Справа №461/856/24
11 березня 2024 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Романюка В.Ф.
з участю: секретаря судового засідання Решетова Д.Ю.
представника заявника ОСОБА_1
представника скаржника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву представника заявника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою представника скаржника ОСОБА_4 - адвоката Кушнір Тетяни Валеріївни на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
представник заявника ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд: ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича понесені ним по справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 10 000, 00 (десять тисяч) грн.
В обґрунтування заяви покликається на те, що ухвалою суду від 23.02.2024 року скаргу представника скаржника ОСОБА_4 - адвоката Кушнір Тетяни Валеріївни на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - залишено без розгляду. Підставою залишення скарги без розгляду слугувала заява представника скаржника.
Разом з тим, в запереченні на скаргу приватним виконавцем Пиць А.А. зазначено, що у зв'язку із розглядом цієї справи в суді першої інстанції, він понесе судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовно 10 тисяч гривень. Під час розгляду скарги приватним виконавцем було подано заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесення таких витрат (заява з доданими до неї документами міститься в матеріалах справи). В судовому засіданні, під час вирішення питання щодо можливості залишення скарги без розгляду за заявою представника ОСОБА_4 - адвоката Кушнір Тетяни Валеріївни, представник приватного виконавця - адвокат Репак В.В. зазначив про неправильні та необгрунтовані дії скаржника, що призвели до залишення скарги без розгляду, та просив суд стягнути на користь приватного виконавця Пиця А.А. понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Однак, в ухвалі від 23.02.2024 року питання розподілу судових витрат суд не вирішив, тому просить суд заяву задоволити.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала, з підстав викладених у ній. Просила суд заяву задоволити.
Представник скаржника ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги заяви заперечила, оскільки на момент звернення до суду із даної скарги був предмет спору, тому що електронні торги ще не відбулися. Просила суд відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення представника заявника ОСОБА_1 , представника скаржника Кушнір Т.В., вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Суд встановив, що ухвалою суду від 23 лютого 2024 року скаргу представника скаржника ОСОБА_4 - адвоката Кушнір Тетяни Валеріївни на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - залишено без розгляду.
У зазначеній ухвалі питання про розподіл між сторонами судових витрат, не вирішувалося.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи,внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.
Згідно ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Відповідно до роз'яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, за змістом ч.5 ст.142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Разом з тим, заява представника заявника ОСОБА_3 не містить доводів і доказів необґрунтованості дій скаржника ОСОБА_4 , подання заяви про залишення скарги без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії скаржника, оскільки це його право, яке не містить обмежень у його реалізації. Під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій скаржника. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у представника заявника не внаслідок необґрунтованих дій скаржника, а в порядку реалізації його процесуальних прав.
Необґрунтовані дії скаржника є єдиною підставою для покладення на нього обов'язку компенсувати витрати, що здійснені заінтересованою особою, як це передбачено ч.5ст.142 ЦПК України.
Представником заявника ОСОБА_3 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що скаржником було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України.
За таких обставин, заява про компенсацію судових витрат представника заявника ОСОБА_3 на правову допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.44, 133, 141, 142, 258, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою представника скаржника ОСОБА_4 - адвоката Кушнір Тетяни Валеріївни на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 14 березня 2024 року.
Суддя Романюк В.Ф.