Справа № 495/8083/23
Номер провадження 2-а/495/31/2024
06 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,
за участю:
представника позивача Царенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Білгород-Дністровський адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870, суд
У серпні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Царенко Олександр Олександрович, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870 винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 липня 2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті (далі - старшим державним інспектором) Дорошенко О.В. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АА № 00011870 (далі - постанова від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870).
Відповідно до вказаної постанови 21.06.2023 року о 15 годині 43 хвилин, за адресою М-02, км 168+502 Сумської області автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FTP CF 85, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та зазначена відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,2 % (2,48 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. При цьому, в постанові старшим державним інспектором Дорошенко О.В. зроблено висновок, що зазначеними діями позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
З матеріалів фотозвіту сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі, посилання на яке міститься в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870 (http://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AA00011870/ (Ідентифікатор доступу: ZydvHSPJs0d9e) згідно із фотозображенням транспортного засобу, здійсненим в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення, 21.06.2023 року, на автоматичному зважувальному комплексі WIM 73, WAGA-WIM40, CRUA-04-VVE зафіксовано транспортний засіб DAF FTP CF 85, д.н.з. НОМЕР_2 з спеціалізованим напівричіпом н/пр. контейнеровозом НОМЕР_3 .
Отже, на думку позивача та його представника, старшим державним інспектором Дорошенко О.В. не враховано факту приєднання до трьохвісного тягача DAF FTP CF 85, державний номерний знак НОМЕР_2 , спеціалізованого напівричіну н/пр. контейнеровозу НОМЕР_3 , що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Постановою від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870, встановлено порушення позивачем вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,2% (2,48 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.,
В якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870 зазначено: DAF FTP CF 85, державний номерний знак НОМЕР_2 .
В свою чергу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , який видано ТС 5143 вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «DAF» FTP CF 85, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відповідно до особливої відмітки зазначений транспортний засіб є: спеціалізованим вантажним сідловин тягачем.
Також, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , який видано ТСД 5143, вбачається, що ОСОБА_2 є власником Schmitz SCF 24G державний номер НОМЕР_3 , та відповідно до особливої відмітки зазначений транспортний засіб є: спеціалізованим напівпричіпом н/пр. - контейнеровоз.
Враховуючи все вищевикладене, а саме: безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу «DAF» FTP CF 85, реєстраційний номер НОМЕР_2 з спеціалізованим напівпричіпом н/пр. - контейнеровоз державний номерний знак якого НОМЕР_3 , що з даних фотофіксації правопорушення чітко вбачається, що призвело до невірного зазначення фактичної маси 40 тон, замість вірної 44 тони.
При цьому, як зауважує позивач, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т. Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, вбачається, що тип причепу - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз, отже, згідно п. 22.5 ПДР допустима загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 000 кг, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Також, позивач вказує, що ним було здійснено перевезення морського контейнеру Open Top, який є 40-ка футовим вантажним контейнером з відкритим верхом призначений для перевезення більш об'ємних вантажів, висота яких перевищує розміри контейнера, ніж в двадцяти футовому об'ємних вантажів, та який зверху також як і 20ка покритий брезентом або металевою кришкою.
А тому відповідачем проведений невірний розрахунок перевищення загальної маси транспортного засобу, та враховуючи той факт, що виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу становили загальну масу 42480 кг (при дозволеній для контейнеровозів фактичній масі 44000 кг), що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Вказане стало підставою для звернення до суду, а тому позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач посилався на те, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов'язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються фотографіями відповідного транспортного засобу та державних номерних знаків, відеозаписами, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт.
У відзиві зазначено, що відповідно до фото фіксації транспортного засобу вбачається, що напівпричіп має тентова ний верх, тобто до конструкції контейнера внесені зміни. Також вбачається відсутність будь-якого маркування та пломбування.
Крім того, зазначає, що у справі відсутні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортним засобом, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в спеціалізованих контейнерах-платформах згідно їх призначення.
Вважає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Процесуальні дії у суді
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. від 08.08.2023 року заява позивача, в інтересах якого діє адвокат Царенко О.О., про відвід судді була задоволена та суддя Савицький С.І. відведений від розгляду вказаної адміністративної справи.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 16.08.2023 року № 146 був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 року головуючою по справі було обрано суддю Анісімову Н.Д.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. від 17.08.2023 року провадження по справі було відкрито, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2023 року заява представника позивача адвоката Царенко О.О. про забезпечення позову була задоволена.
30.08.2023 року від відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, надійшов відзив, зміст якого викладено в описовій частині рішення.
27.09.2023 року від представника позивача адвоката Царенко О.О. надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
29.09.2023 року від відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, надійшли додаткові пояснення.
19.12.2023 року від старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, вказав, що контейнер, що перевозив позивач був типу Open Top, для якого є характерним відкритий вверх, що покритий брезентом.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилася.
Фактичні обставини справи, їх нормативно-правове обґрунтування та позиція суду
Розглянувши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку та позицію учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли публічно-правові відносини з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.
18 липня 2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті (далі - старшим державним інспектором) Дорошенко О.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АА № 00011870, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Зі згаданої постанови вбачається, що 21.06.2023 року о 15 годині 43 хвилин, за адресою М-02, км 168+502 Сумської області автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FTP CF 85, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та зазначена відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,2 % (2,48 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон та за результатами розгляду матеріалів адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Вважаючи зазначену постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17; 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, 14.08.2019 у справі № 199/8466/16.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху…
Доказами у адміністративному судочинстві є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст.ст. 72 -77 КАС України).
Згідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює та визначає Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до статті 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
У відповідності до пункту 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2 % (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В свою чергу у пункті 3 наведених Правил унормовано, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.
Пунктом 22.1 розділу 22 «Перевезення вантажу» ПДР встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів, зокрема, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон для автомобільних доріг державного значення.
При цьому допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, статтею 132-1 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність.
Так ч. 2 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 року № 623).
Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку , повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Як вбачається з оспорюваної у даній справі постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00011870 від 18.07.2023 року, 21.06.2023 о 15 год 43 хв, за адресою: М-02, км 168+502 Сумської області зафіксовано, що відповідальна особа /позивач/ допустила рух транспортного засобу DAF FTP CF 85, номерний знак НОМЕР_6 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,2 % (2,48 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
При проведенні вагового контролю використовувався технічний засіб WIM 73,WAGA-WIM40,CRUA-04-VVE, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - № UA.TR.113-0748/09F-22, 0747/09F-22 до 12.12.2023 року.
Зображення руху транспортного засобу через автоматичний пункт міститься на офіційному веб-сайті сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі у мережі Інтернет за наступним посиланням: http://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AA00011870/ (ідентифікатор доступу: ZydvHSPJs0d9e)
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ТЗ DAF FTP CF 85, реєстраційний номер НОМЕР_2 є: спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.
А згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , який видано ТСД 5143, вбачається, що ОСОБА_2 є власником Schmitz SCF 24G державний номер НОМЕР_3 , та відповідно до особливої відмітки зазначений транспортний засіб є: спеціалізованим напівпричіпом н/пр. - контейнеровоз.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху навантаження в 44 т допускається для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більш контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Тобто, визначальною обставиною є не лише тип транспортного засобу (контейнеровоз), а й одночасне здійснення перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, тобто одиниця транспортного обладнання.
Так, наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» дано визначення н/причеп-контейнеровоз це транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів.
Також, Наказом № 363 наведено визначення вантажного контейнера як одиницю транспортного обладнання багаторазового використання, призначеного для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Розрізняють контейнери універсальні, спеціалізовані і контейнери-платформи.
Відповідно до п.п. 17.1 - 17.5 Наказу № 363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363, після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема фото звіту, на зображеному ТЗ номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 15-16) відсутнє маркування: розпізнавальний знак, номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, та інша інформація відповідно до вимог Наказу № 363. Напівпричіп має тентований верх, тобто до конструкції контейнера внесено зміни.
При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належать позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням, а також не надано доказів на підтвердження того, який вантаж перевозився та у який спосіб.
Таким чином, суд доходить до висновку, що в даному випадку здійснювалися вантажні перевезення транспортним засобом, який є контейнеровозом, але не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз.
Також, Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 року № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, який визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій М, N, О, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).
Відповідно до пунктів 1.2-1.5 цього Порядку, на кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних: технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.
Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ: а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні; б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні; в) конструкцію якого змінено під час переобладнання. Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.
Аналіз наведених положення свідчать про те, що змінні кузови, які в розумінні Порядку №521 є обладнанням до колісного транспортного засобу, підлягають сертифікації. При цьому, позивачем на підтвердження доводів позовної заяви до матеріалів справи також не долучено й сертифікатів змінного кузову.
Щодо твердження позивача та його представника про те, що позивач перевозив морський контейнер Open Top з відкритим верхом та покритим брезентом - суд піддає його обґрунтованому сумніву, з огляду на наступне.
З фото, що долучає позивач як аргумент щодо перевезення морського контейнера Open Top, судом встановлено наявність у такого роду контейнерів кутових фітигнів, що є несучими елементами конструкції контейнера, проте у нібито перевезеному позивачем контейнері вказані кутові фітигни відсутні, а тентований верх заходить також і на задню стінку контейнера, що не є характерним для такого різновиду контейнерів. Крім того, на контейнері відсутні також будь-які елементи маркування.
Таким чином суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку, оскільки при перевезенні вантажу транспортний засіб не використовувався як контейнеровоз, максимально допустиме навантаження для транспортного засобу Schmitz SCF 24G, номерний знак НОМЕР_3 є 40 тон.
Суд також вважає неаргументованими доводи позивача про те, що оскаржувана постанова не містить всіх відомостей відповідно до Додатку № 1 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 № 512, оскільки обов'язкові вимоги до змісту постанови, які встановлено статтею 283 КУпАП, були дотримані відповідачем при її складанні.
За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач зобов'язаний довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. І покладений на суб'єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У даній справі позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.
Висновки суду
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. 2, 5, 6, 9, 10-12, 19, 20, 71, 72, 73, 77, 78, 90, 94, 242-245, 286 КАС України, ст. 7, 9, 14-3, 132-1, 229, 251, 256, 258, 279, 279-7, 280, 283-285 КУпАП, ст. 14, 29, 53 Закону України «Про дорожній рух», ст. 1, 6, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», суд
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870 - залишити без задоволення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 18 липня 2023 року серії АА № 00011870 - залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду у відповідності до ст. 286 КАС України може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 11.03.2024 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845; місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51).
Відповідач - Старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51).
Суддя Н.Д. Анісімова