа не мала реальної змоги вчасно подати клопотання.
Слідчий суддя вважає, що процесуальний строк на звернення до суду з клопотанням про накладання арешту на тимчасово вилучене майно пропущений з поважної причини, тому підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 173 КПК України, повинен врахувати, зокрема правову підставу для арешту майна.
Слідчим відділом Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024162160000012, розпочатому 16.02.2024 за зверненням Тао Сюань за фактом таємного викрадення невстановленими особами, які шляхом проникнення до складського приміщення АДРЕСА_1 заволоділи майном заявника, а саме товару у вигляді чоловічих курток у кількості 1056 штук та дитячими іграшками у кількості 400 штук, чим заподіяли збиток на загальну суму 40 000 грн., за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Також, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024162160000013, розпочатому 16.02.2024 за зверненням ОСОБА_4 за фактом томного викрадення невстановленими особами, які шляхом проникнення до складського приміщення № Н 6-40, розташованого в АДРЕСА_2 заволоділи майном заявника, а саме товару у вигляді жіночих та чоловічих кросівок загальною кількістю 2320 пар, чим заподіяли збиток на загальну суму 1 000 000 грн., за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 217 КПК України, прокурором 21.02.2024 кримінальні провадження № 42024162160000012 від 16.02.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України та № 42024162160000013 від 16.02.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, об'єднано в одне кримінальне провадження. Основним номером провадження визначено № 42024162160000012.
Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 26.02.2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку житла розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , з метою відшукання викрадено майна потерпілих Тао Сюань та ОСОБА_4 , а саме товару у вигляді чоловічих курток у кількості 1056 штук, дитячих іграшок у кількості 400 штук, жіночих та чоловічих кросівок загальною кількістю 2320 пар, мобільних телефонів, які знаходяться у володінні чи користуванні фігурантів кримінального провадження, речі та документи, які зберегли відомості чи інформацію щодо незаконного заволодіння майном потерпілих, а також інші речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.
З протоколу обшуку від 09.03.2024 року вбачається, що у ході проведення обшуку речей, які перераховані в ухвалі Біляївського районного суду Одеської області виявлено не було. Натомість було виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 200 гривень у кількості 45 штук з номерами, а саме: ГВ3099235, ГЗ7506790, ВЗ6914048, ЄЖ4294395, ЄА0468979, ЗБ6856730, ГА7324158, ГА1636079, ВЖ5187066, ПА6075396, ЕЕ5162674, ГЕ7615068, ВЖ7215658, ГД8176187, ЕЄ1423513, ЄА6591007, ГИ4351778, АС8784512, ЕБ9173383, ЗВ4589977, ЗБ9325339, ГЄ2183512, ДБ6065097, БН6739823, ДБ8474000, ДД7585172, ЕИ7216810, ЕЗ2145913, ВД7547059, ЕЖ0008627, БУ7217555, ДЄ5856730, АТ8985460, ЄИ2913553, ГД9291566, ЄА8730295, ЄЄ6496118, ДА3943482, ГА0713216, ВЖ4148498, БР1838613, ВЄ4895928, ГД8237154, БП07915212, ДВ2967139, а також купюра номіналом 100 доларів США з номером LL69420879A; мобільний телефон марки «oddo» синього кольору у прозорому полімерному чохлі, імеі 1: НОМЕР_2 , 2: НОМЕР_3 , мобільний номер телефону НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору у полімерному чохлі темного кольору, імеі 1: НОМЕР_6 , 2: НОМЕР_7 , мобільний номер телефону НОМЕР_8 , під чохлом телефону сімкартка «лайфселл» з номером НОМЕР_9 ; зубна щітка «biomed» синього кольору, яка належить ОСОБА_5 .
При цьому слідчий у клопотанні про арешт майна посилається на те, що вилучені речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та згідно ст. 98 КПК України мають значення речових доказів по кримінальному провадженню.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що слідчий з незрозумілих підстав вирішив, що вилучені речі мають ознаки речових доказів, оскільки жодних ознак, ані в постанові про визнання речових доказів, ані в клопотанні про накладення арешту, слідчим не наведені.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК України заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Фактичними підставами арешту майна є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної, фізичної чи моральної шкоди, на розмір завданої шкоди та на наявність у відповідних осіб майна, яке підлягає арешту чи конфіскації.
При розгляді заяв про втручання держави у здійснення права власності ЄСПЛ спершу розглядає, чи таке втручання здійснювалося для досягнення соціально значущої мети, а також у межах існуючого законодавства. Щодо першого критерію, Суд залишає державі можливість самостійного оцінювання.
Як свідчить аналіз практики ЄСПЛ, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
При здійсненні оцінки правомірності та виправданості допустимих обмежень прав і свобод ЄСПЛ послідовно вирішує чотири групи питань: 1) чи було оскаржуване обмеження (втручання) передбачене законом; 2) чи переслідувало воно одну з легітимних цілей, зазначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини; 3) чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві»; 4) чи було воно пропорційним до тієї правомірної мети, якої намагалися досягти.
На підставі вимог ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити таки захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Дослідивши клопотання та аналізуючи всі долучені до клопотання матеріали в сукупності, слідчий суддя вважає не доведеним з боку слідчого існування правових підстав для накладення арешту на вказане вилучене майно, оскільки слідчим в клопотанні не обґрунтовано, що вилучені речі реально мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказані вилучені речі.
Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Поновити слідчому СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 процесуальний строк на подання клопотання про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024162160000012 від 16.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - залишити без задоволення.
Повернути вилучене майно власнику.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 13 березня 2024 року.