Справа № 496/168/24
Провадження № 2/496/1175/24
01 березня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеська область цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 42508,25 грн. за кредитним договором №Z76.25386.004803112 від 16.01.2019 року та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 16.01.2019 року відповідач уклала із АТ «Ідея банк» кредитний договір №Z76.25386.004803112 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №07072023, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z76.25386.004803112 від 16.01.2019 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому договором. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачує банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв'язку з чим перед Банком виникла заборгованість у розмірі 42508,25 грн., яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 16 січня 2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.
У судове засідання відповідач не з'явилася, проте в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки подала до суду відзив на позовну заяву.
Згідно наданого відзиву на позовну заяву відповідач просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості відмовити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнає та посилається на Закон України №2120 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року, а саме: 2) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та вважає, що позов суперечить вище зазначеному закону, а тому не може бути задоволеним. Також відповідачем зазначено, що банком не надано суду достатніх доказів укладання договору про надання банківських послуг, не надано доказів досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, а також не підтверджені обставини фактичного отримання та користування відповідачем грошовими коштами, то позовні вимоги слід вважати необгрунтованими, не доведеними. Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту, стягнути заборгованість по відсотках. Представник позивача, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на норми діючого законодавства, але умови та правила надання банківських послуг як невід'ємної частини спірного договору та Тарифи користування не надані. Представник позивача не надав доказів на підтвердження, своїх позивних вимог, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи, ознайомлення і погодження з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати суми за відсотками, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Тому визначити, яку саме процентну ставку обумовили сторони на момент укладення договору - не представляється можливим (а.с. 53-60).
13.02.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 62-64).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
На підставі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як встановлено у судовому засіданні, 16.01.2019 року між відповідачем та АТ «Ідея банк» було укладено кредитний договір №Z76.25386.004803112 (а.с. 6-7).
Відповідно до п. 1.1. умов кредитного договору, Банк надає позичальнику кредит в безготівковій формі на купівлю товарів (послуг) у сумі 18000 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами і комісіями згідно з умовами цього договору.
Відповідно до договору факторингу №07072023 від 07.07.2023 року укладений між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z76.25386.004803112 від 16.01.2019 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 27-29).
Як вбачається з наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом за період з 07.07.2023 року по 30.11.2023 року становить 42508,25 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 16613,76 грн., заборгованість за відсотками - 25894,49 грн. (а.с. 26).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, де одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд приймає до уваги позицію відповідача, що викладено у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначає, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором № №Z76.25386.004803112 від 16.01.2019 року належним чином не виконала. В результаті чого, згідно розрахунку представника позивача, мається заборгованість, що становить 42508,25 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 16613,76 грн., заборгованість за відсотками - 25894,49 грн.
Однак, суд звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено та в подальшому продовжено режим воєнного стану.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за відсотками - 25894,49 грн.
Таким чином, для застосування до виниклих правовідносин положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", ключове та першочергове значення, на думку суду, має саме наявність простроченого грошового зобов'язання за укладеним договором, а не вид укладеного договору позики, кредиту, оренди майна тощо.
Тому з відповідача підлягають стягненню кошти, які відповідач фактично отримав на підставі договору № №Z76.25386.004803112 від 16.01.2019 року.
Відповідачем розрахунок заборгованості в частині заборгованості за кредитом, не спростований,
У зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню кошти, які він фактично отримав на підставі кредитного договору.
У відповідності до ст.ст. 76-77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданого платіжної інструкції від 12.12.2023 (а.с. 2), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2684 грн., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1049 грн. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 16613,76 грн. х 2684 грн./42508,25 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст. ст. 509, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, рах. № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк», заборгованість за кредитним договором № Z76.25386.004803112 від 16.01.2019 року у розмірі у розмірі 16613,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, рах. № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк» судовий збір у розмірі 1049,00 грн.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Суддя І.М. Горяєв
Повний текст рішення складено 11.03.2024 року.