Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106
тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/7528/23
Провадження №: 1-кп/332/197/24
14 березня 2024 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 при секретарі - ОСОБА_2 , за участю: прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62023080020000433 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2022 року за №40 солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду стрільця другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти вказаної військової частини.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
21 жовтня 2022 року солдат ОСОБА_6 був направлений на лікування у лазарет військової частини НОМЕР_2 , в зв'язку з чим, після завершення лікування, солдат ОСОБА_6 повинен був повернутися з лікувального закладу до місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 (місця служби) на околицях АДРЕСА_2 після лікування, а саме 25 жовтня 2022 року.
Однак, солдат ОСОБА_6 , 25 жовтня 2022 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, будучи зобов'язаним з'явитися на службу, не з'явився з лікувального закладу до місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 (місця служби) на околицях АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 (місця служби) до 31 серпня 2023 року, а саме до моменту прибуття за викликом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.
Таким чином, в період часу з 25 жовтня 2023'|юку по ЗО серпня 2023 року стрілець другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, не з'явився вчасно без поважних причин з лікувального закладу до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 (місця служби) на околицях АДРЕСА_2 , обов'язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до місця несення військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління не здійснив, за наявності реальної можливості для цього.
В подальшому, 31 серпня 2023 року солдат ОСОБА_6 прибув за викликом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, тим самим останній закінчив вчинення кримінального правопорушення.
Вказані дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.5 ст. 407 КК України, як нез'явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану (в редакції чинній до 26.01.2023).
14.03.2024 року між прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості. Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.5 ст. 407 КК України, обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторонами узгоджено, що з урахуванням щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину при затвердженні угоди ОСОБА_7 буде призначене покарання за ч.5 ст.407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Враховуючи, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем, і до нього може бути застосовано тримання в дисциплінарному батальйоні, передбачене статтею 62 КК України, сторони дійшли згоди про можливість заміни позбавлення волі ОСОБА_6 на тримання в дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник проти затвердження угоди не заперечував.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови вказаної угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 04.06.2021 № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.2021 за № 1124/36746, військовослужбовці, засуджені до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, до набрання вироком суду законної сили в установленому законодавством порядку тримаються на гауптвахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або продовжують виконувати обов'язки військової служби у військовій частині (установі).
Запобіжний захід обвинуваченому до набуття чинності вироку суд вважає за необхідним залишити без змін у вигляді тримання під вартою.
Згідно з положеннями п. 1 розділу ІІ вищезазначеного Порядку після набрання законної сили вироком суду, яким військовослужбовця засуджено до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, підготовку до відправлення такого військовослужбовця для відбування покарання до дисциплінарного батальйону організовують: якщо військовослужбовець продовжував виконувати обов'язки військової служби у військовій частині, - командир (начальник) військової частини (установи). Організація відправлення засудженого військовослужбовця до дисциплінарного батальйону здійснюється начальником органу управління Служби правопорядку в десятиденний строк з моменту одержання розпорядження про виконання судового рішення.
На підставі розпорядження Голови Верховного Суду України № 49/0/9-22 від 14.09.2022 територіальну підсудність судових справ Гуляйпільського районного суду Запорізької області змінено на Заводський районний суд м. Запоріжжя.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -
Затвердити по кримінальному провадженні № 62023080020000433угоду про визнання винуватості від 14.03.2024 року, укладену між прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_6 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, та призначити йому узгоджене покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді ДВОХ років позбавлення волі.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на ДВА роки - триманням в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк ДВА роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 відраховувати з моменту його фактичного затримання та приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід у обвинуваченого наразі відсутній, клопотання про його обрання прокурором не заявлялось.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1