Справа № 496/2109/20
Провадження № 1-кп/496/157/24
14 березня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Василівка, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального Кодексу України, -
10 грудня 2019 року після 14.00 години, більш точного часу судом не встановлено, ОСОБА_7 перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, ревнищів під час раптово виниклої сварки, маючи намір на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навмисно наніс останній близько 9 ударів в область обличчя та тулубу, а потім волочив її у положенні обличчям до землі, оскільки остання самостійно йти не могла. Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови: вісім синців голови, одна забійна рана, три садна голови та подвійний перелом тіла нижньої щелепи; закритої травми тулубу: дві ділянки осаднення на передньої поверхні черевної стінки, по одному синцю правої задньо-бокової поверхні грудної клітки і правої сідниці, перелом 8-го правого ребра по задній пахвовій лінії, крововилив під плевру та в товщу тканини легень, розриви тканини і судин великого сальника, брижі та стінки тонкої кишки з крововиливом у черевну порожнину до 1500 мл., крововиливи в навколо ниркову клітковину правої та лівої нирок; травми кінцівок: сім синців на тильній поверхні лівого передпліччя, а також на зовнішній поверхні правого передпліччя, і задній поверхні правого ліктьового суглоба; два садна в ділянці лівого колінного суглобу, садно на передній поверхні правого колінного суглобу. Тілесні ушкодження у вигляді двох ділянок осаднення на передній поверхні черевної стінки, розривів тканини і судин великого сальника, брижі і кореня тонкої кишки та крововиливи в навколо ниркову клітковину складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс закритої травми черевної порожнини та органів заочеревинного простору та за критерієм небезпеки для життя згідно п. 2.1.1 (а), 2.1.3 (л) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді синців, саден, забійної рани голови та подвійного перелому нижньої щелепи складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс травми голови, викликають тривалий розлад здоров'я (більше 21 дня) і згідно п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по відношенню до живих осіб мають ознаки ушкоджень середньої тяжкості. Дані ушкодження обтяжували загальний стан ОСОБА_8 та сприяли настанню смерті. Ушкодження у вигляді синця задньо-бокової поверхні грудної клітки справа, перелому 8-го правого ребра, крововиливи під плевру та в товщу тканини легені складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітки, викликають тривалий розлад здоров'я (більше 21 дня) та згідно п. 2.2.2. Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по відношенню до живих осіб мають ознаки ушкоджень середньої тяжкості. Дані ушкодження обтяжували загальний стан потерпілої та сприяли -настанню смерті. Ушкодження у вигляді синця правої сідниці, сьомі саден передпліччя, садна лівого та правого колінних суглобів згідно п. 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по відношенню до живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Нанесені ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження спричинили її смерть, яка наступила у період часу з 08 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв. 11.12.2019 року за місцем її мешкання: АДРЕСА_2 .
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що 10 грудня 2019 року приблизно о 8 годин ранку, ОСОБА_9 пішла в магазин, хвилин через 20-30 вона повернулася та почала готувати сніданок. Вона пішла до сусіда ОСОБА_10 занести вино і після чого він пішов до сусіда, де вони всі разом вживали алкогольні напої. Через деякий час вживання алкоголю ОСОБА_9 впала зі стільця, обвинувачений її підняв, після вона почала обурюватися, ображати та сваритися і знову впала зі стільця. коли обвинувачений побачив, що потерпіла вже перебуває у стані сильного алкогольного сп'яніння і засинає, то взяв її під руки та відвід додому, бо вона не могла йти самостійно. Хвилин через 10-15 повернувся назад до сусіда де побув, хвилин 40. Ввечері, між п'ятою та шостою годинами, прокинувшись, обвинувачений виявив, що ОСОБА_11 немає і телефон вона залишила вдома. Обвинувачений вирішив піти до сусіда, де вони в день випивали і коли підійшов до вхідних дверей, побачив біля дверей свої тапочки. Сусід відкрив йому двері і був дуже наляканий, почав виправдовуватися, що у нього з потерпілою нічого не було та запропонував зайти до будинку. В будинку була потерпіла та вони всі разом випили алкогольні напої і він з потерпілою пішов до дому. Коли пройшли з городу сусіда на половину городу яка межувала з будинком мешкання обвинуваченого, то потерпіла почала сваритися, що вона нікуди не піде та що вона повертається і в неї почалася істерика. Щоб її заспокоїти обвинувачений дав їй ляпасу, бити її він наміру не мав. Після чого дав їй ще одного ляпасу та вона заспокоїлася. Обвинувачений запропонував потерпілій про все поговорити на ранок. Коли вона почала йти, на стежці до дому були гілки, потерпіла заплуталася в них, впала, пошкодила щоку та забила грудну клітину. На той момент самостійно вона встати не могла і обвинувачений взяв її на руки, і поволік до подвір'я, там вона сама встала, сама роздягалася, сама зайшла до хати та сама лягла у ліжко. В хаті ще було вино, вона його випила і лягли спати. Вранці потетеріла прокинулася і встала, все було як звичайно, все нормально. Вона ходила, тобто самостійно встала, одяглася, запропонувала обвинуваченому чай, каву та алкогольні напої. В цей час обвинувачений займався своїми справами, готував одяг на роботу, чим займалась потерпіла йому не відомо. Приблизно в 14.00-14.30 голин обвинувачений пішов до магазину по цигарки, але потерпіла залишилася вдома, хоча він їй пропонував і щоб зайти до потерпілого (брат загиблої). Обвинувачений на запрошення потерпілого зайшов до нього в гості та вони вживали алкогольні напої. Під час розмови з потерпілим, обвинувачений розповів, що ОСОБА_12 залишилася вдома так як п'яна і напередодні він їй надав стусанів з метою «виховання». Прийшовши у вечері до будинку, обвинувачений ліг в ліжко, де лежала потерпіла, але вона була вже мертвою. Після чого обвинувачений зателефонував до потерпілого, вони разом зайшли в амбулаторію і після чого викликали поліцію. З ОСОБА_13 він познайомився в кінці 2014 року та мешкали разом близько 5 років. Під час спільного проживання обвинувачений застосовував до потерпілої фізичне насилля (нанесення удару ліхтариком в область голови, які були у серпні 2019 року). У вчиненому розкаявся та просив призначити найм'якіше покарання.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, його вина у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілого, свідків, безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів з урахуванням наступного.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, документи, висновки експертів.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 , пояснив що 11.12.2019 року ввечері він з сусідом ОСОБА_15 випивали, сиділи у нього на веранді зателефонував обвинувачений та запитав, чи можна зайти у гості. Коли він прийшов, вони пригостили його алкогольними напоями та всі разом вживали алкоголь. Після чого, він провів всіх гостей та ліг спати. Через деякий час свідок почув стук у вікно та на подвір'ї стояв обвинувачений, який повідомив, що мабуть його сестра ( ОСОБА_9 ) померла. Потерпілий зателефонував у лікарню, де повідомили про необхідність виклику поліції. Вони прийшли до будинку, де на ліжку під ковдрою лежала мертва його рідна сестра ОСОБА_9 . Обвинувачений почав плакати, вийшов з будинку і приїхала поліція. Раніше сестра йому жалілася, що коли вони випивали, то ОСОБА_16 бив її. Наслідки побиття сестри потерпілий постійно бачив, то синці на обличчі, то голова розбита (вдарив її ліхтариком по голові в серпні 2019 року), то нога кульгава. У стосунки сестри і обвинуваченого він не втручався, так як вони мирилися після сварок. Будь-яких претензій до обвинуваченого не висловив.
Свідок ОСОБА_17 , у судовому засідання пояснив, що в грудні 2019 року, вранці прийшла сусідка ОСОБА_18 (потерпіла), та попросила горілки. Він зателефонував обвинуваченому, щоб він прийшов та разом з ними вживав горілку. До обіду вони у трьох вживали алкогольні напої і потерпіла напилася, що навіть не могла йти. Під час вживання алкогольних напоїв, розмовляли трохи на підвищених тонах, потерпіла з обвинуваченим, але свідок не пам'ятає про що були розмови. Після чого обвинувачений взяв потерпілу на руки та поніс додому і через деякий час повернувся сам і вони випили декілька чарок горілки та обвинувачений пішов додому. Будь-яких стосунків з потерпілою він не мав. Через декілька днів від сусідів він дізнався, що трапилося. Потерпіла ні з ким не конфліктувала, вона мала нормальні відносини з усіма.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що йому не відомо нічого з приводу злочину, вчиненого обвинуваченим. 11 грудня 2019 року у першій половині дня потерпіла йшла з огороду до хати та привіталася з ним. Точний час коли він бачив потерпілу не може вказати, але вона йшла самостійно.
Крім того, вина ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:
-витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12019160250000766 від 12 грудня 2019 року, відповідно до якого 12 грудня 2019 року до чергової частини Біляївського ВП надійшло телефоне повідомлення, про те що за місцем мешкання: АДРЕСА_2 , було виявлено труп ОСОБА_8 , На трупі маються численні тілесні ушкодження (т.1 а.с. 89-90)
- рапортом чергового Біляївського ВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_20 від 12 грудня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що на підставі отриманої заяви від ОСОБА_21 було зареєстровано ЄО за № 9745 за фактом виявлення ОСОБА_8 без ознак життя (т.1 а.с. 93);
- лікарським свідоцтвом про смерть №383 від 12 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 94), відповідно до якого ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в наслідок травми черевної порожнини, або брижевої артерії;
- протоколом огляду місця події від 12 грудня 2019 року з фото таблицею до нього, відповідно до якого об'єктом огляду була територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . В будинку було виявлено труп ОСОБА_8 на ліжку. Під час огляду виявлено і вилучено 1 спеціальний засіб ПР-73, 1 жіночу спідню кофту зі слідами РБК, 2 наволочки зі слідами РБК, 1 жіночі чорні брюки, 1 пара шкарпеток, 1 жіночі труси, 1 чоловічі брюки зі слідами РБК, 1 полімерна миска, 3 мобільних телефони «Samsung», «Noti», «Huawei», 1 пару капців зі слідами РБК (т. 1 а.с.95-103);
- довідкою №879 від 12 грудня 2019 року сільського голови Граденицької сільської ради, відповідно до якою вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 є закинутим безгосподарським об'єктом (т. 1 а.с. 104)
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 12 грудня 2019 року, з якого вбачається, що обвинувачений - ОСОБА_7 у день скоєння злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, алкотест № 015556 показав результат 1,07 % (т. 1 а.с. 117);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 грудня 2019 року та пам'яткою до нього (т.1 а.с. 118-122), відповідно до якого було затримано ОСОБА_7 безпосередньо після вчинення злочину;
- витягами з «Армор» з яких вбачається, що 26 грудня 2017 року, 05 січня 2018 року, 23 червня 2018 року ОСОБА_8 зверталась до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області у зв'язку з її побиттям та її дитини чоловіком (обвинуваченим) ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 131-133);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 13 грудня 2019 року з DVD-диском, що проводився за участю обвинуваченого з метою перевірки і уточнення відомостей, а саме: нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що призвело до її смерті. Відповідно до слідчого експерименту обвинувачений вказав, що після вживання алкогольних напоїв у сусіда ОСОБА_17 пішов потерпілою до місця мешкання і в дорозі у них виникла сварка. Під час сварки він наніс потерпілій 7-9 ударів по обличчю та в область тулуба. Потерпіла після побиття самостійно йшла до будинку але не втрималася на ногах та впала в кущі і поранила щоку. Потерпіла попросила в нього допомоги дійти до будинку, так як не могла підвестися і обвинувачений взяв її за руки і поволік по землі до будинку. Прийшовши до будинку потерпілій стало погано і він зняв постіль, спідню кофту з потерпілої та поклав до миски. З ранку вони прокинулися і потерпіла приготувала каву та обвинувачений пішов до бару. Так як бар не працював обвинувачений пішов до брата потерпілої вживати алкогольні напої, де обвинувачений розповів, що «виховував» потерпілу ляпасими. Ввечері обвинувачений повернувся до місця мешкання і хотів лягти відпочивати, але коли почав рухати потерпілу, то вона вже була холодна. Після чого обвинувачений пішов до брата потерпілої і повідомив про те що потерпіла без ознак життя лежить на ліжку. Разом з братом потерпілої вони пішли до амбулаторії, де їм повідомили про необхідність викликати поліцію (т. 1 а.с. 137-143);
- запитом та відповіддю-довідкою завідуючого амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Градениці (т. 1 а.с. 166,167), відповідно до якої в період часу з 10.12.2019 р. по 11.1.2019 р. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за медичною допомогою не зверталася, також ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 не зверталися (для надання допомоги ОСОБА_8 )
- протоколом проведення слідчого експерименту від 23 березня 2020 року (додатковий) з DVD-диском, що проводився у присутності ОСОБА_7 та свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 . Вказаний слідчий експеримент проводився з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до смерті ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 168-178) Відповідно до слідчого експерименту обвинувачений повторно розповів обставини які передували нанесенню тілесних пошкоджень ОСОБА_8 , а саме перебування у сусіда ОСОБА_17 і сварок за сумісним вживанням алкогольних напоїв. Обвинувачений зазначив, кількість і локалізацію нанесених ударів, що він повідомляв раніше. Щодо показів свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , які приймали участь у слідчому експерименті, суд не приймає їх до уваги, так як свідки не були допитані у судовому засіданні і явку її до суду забезпечити було неможливо (т. 1 а.с. 168-179);
- постановою про освідування особи та відібрання зразків для експертизи від 23 грудня 2019 року та протоколом отримання зразків для експертизи від 13 грудня 2019 року, відповідно до яких у ОСОБА_7 було відібрано зразки крові, слини (т. 1 а.с. 180-182);
- висновком експерта № 994 від 23 грудня 2019 року, згідно якого кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО (т. 1 а.с. 183-185);
- висновком експерта № 998 від 28 грудня 2019 року відповідно до якого на гумовій палці («спец. Засіб ПР-73»), вилученій 12 грудня 2019 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 в об'єктах № 1, 6 (маркування відділення) виявлено сліди крові, встановити вдову приналежність якої не вдалося можливим, так як при її встановлені високочутливим методом імуноелектрофорезу реакцією електропреципітації зі всіма преципітуючими сироватками, які є в наборі відділення, отримані негативні результати (т.1 187-188) Вказаний висновок спростовує можливість нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій гумовою палицею (т. 1 а.с. 186-187);
- висновком експерта № 1003 від 15 січня 2020 року відповідно до якого кров потерпілої ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою системою АВО. На двох марлевих тампонах зі змивами з правої та лівої рук потерпілої ОСОБА_8 знайдена кров людини, при дослідженні на групову належність якої виявлений антиген В, властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВО. Не виключається походження крові від самої потерпілої ОСОБА_8 (носія антигену В) та виключається від підозрюваного ОСОБА_7 (носія антигену А) (т. 1 а.с. 189-192);
- висновком експерта № 495 від 28 грудня 2019 року, відповідно до якого кров потерпілої ОСОБА_8 за системою АВ0 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А. Кров підозрюваного ОСОБА_7 за системою АВ0 відноситься до групи А ізогемаглютиніном анти-В. В піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок правої руки потерпілої ОСОБА_8 знайдена кров, виявлений білок людини та епітеліальні клітини, більша частина яких належить особі (особам) жіночої генетичної статі. Встановити статеву належність решти епітеліальних клітин та крові не виявилося можливим в зв'язку з відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів та лейкоцитів, придвтних для дослідження. При визначенні групової належності крові та клітин виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВ0. Таким чином, враховуючи результати дослідження та групові характеристики підекспертних не виключається зміщення крові особи (осіб) з клітинами жінки (жінок) і клітинами особи (осіб), в крові якої (яких) міститься вищевказані антигени, в тому числі не виключається зміщення крові та клітин від потерпілої ОСОБА_8 , з кров'ю та клітинами від підозрюваного ОСОБА_7 . В піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок лівої руки потерпілої ОСОБА_8 кров не знайдена, знайдені епітеліальні клітини та виявлений білок людини. Встановити статеву належність епітеліальних клітин не виявилося можливим в зв'язку з відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів, придатних для дослідження. При визначенні групової належності клітин виявлений антиген В ізосерологічної системи АВ0, властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А, що не виключає походження клітин від особи (осіб) з вищевказаною гупою крові, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_8 і виключає від ОСОБА_7 за груповою ознакою (т. 1 а.с. 193-196);
- висновком експерта № 183 від 03 березня 2020 року, відповідно до якого кров потерпілої ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. На наволочці білого кольору з малюнком рожевого кольору (об'єкти № 6,7) та на одній шкарпетці (об'єкт №9), вилучених 12.12.2019 р. під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини, при встановленні групової приналежності якої виявлений антиген В (ізогемаглютиніни не виявлені), властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілої ОСОБА_8 . Походження крові від ОСОБА_7 виключається. На жіночих трусах та другій шкарпетці, вилучених 12.12.2019 р. під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , кров не знайдена (т. 1 а.с. 197-201);
- висновком експерта № 1017 від 20 січня 2020 року, відповідно до якого кров потерпілої ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. На наволочці (об'єкт №1), футболці (за постановою - кофті) (об'єкти №2-4), трикотажних штанах - рейтузах (за постановою - брюках) (об'єкт №5), вилучених 12.12.2019 р. під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини, при встановленні групової приналежності якої виявлений антиген В, а в об'єктах № 2, 4 - і ізогемаглютинін анти-А, властиві групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілої ОСОБА_8 . Походження крові від ОСОБА_7 виключається (т. 1 а.с. 202-206);
- висновком експерта № 1001 від 13 січня 2020 року, відповідно до якого кров потерпілої ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. На світшоті (за постановою светр) (об'єкт №1), спортивних брюках (об'єкт №2) та правому полімерному капці (об'єкт №4,5), вилучених 12.12.2019 р. під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини, при встановлені групової приналежності якої виявлений антиген В (ізогемаглютиніни не виявлені), властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілої ОСОБА_8 . Походження крові від ОСОБА_7 виключається. На лівому капці, вилученому 12.12.2019 р. під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , кров не знайдена (т.1 а.с. 207-211);
- висновком експерта № 23 від 17 січня 2020 року з фототаблицею, відповідного до якого при візуальному дослідженні накладань речовини, схожої на кров на світшоті, які можна було б ідентифікувати, а також пошкоджень, виявлено не було. На світшоті наявні вирізані ділянки матеріалу з маркуванням, що було утворено при попередньому дослідженні у відділенні судово-медичної імунології. На передній поверхні штанів справа, в їх нижній третині розташована ділянка, з накладаннями буро-коричневої речовини у вигляді помарки, яка могла утворитися в результаті динамічного контактування матеріалу штанів з зазначеною речовиною. Інших накладань речовини, схожої на кров, які можна було б ідентифікувати, а також пошкоджень, виявлено не було (т. 1 а.с. 2012-217);
- висновком експерта № 70 від 03 березня 2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого на правому шльопанці виявлені накладення буро-коричневої речовини, схожої на кров у вигляді: - плям, встановити механізм утворення яких не представляється можливим; - бризок, які утворилися в результаті динамічна падіння часточок речовини, схожої на кров на поверхню шльопанця в напрямку зверху вниз. Інших накладань та пошкоджень не виявлено. Не виключається можливість того, що вищеописані накладення речовини, схожої на кров, на правому шльопанці утворилися під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 підозрюваним ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 218-223);
- висновком експерта № 383 від 13 січня 2020 року відповідного до якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені наступні ушкодження: а) травма голови: вісім синців голови; одна забійна рана голови; три садна голови; подвійний перелом тіла нижньої щелепи; б) закрита травма тулуба: дві ділянки осаднення на передній поверхні черевної стінки; по одному синцю правої задньо-бокової поверхні грудної клітки і правої сідниці; перелом 8-го правого ребра по задній пахвовій лінії; крововиливи під плевру та в товщу тканини легень; розриви тканини і судин великого сальника, брижі та стінки тонкої кишки з крововиливом в черевну породинну до 1500 мл; крововиливи в навколо ниркову клітковину правої та лівої нирок; в) травма кінцівок: вісім синців на тильній поверхні лівого передпліччя з переходом в ділянку ліктьового суглоба; два садна в ділянці лівого колінного суглоба; садно на передній поверхні правого колінного суглоба. Всі ушкодження, що зазначені у п. 1 (а,б,в) даного висновку, утворилися в результаті дії тупого предмету (предметів) індивідуальні особливості якого (яких) в морфологічних особливостях ушкоджень не відобразилися. Різностороння локалізації та розташування ушкоджень в різних анатомічних ділянках вказують на їх спричинення при нанесенні ударів. Такими предметами могли бути руки, ноги та інше. Таким чином, спричинення всіх ушкоджень при падінні на площині з положення стоячи чи близького до нього - виключено. Вказані ушкодження вкрай не характерні для самоспричинення. Судячи за морфологічними властивостями ушкоджень (синці - синюшно-фіолетового та червоно-фіолетового кольорів; садна - покриті червоно-коричневими поверхнями, що розташовані нижче та на рівні шкіряних покривів; м'які тканини - відкладення лейкоцитів, лімфогістіоцитарних клітин), вони могли утворитися в проміжок часу від 6-8 годин до 1 доби до настання смерті. Ушкодження у вигляді двох ділянок осаднення на передній поверхні черевної стінки, розривів тканини і судин великого сальника, брижі і кореня тонкої кишки та крововиливи в навколо ниркову клітковину складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс закритої травми черевної порожнини та органів заочеревинного простору, тому оцінюватися роздільно не можуть, таким чином за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.1. (а), 2.1.3. (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді синців, саден, забійної рани голови та подвійного перелому нижньої щелепи складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс травми голови, тому оцінуються в сукупності, викликають тривалий розлад здоров'я (більше 21 дня), і таким чином згідно з п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» по відношенню до живих осіб мають ознаки ушкоджень середньої тяжкості. Дані ушкодження обтяжували загальний стан потерпілої та сприяли настанню смерті. Ушкодження у вигляді синця задньо-бокової поверхні грудної клітки справа, перелом 8-го правого ребра, крововиливи під плевру та в товщу тканини легені складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітки, тому оцінуються в сукупності, викликають тривалий розлад здоров'я (більше 21 дня), і таким чином згідно з п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 р.) по відношенню до живих осіб мають ознаки ушкоджень середньої тяжкості. Дані ушкодження обтяжували загальний стан потерпілої та сприяли настанню смерті. Ушкодження у вигляді синця правої сідниці, восьми саден лівого передпліччя з переходом в ділянку ліктьового суглоба, двох саден в ділянці лівого колінного суглоба, садна на передній поверхні правого колінного суглоба, при звичайному своєму перебігу як в сукупності так і кожне окремо, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, і таким чином згідно з п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 г.) по відношенню до живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_8 знаходиться в прямому причинному зв'язку наявною у неї закритою травмою органів черевної порожнини та органів заочеревинного простору у вигляді розривів тканини і судин великого сальника, брижі, кореня і стінки тонкої кишки з крововиливом в черевну порожнину, крововиливу в навколо ниркову клітковину. Безпосередньою причиною смерті з'явилося ускладнення травми - шок. Наявні переломи нижньої щелепи та 8-го правого ребра обтяжували перебіг травматичного процесу та прискорювали розвиток шоку. Ступінь прояву трупних явищ, встановлена при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 (12.12.2019 р. в 08:30 год.): «Трупні плями островчасті, фіолетового кольору, розташовуються на задній та задньо-бічних поверхнях тіла з просвітленням в проекціях лопаток та в нижніх третинах сідниць; при дозованому трикратному натисканні плунжером в середній третині спини і в поперековій ділянці з силою 2 кг/см2 протягом 3-х секунд блідніють та відновлюють своє первісне забарвлення через 6-7 хвилин (08:30 год). Ознаки підсихання не виявлені. Ознаки гнильних змін не виявлені. Трупне заклякання добре та рівномірно виражене в усіх групах досліджуваних м'язів голови, шиї та кінцівок.» - свідчить про те, що з моменту настання смерті ОСОБА_8 і до моменту дослідження її трупа пройшло приблизно 16-24 години, і таким чином, не виключається, що смерть ОСОБА_8 могла настати 11.12.2019 р. у приблизний період часу 08:30-16:30 год. Взаєморозташування ОСОБА_8 та «нападника», а також поза та положення ОСОБА_8 в момент заподіяння тілесних ушкоджень було різним і в процесі заподіяння тілесних ушкоджень неодноразово змінювалося, тому більш точно відповісти на дане питання виходячи з наявних судово-медичних даних - не представляється можливим. З урахуванням масивності наявних ушкоджень - не виключено, що ОСОБА_8 після заподіяння їй тілесних ушкоджень була здатна робити самостійні дії, такі як «пересуватися, вступати в розмову (з зусиллям)», до моменту втрати свідомості чи настання смерті. При судово-медичному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 етиловий спирт не виявлений (т.1 а.с. 226-232);
- допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_25 у судовому засіданні пояснив, що встановити конкретний час коли були нанесені удари не можливо, експерт не встановлював коли були нанесені удари. Не виключається, що удари могли бути нанесені 11 грудня 2019 року в проміжок часу з 13.00 до 17.00 годині. В тілі дорослої людини в середньому 5 літрів крові. По комплекції тіла ОСОБА_8 повинно бути близько 5 літра крові. Потерпіла могла з тілесними ушкодженнями та синців, яка була у неї виявлена, пересуватися, ходити, розмовляти та робити самостійні дії. Розриви були не настільки тяжкими, як це, наприклад, буває при розривах печінки, нирок, крупних судин. В даному випадку були розриви судин брижі тонкого кишечника, стінки тонкого кишечника. Кров виливалася з ушкоджених ділянок не дуже швидко. Не завжди у того, хто наносив удари, залишаться пошкодження в результаті нанесених ударів: може залишатися, а може ні. Це залежить від ламкості судин. Рахується, що скільки пошкоджень, то стільки ударів. На шкіряних покровах голови, тулуба, кінцівок було виявлено безліч синців, садин, ран. Кожне пошкодження рахується, що спричинено від одного удару. Усі ушкодження могли бути від 7-9 ударів. Він одного удару може утворюватися декілька ушкоджень на тілі потерпілого. Загальна кількість пошкоджень - 26. Пошкодження, які виникли у Панфілової незначні, кров витікала поступово, на протязі тривалого часу. Будь-який рух потерпілого, коли він знаходиться в горизонтальному положенні, а тим паче в положенні стоячи, кровотеча посилюється. Більш інтенсивно починає працювати серце, кількість сердечних скорочень збільшується, кров проходить більш, ніж це були би в покої. Потерпіла 1.5 л. крові втратила загально до моменту смерті;
- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1493 від 13 грудня 2019 року відповідно до якого кров трупа ОСОБА_8 , 1981 року народження, відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВО (т. 1 а.с. 233);
- актом судово-медичного дослідження № 6376/383 від 19 грудня 2019 року відповідно до якого при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 , в крови етиловий спирт не виявлений (т.1 а.с.234);
- актом судово-медичного дослідження № 3276/383 від 24 грудня 2019 року відповідно до якого у наданих гістологічних препаратах від трупа ОСОБА_8 , 1981 року народження, виявлено: крововиливи у стінку тонкої кишки, сальнику, брижі, легенях з вираженою клітинною реакцією. Реактивний серозно-гнійний перитоніт. Нерівномірне кровонаповнення органів. Гіпертрофія, дистрофія міокарда. Жирова дистрофія печінки. Набряк легенів. Набряк головного мозку (т.1 а.с. 235);
- висновком експерта № 383 від 13 січня 2020 року відповідного до якого при додаткову судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 встановлено, що виходячи з кількості і тяжкості тілесних пошкоджень, виявлених на тілі потерпілої ОСОБА_8 , останній спричинено не менше 26 ударів тупими предметами з великою силою удару, можливо кулаками, ногами нападаючої людини в результаті яких утворилися внутрішні пошкодження. Невиключно, спричинення встановлених ушкоджень від ударів, як зазначає ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту 13.12.2019 року, тільки множині удари наносилися з великою силою (т. 1 а.с. 243-245)
- висновком експерта (комісійної судово-медичної експертизи) № 103 від 04 травня 2020 року відповідного до якого на підставі даних комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_8 , 1981 року народження, судово-медична експертна комісія, у відповідності з поставленими питаннями, приходить до наступних підсумків: за рахунок яких саме травматичних впливів утворилися тілесні ушкодження (або групи тілесних ушкоджень) на тілі ОСОБА_8 . При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені наступні ушкодження: а) травма голови: вісім синців голови; одна забійна рана голови; три садна голови; подвійний перелом тіла нижньої щелепи; б) закрита травма тулубу: дві ділянки осаднення на передній поверхні черевної стінки, по одному синцю правої задньо-бокової поверхні грудної клітини і правої сідниці, перелом 8-го правого ребра по задній пахвовій лінії, крововиливи під плевру та в товщу тканини легень, розриви тканини і судин великого сальника, брижі та стінки тонкої кишки з крововиливом в черевну породинну до 1500 мл, крововиливи в навколо ниркову клітковину правої та лівої нирок; в) травма кінцівок: сім синців на тильній поверхні лівого передпліччя, а також на зовнішній поверхні правого передпліччя на межі верхньої і середньої третин, і задній поверхні правого ліктьового суглоба; два садна в ділянці лівого колінного суглоба; садно на передній поверхні правого колінного суглоба; Всі ушкодження, що зазначені у п. 1 (а, б, в) даного висновку, утворилися в результаті дії тупого предмету (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) в морфологічних особливостях ушкоджень не відобразилися. Перелічені ушкодження можна розподілити на групи, виходячи із різних механізмів їх спричинення, а саме: - Ушкодження, які утворилися внаслідок ударів тупим предметом (тупими предметами); - Ушкодження, які утворилися внаслідок стискання частин тіла руками; - Ушкодження, які могли утворитися внаслідок падіння; - Ушкодження, які утворилися внаслідок волочіння тіла. Докладніше дані групи ушкоджень будуть розглянуті у наступних пунктах підсумків. Виходячи з відомих обставин справи, слід дійти до висновку, що за рахунок саме ударів виникли наступні ушкодження: - Частина синців обличчя, принаймні, 5-6 синців (за можливим винятком 2-3 синців на правій половині обличчя (виникнення яких не можна виключити за рахунок падіння, оскільки вони розташовані у ділянці правої щоки, тобто, там, де розташована зіркоподібна рана, яка виникла в результаті падіння - за рахунок дії гілок, на які могла впасти постраждала). Зазначені вище 5-6 синців обличчя могли бути спричинені неодноразовою дією сторонньої руки людини (за рахунок удару ребром або основою долоні, або пальців рук (в останньому випадку - при ударі із значною силою); - Подвійний перелом нижньої щелепи міг утворитися внаслідок одного травматичного впливу (удару тупим предметом у обличчя, можливо, і ребром або основою долоні); - Комплекс ушкоджень у ділянці грудної клітини (1 синець на правій задньобоковій поверхні грудної клітини, перелом 8-го правого ребра, крововиливи у тканину та під плевру легень). Дані ушкодження могли утворитися внаслідок одного або кількох ударів (можливо, кулаком) із значною силою у ділянку грудної клітини, де розташований перелом ребра та синець. На виникнення даних ушкоджень внаслідок саме удару (ударів) вказує наявність тільки одного ізольованого перелому ребра, вогнища забою тканини легень (у вигляді крововиливів), відсутність осаднень у даній ділянці тіла; - Розриви тканин та судин великого сальника, брижі та кореня тонкої кишки довжиною 5, 3,5 та 4 см. Відповідно, дані ушкодження, а також крововиливи у коло ниркову клітковину утворилися саме за рахунок ударів, можливо кулаком, у кількості трьох, у передню черевну стінку. На кількість ударів вказує кількість розривів Дані ушкодження за своїм »характером та локалізацією не є характерними для будь-якого іншого механізму. Які конкретно ушкодження (або групи ушкоджень) утворилися за рахунок волочіння потерпілої і які дані на це вказують. Для волочіння тіла по розповсюдженій поверхні характерно виникнення таких ушкоджень, як садна та ділянки осаднень. Таким чином, наступні ушкодження: - 3 садна підборіддя; - 2 ділянки осаднення черевній стінки; - 2 садна ділянки лівого колінного суглобу; - 1 садно ділянки правого колінного суглобу - є характерними для волочіння тіла по розповсюдженій поверхні обличчям вниз. На це, окрім самого характеру ушкоджень (садна, осаднення), вказує і розташування їх на одній поверхні тіла (у даному випадку, передній). Зіркоподібна рана на правій щоці, враховуючи її форму, є забійно-рваною, і тому цілком характерна для контакту із предметом з обмеженою поверхнею. Такім предметом могла бути і гілка, при падінні на неї ділянкою правої щоки. За цим механізмом (внаслідок падіння і удару о тупі предмети) могли утворитися і 2-3 синця правої щоки, які розташовані у ділянці рани. Таке ушкодження, як синець на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу, виходячи з його локалізації, є характерним для падіння на лікоть. За таким же механізмом (падіння) міг утворитися і синець правої сідниці. Шість (6) синців лівого передпліччя у нижній третині, правого передпліччя, враховуючи їх форму (кругла), невеликі розміри (від 2 до 4,5 см. у діаметрі), а також локалізацію - характерні для здавлення цих ділянок тіла сторонньою рукою, та повністю вкладаються у механізм волочіння тіла, яке здійснюється при утриманні тіла за верхні кінцівки та його волочіння по поверхні. Якщо враховувати дані слідчого експерименту від 23.03.2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 , як протокол, так і відеоматеріали, то підозрюваний наніс два удари рукою, а саме боковою частиною долоні руки (правої) в обличчя потерпілої. Окрім того, підозрюваний зазначив, що він наносив тілесні ушкодження виключно рукою, два у ділянку обличчя, у ділянку щелепи та удари у ділянку верхньої зони живота та сам живіт. Також, удари приходились у ділянку ребер. Зі слів підозрюваного, він наніс потерпілій не більше дев'яти ударів. Далі потерпіла заплуталася та впала, при цьому пошкодила щоку, після цього підвестися вона не могла, лише виповзла з хащі гілля на стежку, потерпіла лежала обличчям до землі, а підозрюваний почав тягти її за обидві руки в бік будинку, при цьому корпус тіла та обличчя були нахилені до землі. Механізм заподіяння ушкоджень, на який вказує ОСОБА_7 в ході слідчого експерименту, практично повністю співпадає із кількістю та направленістю ударів, нанесених потерпілій, та механізмом виникнення інших ушкоджень. Так, в результаті двох ударів розведеними пальцями рук могли виникнути 5-6 синців обличчя, за рахунок одного удару ребром або основою долоні міг виникнути перелом нижньої щелепи; за рахунок трьох ударів могли виникнути розриви тканин та судин великого сальника, брижі та кореня тонкої кишки довжиною 5, 3, 5 та 4 см., а також крововиливи у коло ниркову клітковину; за рахунок одного або кількох ударів міг утворитися комплекс ушкоджень у ділянці грудної клітини (1 синець на правій задньобоковій поверхні грудної клітини, перелом 8-го правого ребра, крововиливи у тканину та під плевру легень). Така кількість травматичних впливів і складає не більше 9 ударів. Також повністю співпадають із показами підозрюваного і наявність на тілі потерпілій ушкоджень від падіння, зокрема на гілля, ушкоджень при волочінні тіла обличчям вниз, як на це і вказує підозрюваний. При проведенні слідчого експерименту 13.12.2019 року підозрюваний стосовно механізму заподіяння ушкоджень потерпілій показав приблизно теж саме: наносив удари рукою цивільній дружині у ділянку обличчя та тулубу, при цьому відтворив нанесення ударів на статисті, пояснивши, що наніс дружині близько 7-9 ударів... потерпіла не втрималась на ногах та впала у хащі з гілок в результаті чого поранила щоку та не могла піднятися...підозрюваний ОСОБА_7 підійшов до дружини, яка стояла на колінах, та взявши її за обидві руки, почав тягти обличчям до землі. Даний механізм також практично повністю співпадає із кількістю та направленістю ударів, нанесених потерпілій, та механізмом виникнення інших ушкоджень, зокрема від падіння та при волочінні тіла обличчям вниз, як на це і вказує підозрюваний. За умови, що тілесні ушкодження, які призвели до смерті, вже були отримані (тобто, після їх спричинення), потерпіла не могла виконувати великий обсяг активних дій, а саме: ходити по магазинах, в тому числі на значну відстань, ходити в гості та брати участь у застіллі, вживати алкоголь у великих дозах, конфліктувати, кричати, сваритися, вести себе агресивно, вступати в статеві стосунки і таке інше (т. 2 а.с. 1-19)
- висновком експерта № 287 від 19 травня 2020 року відповідного до якого встановлено генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_8 (об'єкт №1), ОСОБА_7 (об'єкт №2), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). На нігтьових зрізах з піднігтьовим вмістом правої руки потерпілої ОСОБА_8 (об'єкт №3) виявлені клітини з ядрами без домішку крові та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). На нігтьових зрізах з піднігтьовим вмістом лівої руки потерпілої ОСОБА_8 (об'єкт №4) виявлені поодинокі клітини з ядрами без домішку крові, генетичні ознаки яких не встановлено у зв'язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу. Генетичні ознаки клітин без домішку крові виявлених на нігтьових зрізах з піднігтьовим вмістом правої руки потерпілої ОСОБА_8 (об'єкт №3) є змішаними та придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК- профілем. ДНК-профіль, що домінує серед змішаних генетичних ознак в об'єкті №3 збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_8 (об'єкт №1) та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 (об'єкт №2). Походження домінуючих генетичних ознак клітин без домішку крові виявлених на нігтьових зрізах з піднігтьовим вмістом правої руки потерпілої ОСОБА_8 від підозрюваного ОСОБА_7 виключається. Висловитись про походження генетичних ознак поодиноких клітин без домішку крові виявлених на нігтьових зрізах з піднігтьовим вмістом лівої руки потерпілої ОСОБА_8 від ОСОБА_7 не представляється за можливо (т. 2 а.с. 22-40);
- висновком судово-психіатричних експертів № 8 від 09 січня 2020 року відповідного до якого за результатами проведеного амбулаторного комплексного судового психолого- психіатричного дослідження комісія судових експертів-психіатрів дійшла висновків: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 будь-яких грубих порушень пізнавальної сфери діяльності не виявляє. Його інтелектуальний рівень відповідає віковій нормі, випробуваний здатний до свідомого планування поведінки, контролю і корекції своїх дій та вчинків. У досліджуваній у справі ситуації підекспертний не перебував в якомусь юридично значущому емоційному стані, в тому числі і в стані фізіологічного афекту, а знаходився в стані емоційної напруги, ситуаційно обумовленої, що виникла внаслідок банальної сварки з потерпілою на тлі алкогольного сп'яніння (простого, непатологічного). Такі особистісні прояви випробуваного, як егоцентризм, запальність, суб'єктивізм оцінок і установок, зовнішньозвинувачуючі форми емоційного реагування з раціоналізацією власної «правоти» на тлі алкогольного сп'яніння могли впливати на поведінку підекспертного в досліджуваній по справі ситуації, полегшуючи реалізацію емоційної напруги в безпосередній поведінці, проте не знижували здатності випробуваного контролювати свої дії і вчинки, усвідомлювати їх значення та можливі наслідки, в тому числі і правові. Підекспертний здатний правильно сприймати обставини, які мають значення у справі і надавати про них свідчення. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу, що стосується вчиненню кримінального правопорушення у якому він підозрюється, на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший, у тому числі і тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності не страждав та за своїм психічним станом був здатний повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час який відноситься до вчинення інкримінованого йому діяння ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знаходився у стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння, при цьому його дії не були обумовлені маяченням, обманами сприйняття, афективними розладами та кількісно порушеною свідомістю, тому за своїм психічним станом він був здатний повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на хронічне психічне захворювання, недоумство, та інший хворобливий стан психіки, також не страждає, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебуває, він за своїм психічним станом здатний повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може приймати участь в слідчих діях, та предстати перед судом. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.с. 41-46);
- протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 03 лютого 2020 року, відповідно до яких вилучено інформацію ПрАТ «Київстар», ДБ ПрАТ «ВФ Україна», описами речей і документів, які були вилучені на підставі слідчого судді від 03 лютого 2020 року та дисками до опису, схеми зв'язків (т. 2 а.с. 49-62). Відповідно до інформації на дисках вбачається, що абоненти ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 перебували в с. Градениці і здійснювали телефоні дзвінки за спільними номерами (т. 2 а.с. 128-149);
- відповіддю Біляївського міськрайонного ВДРАЦС від 03 грудня 2020 року № 4462/59/18 на запит (т. 2 а.с. 124), відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 21.08.2000 року уклала шлюб з ОСОБА_26 та її прізвище після шлюбу « ОСОБА_27 ». 29.08.2007 року розірвала шлюб та прізвище потерпілої після шлюбу « ОСОБА_27 ». З питань зміни прізвища ОСОБА_28 до відділу не зверталась.
Довідку Василівської сільської ради від 12 грудня 2019 року за №289 (т. 1 а.с. 116) - суд не приймає до уваги , оскільки вказаний доказ не містять доказової бази та не підтверджує провину обвинуваченого.
Від виклику та допиту у судовому засіданні свідків: ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_22 , ОСОБА_45 , які були допитані під час досудового розслідування, прокурор у судовому засіданні відмовився, а сторони кримінального провадження не заперечували.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3 і 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення за стандартом «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною «поза розумним сумнівом», версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).
Відповідно до ч.1 ст. 2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст. 2 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить кримінальний кодекс, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст. 92 КПК України).
Дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18).
«Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Невизнання обвинуваченим своєї провини під час всього судового розгляду, в інкримінованому йому злочині, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнути справедливого покарання за вчинення.
Крім того, обвинувачений не заперечував самого факту нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, а саме декілька разів вдарив потерпілу по щоках, з метою виховання, але заперечував проти спричинення саме ним тяжких тілесних ушкоджень. Свідчення ОСОБА_7 під час судового розгляду про те, що він не наносив тілесні ушкодження потерпілій, які б могли завдати смерть останній, є неспроможними, протирічить іншим доказам, дослідженим судом.
Оцінюючи докази, суд критично ставить до пояснень обвинуваченого під час судового розгляду про те, що тілесних ушкоджень він потерпілій не наносив по тулубу, оскільки вони спростовуються письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, зокрема висновками експертів та показами допитаного експерта. Проаналізувавши всі обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку умисел обвинуваченого ОСОБА_7 був прямо спрямований на спричинення будь - якого тілесного ушкодження потерпілій проте, фактично було спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта (комісійної судово-медичної експертизи) № 103 від 04 травня 2020 року та висновком експерта № 383 від 13 січня 2020 року.
В свою чергу суд вважає, що визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, під час судових дебатів розцінюються судом, як намагання уникнути обвинуваченим кримінальної відповідальності.
Ознаками суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і в прямій, і непрямій формі. Зокрема, непрямий умисел наявний тоді, якщо винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на певні обставини, які могли б його відвернути (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).
Верховний Суд України у справі № 5-25кс15 від 28 травня 2015 року зазначив, якщо, цілеспрямовано наносячи удар, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно. Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча він і не бажав цього настання і навіть свідомо не допускав його, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок його злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.
Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.
Відповідно до ст. 121 КК України тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений, після того як забрав ввечері потерпілу від сусіда на ґрунті ревнощів наносячи удари в область голови (обличчя) і тулуба потерпілій свідомо припускав спричинення шкоди здоров'ю потерпілій.
Саме від дій ОСОБА_7 настали наслідки у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 , тому між діями обвинуваченого і наслідками, що настали існує прямий причинний зв'язок.
З огляду на викладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, поза розумним сумнівом, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 , 10 грудня 2019 року умисно наніс потерпілій ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.
Дії обвинувачуваного ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив тяжкий умисний злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, який призвів до втрати найвищої соціальної цінності, проголошеної ч. 1 ст. 3 Конституції України, - життя людини, обвинувачений раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.
Обставин, що пом'якшують покарання і обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Водночас, суд не знаходить підстав визнати такою, що пом'якшує покарання обвинуваченого обставину щодо його щирого каяття, попри те, що ним було визнано вину у вчиненому злочину лише під час судових дебатів.
Так, Верховний Суд у свої постановах від 30 жовтня 2018 року за №559/1037/16-к та від 07 листопада 2018 року (№ 297/562/17) зауважив, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 до останнього не визнавав свою вину, чим намагався уникнути від кримінальної відповідальності в судовому засіданні і свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.
Призначення покарання повинно відповідати позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах Бакланов проти Росії від 09 червня 2015 року та Фрізен проти Росії від 24 березня 2015 року, в яких ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. У рішенні по справі Ізмайлов проти Росії від 16 жовтня 2008 року ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи.
Враховуючи особу ОСОБА_7 , конкретні обставини злочину, відсутність пом'якшуючих, обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для застосування ст. 69 КК України, суд не вбачає, оскільки будь-яких обставин, які б суттєво знижували тяжкість вчиненого злочину по даному кримінальному провадженню не встановлено.
Питання про речові докази вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.
Враховуючи, що арештоване майно не підлягає конфіскації за вироком, суд вважає за можливе накладений арешт скасувати. Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту накладеного ухвалами суду - підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили слід залишити у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 371-373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, залишити попередній - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання строк попереднього ув'язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду у період з 12 грудня 2019 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обчислювати з 12 грудня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати за проведення експертизи по справі у загальному розмірі 10600,41 грн.
Речові докази по справі: 1 спец. засіб ПР-73,1 жіночу спідню білизну білого кольору зі слідами РБК, 1 наволочку білого кольору зі слідами РБК,1 наволочку біло-рожевого кольору зі слідами РБК,1 жіночі брюки чорного кольору, 1 пару шкарпеток, 1 спідню жіночу білизну, чоловічі брюки гірчичного кольору зі слідами РБК, чоловічий светр білого кольору зі слідами РБК, 1 полімерну миску червоного кольору,1 пару полімерних капців синьо-зеленого кольору, змиви з обох кистей трупа ОСОБА_8 , зрізи з нігтьових пластин трупа ОСОБА_8 - знищити; 1 мобільний телефон марки «Samsung», білого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 ; ІМЕІ НОМЕР_2 мобільний телефон марки «Nomi» чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , 1 мобільний телефон марки «Huawei» чорного кольору НОМЕР_4 ; ІМЕІ НОМЕР_5 - повернути за належністю власникам (користувачам).
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду від 16 грудня 2019 року по справі №496/4871/19 (провадження№ 1-кс/496/3032/19) - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1