Єдиний унікальний номер 333/611/24
Провадження №1-кс/333/932/24
Іменем України
14 березня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №620240800100000190 від 18.04.2024, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, українця, громадянина України, який має вищу освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді офіцера відділу протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «майор», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-
14.03.2024 слідча першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополіта та м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_7 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 18 серпня 2023 року № 229 військовослужбовця за контрактом майора ОСОБА_5 призначено на посаду офіцера відділу протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
На підставі вищевказаного наказу командира, відповідно до накладних про на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 520 та №521 від 19 серпня 2023 року, майору ОСОБА_5 видано зброю - пістолет Макарова (ПМ) 9 мм, № НОМЕР_2 і боєприпаси до нього - патрони калібру 9 мм у кількості 16 штук, які є військовим майном, що перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_9 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, майор ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, майор ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
10 листопада 2023 року, майор ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, маючи при собі зброю - пістолет Макарова (ПМ) 9 мм, № НОМЕР_2 і боєприпаси до нього - патрони калібру 9 мм у кількості 16 штук, які є військовим майном, що перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 і відповідно до накладних на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 520 та №521 від 19 серпня 2023 року, були йому видані, самовільно залишив місце служби, а саме: місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , таким чином ухилився від військової служби.
З 10 листопада 2023 року майор ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, до місця служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд. При цьому, майор ОСОБА_5 не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, 10 листопада 2023 року майор ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, із зброєю, самовільно залишив місце служби, а саме: місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 та ухилився від військової служби, тобто вчинив дезертирство.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, із зброєю, вчинене в умовах воєнного стану.
19 січня 2024 року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
19 січня 2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України
20 січня 2024 року слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №62023080100000075 від 18.09.2023 підозрюваному ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:
?повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення;
?протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
?іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується, однак досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене та триває.
Так, у кримінальному провадженні необхідно, зокрема:
?долучити до матеріалів кримінального провадження висновок (акт) військово-лікарської комісії щодо встановлення фактичного стану здоров'я та придатності для подальшого проходження військової служби ОСОБА_5 ;
?допитати в якості свідків щодо відомих їм обставин вчинення кримінального правопорушення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ;
?на підставі висновку (акт) військово-лікарської комісії вирішити питання щодо проведення інших процесуальних та слідчих (розшукових) дій;
?повідомити підозрюваному про підозру в остаточній редакції;
?повідомити підозрюваного та його захисника про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів кримінального провадження, ознайомити з матеріалами досудового розслідування;
?скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Раніше зазначені дії не було виконано з об'єктивних причин, а саме:
порядок проведення військово-лікарської експертизи, виконання бойових завдань військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 щодо відсічі збройної агресії російської федерації та з огляду на складність провадження.
Результати проведення вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки здобуті на теперішній час відомості свідчать про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а їх проведення у повному обсязі надасть можливість належно кваліфікувати дії підозрюваного і ці докази матимуть важливе значення для судового розгляду кримінального провадження.
У зв'язку із викладеним є необхідність у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_5 .
В судовому засіданні, слідчий ОСОБА_3 у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор ОСОБА_13 в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 , заперечували проти застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом було встановлено, що 18.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження №620240800100000190).
Клопотання слідчого, погодженого із прокурором ОСОБА_8 оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис ОСОБА_5 щодо вручення йому 19.01.2024 в 17 год. 15 хв. копію клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як встановлено в судовому засіданні працівниками поліції ОСОБА_5 затримано на блокпосту 18.01.2024 о 16.00 год., в подальшому ОСОБА_5 був переданий працівникам ВСП, які доставили останнього в судове засідання 20.01.2024. Тобто фактичне затримання ОСОБА_5 відбулося 18.01.2024 о 16.00 год.
19.01.2024 ОСОБА_5 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
20 січня 2024 року слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №62023080100000075 від 18.09.2023 підозрюваному ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення; протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; іншими матеріалами справи.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує: що ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 10 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Так, ризиками, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати: те, що підозрюваний може переховуватись від слідчого та суду, оскільки, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а відтак може уникати кримінального переслідування чи продовжити злочинну діяльність.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті
У відповідності до ч. 1ст. 201 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятоюстатті 194 цього Кодексута покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч.4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням окрім обставин кримінального правопорушення, ще й майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З огляду на встановлені ризики, враховуючи при цьому особу обвинуваченої ОСОБА_14 , обсяг доказової бази, який вже зафіксований в матеріалах кримінального провадження, враховує, що на утриманні має малолітню дитину, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру застави.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя, зважаючи на практику ЄСПЛ, відповідно до якої з плином часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, значно зменшилися, суд вважає можливим зменшити розмір застави, визначивши її у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
Згідно ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.04.2024, включно.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 20 мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою;
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1