Березівський районний суд Одеської області
14.03.2024
Справа № 494/484/24
Провадження № 1-кс/494/151/24
14.03.2024 р. м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання заступника начальника СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12024162260000161 від 12.03.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
13.03.2024 року заступник начальника СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024162260000161.
Визначення судді було здійснено автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності відповідно до ст. 35 Кримінально-процесуального кодексу України зі змінами та доповненнями (далі - КПК України) та визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Справу призначено на 14.03.2024 року.
В обґрунтування клопотання зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат» у порушення вимог постанови Верховної Ради України № 2471-ХП від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженою постановою Кабінету Міністерств України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, маючи намір на придбання та зберігання бойових припасів, вибухових пристроїв при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, однак не пізніше 12.03.2024 р., шляхом знахідки незаконно придбав 8 корпусів військових бойових гранат, а саме корпус гранати Ф-1 з маркуванням «7-64 1418Т»; два корпуси з гранат Ф-1 з маркуванням «107 123-79Т»; корпус гранати М-67 з маркуванням «GRAMADE HAND FRAG DELAY M67 COMP В DAZ 19В03-002»; чотири корпуси РГО з маркуванням «РГО A-ІХ-I 107-29-88», 8 військових бойових запалів, а саме: запал УДЗ з маркуванням «УДЗ 334-66-87»: запал УДЗ з маркуванням «УДЗ с-40-88»: 2 запали УДЗ з маркуванням «УДЗ с-28-88»; два запали УЗРГМ з маркуванням «104-79 УЗРГМ-2 43 ЧП»»386-187-79»; запал УЗРГМ з маркуванням «121-79 УЗРГМ-2 43 ЧП»; запал М213 з маркуванням «FUZE М1213 СОР 16J 032-006», 373 військових патронів калібру 5.45-мм. та перевіз їх до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , після чого почав їх зберігати на території домоволодіння у автомобілі, яким користується марки «DAEWOO» моделі «SENS» державний номерний знак « НОМЕР_2 », до моменту вилучення працівниками поліції в ході проведення огляду місця події 12 березня 2024 року з 09 год. 18 хв. по 13 год. 15 хв., за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України (далі- КК України). 12.03.2024 року ОСОБА_9 затримано у порядку ст.208 КПК України та 12.03.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - у зберіганні, придбанні бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Слідчий та прокурор вважає про наявність ризиків передбачених п,1,3,4 та п.5 ч.1 ст.177 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України). Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні 14.03.2024 року клопотання підтримали на підставах викладених у клопотанні, просили його задовольнити. Також, посилались на наявність ризиків, що зазначені у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили застосувати домашній арешт. Також ОСОБА_5 підтвердив причетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки останній визнає свою провину та не збирається перешкоджати досудовому розслідуванню.
Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, вивчивши матеріали кримінального провадження №12024162260000161, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважаю наступне.
На розгляді у СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження за №12024162260000161 від 12.03.2024 року відносно ОСОБА_5 у якому він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
З матеріалів кримінального провадження №12024162260000161 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат» у порушення вимог постанови Верховної Ради України № 2471-ХП від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженою постановою Кабінету Міністерств України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, маючи намір на придбання та зберігання бойових припасів, вибухових пристроїв при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, однак не пізніше 12.03.2024 р., шляхом знахідки незаконно придбав 8 корпусів військових бойових гранат, а саме корпус гранати Ф-1 з маркуванням «7-64 1418Т»; два корпуси з гранат Ф-1 з маркуванням «107 123-79Т»; корпус гранати М-67 з маркуванням «GRAMADE HAND FRAG DELAY M67 COMP В DAZ 19В03-002»; чотири корпуси РГО з маркуванням «РГО A-ІХ-I 107-29-88», 8 військових бойових запалів, а саме: запал УДЗ з маркуванням «УДЗ 334-66-87»: запал УДЗ з маркуванням «УДЗ с-40-88»: 2 запали УДЗ з маркуванням «УДЗ с-28-88»; два запали УЗРГМ з маркуванням «104-79 УЗРГМ-2 43 ЧП»»386-187-79»; запал УЗРГМ з маркуванням «121-79 УЗРГМ-2 43 ЧП»; запал М213 з маркуванням «FUZE М1213 СОР 16J 032-006», 373 військових патронів калібру 5.45-мм. та перевіз їх до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , після чого почав їх зберігати на території домоволодіння у автомобілі, яким користується марки «DAEWOO» моделі «SENS» державний номерний знак « НОМЕР_2 », до моменту вилучення працівниками поліції в ході проведення огляду місця події 12 березня 2024 року з 09 год. 18 хв. по 13 год. 15 хв., за адресою: АДРЕСА_1 .
12.03.2024 року ОСОБА_9 затримано у порядку ст.208 КПК України та 12.03.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення у якому ОСОБА_10 зазначила, що ОСОБА_5 , зберігає за місцем свого фактичного проживання бойові припаси, а також вибухові пристрої;
- протоколом огляду місця події від 12.03.2024 р., у ході якого було оглянуто та вилучено речові докази, зокрема, набої та вибухові пристрої;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.03.2024 р., яка являється цивільною дружиною ОСОБА_5 та, яка вказала на місце зберігання останнім набоїв, а також вибухових пристроїв;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12.03.2024 р., який був присутній під час проведення огляду місця події та підтвердив наявність вилучених речових доказів;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 12.03.2024 р., який був присутній під час проведення огляду місця події та підтвердив наявність вилучених речових доказів;
- протокол затримання ОСОБА_5 від 12.03.2024 р. у порядку ст. 208 КПК України;
- повідомлення про підозру ОСОБА_5 , від 12.03.2024 р.;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 12.03.2024 р., який вказав на обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення та повністю визнав свою провину;
- іншими доказами в їх сукупності.
Окрім цього, у судовому засіданні підозрюваний визнав свою причетність до інкримінованого йому злочину.
Слідчий суддя виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленої підозри, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленої підозри, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких підозрюється ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою і не має пріоритетної сили перед іншими даними про особу підозрюваного.
Як зазначено у клопотанні, прокурор та слідчий посилаються на наявність ризиків, передбачених п.1 , п.3 , п.4 та п.5 ч.1 ст.177 КК України.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.
Однак, на підтвердження вказаних ризиків, передбачених п.1 ,п.3,п.4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України стороною обвинувачення у судовому засіданні не надано переконливих доказів, які би свідчили, що ОСОБА_5 переховувався від органів досудового розслідування, суду, перебував у розшуку; взагалі не надано жодного доказу про те, що підозрюваний чинив чи намагався безпосередньо або опосередковано чинити будь-який вплив на свідків чи потерпілого; не вказано слідчим та прокурором, в чому саме полягатиме те, що підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню. Також, як зазначив захисник, що ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 62 Конституції України передбачено: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суд.
Частиною 1 ст. 8 КПК України встановлено: кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Із заперечень захисника, підозрюваного щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та враховуючи матеріали кримінального провадження за №12022162260000161 вбачається, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який мобілізований до лав Збройних Сил України до військової частини НОМЕР_1 ; раніше не судимий; має двох дітей, проте доказів цього не надано.
За таких обставин, в даному конкретному випадку може свідчити про можливість належного виконання покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов'язків при обранні щодо ньогої більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Отже, заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину не можуть служити винятковими підставами для запобіжного ув'язнення підозрюваного, а тому у слідчого судді відсутні правові підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки доводи прокурора та слідчого не підтверджені доказами, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний хоч і обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.263 КК України, однак є військовослужбовцем, раніше не судимий, має стислі соціальні зв'язки, а тому наявність перерахованих в ст.177 КПК України ризиків, на які посилається в клопотанні слідчий, прокурор та які б унеможливлювали його перебування за межами слідчого ізолятору під час судового розгляду, відтак ні в самому клопотанні, ні слідчим, прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав та об'єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе лише в умовах його тримання під вартою.
Таким чином, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за інкримінованою статтею, конкретні обставини вчинення правопорушення, дані про особу підозрюваного, викладені в мотивувальній частині ухвали вище, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати до останнього передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту шляхом заборони ОСОБА_5 залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, та вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також, що застосування запобіжного заходу, саме у виді цілодобового домашнього арешту забезпечить уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України та враховуючи згоду захисника та підозрюваної на цілодобовий домашній арешт.
Крім цього, застосовуючи до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора в даному кримінальному провадженні та покласти на нього додаткові обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні; у разі наявності здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 194, 195, 196 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання заступника начальника СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12024162260000161 від 12.03.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до закінчення строку досудового розслідування, тобто до 12.05.2024 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або до суду за першою вимогою;
- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
- утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;
- у разі наявності, здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю - до 12.05.2024 року включно.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем перебування підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 14.03.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1