Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2817/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.
Категорія 68 Доповідач Трояновська Г. С.
07 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/2817/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визначення місця проживання неповнолітніх дітей
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Татуйка Є.О. у м. Житомирі,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила визначити місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з матір'ю та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 04.08.2016 вона перебуває у шлюбі ОСОБА_2 , від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час сім'я розпалася і на розгляді Житомирського районного суду Житомирської області перебуває справа про розірвання шлюбу.
Крім того, між нею та відповідачем існує спір щодо визначення місця проживання дітей. Позивач зазначила, що до початку російської агресії, вони сім'єю проживали у квартирі АДРЕСА_1 , що перебуває у власності її матері, яка постійно проживає в Італії. Старша дитина відвідувала садочок біля будинку, а з молодшою дитиною ОСОБА_4 вона знаходиться у декретній відпустці.
У березні 2022 року вона виїхала з дітьми в Бельгію, де знаходилась протягом 6 місяців. Відповідач як волонтер мав змогу відвідувати їх на знаходився на території Бельгії протягом двох місяців разом із сім'єю.
Вказала, що з початку вересня 2022 року вона з дітьми повернулась в Україну та між нею та відповідачем почалися сварки у зв'язку із безпідставними ревнощами. 13.09.2022 між нею та чоловіком відбулася сварка та відповідач застосував до неї фізичне насилля, внаслідок чого вона з дітьми змушена була тікати до іншої області, проте відповідач їх знайшов та насильно відібрав старшого сина ОСОБА_5 , який на момент звернення до суду із цим позовом перебував у відповідача та відповідач жодного разу не дозволяв їй побачитись із сином.
Позивач вказала, що відповідач у власності має квартиру, проте за цією адресою зареєстрована релігійна організація - « ІНФОРМАЦІЯ_3 », пастором якої є відповідач. Оскільки вона не належить до цієї релігійної організації, перевірити чи дитина знаходиться за цією адресою вона не мала можливості, а тому звернулася до правоохоронних органів, проте працівники поліції рекомендували звернутися до суду та отримати відповідне рішення.
Вказала, що наразі син ОСОБА_5 позбавлений спілкування з матір'ю та своїм молодшим братом ОСОБА_4 , який тяжко переносить відсутність брата. Відповідач жодного разу не поцікавився молодшим сином. Наголосила, що неможливо мирним шляхом вирішити питання визначення місця проживання дітей та порядок зустрічей з ними відповідача.
Зазначила, що під час підготовки даного позову до суду, їй стало відомо, що в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа № 296/6110/22 за позовом ОСОБА_2 про виключення із актового запису про народження дітей відомостей про батька, що свідчить про те, що діти йому не потрібні.
Відповідач створює їй перешкоди у реалізації своїх батьківських прав щодо дітей та маніпулює власними правами на них, зокрема він не йде на діалог стосовно проживання дітей, не надає згоду на побачення з дитиною ні мамі, ні молодшому брату, а тому вважає, що даний спір можливо вирішити лише в судовому порядку шляхом визначення місця проживання дітей із матір'ю.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року позов задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_1 ). Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь позивача судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 15 996 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 20 копійок. Заходи зустрічного забезпечення за ухвалою суду від 6 жовтня 2022 року скасовуються після набрання даним рішенням суду законної сили.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що ОСОБА_1 бажає виїхати з дітьми за межі України на постійне проживання із виготовленням відповідних документів без згоди батька, а тому ініціювала цей судовий процес. Вважає, що суть оскаржуваного рішення, на його думку, є очевидно неправильною з огляду на встановлені обставини ухвалою від 06.10.2022, зокрема, що «дружина намагалася виїхати за кордон з дітьми, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опинилась у відповідача в ході конфлікту з присутності працівників поліції в іншому регіоні, коли малолітній син захотів до батька; відібрання дитини є запобіганням спробі матері залишити межі країни». Крім того вказує, що суд зазначив, що обумовлює своє рішення обставиною розірвання шлюбу, проте на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, шлюб не було розірвано. Акцентує увагу апеляційного суду на тому, що суд першої інстанції, незважаючи на поважність його неявки в перше судове засідання, провів підготовчий розгляд справи за його відсутності, а в подальшому всі його клопотання (про зупинення провадження, про допит свідків, про долучення доказів тощо) відхилив.
Вважає, що суд до нього упереджено ставився зважаючи і на ту обставину, що він один раз змінив місце свого проживання на житло з кращими умовами, зазначивши у рішенні суду про те, що він (відповідач) постійно змінює місце проживання, оцінивши такі зміни як негативні обставини.
Вказує, не зважаючи на той факт, що 13.09.2022 малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 захотів до батька у присутності працівників поліції, таким чином виявив бажання жити з татом, Орган опіки та піклування Житомирської міської ради знехтував думкою дитини при затвердженні відповідного висновку рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.02.2023 №148, а тому, на його думку, було прийнято неправильне рішення щодо доцільності визначення місця проживання обох дітей з мамою та всупереч інтересам дитини. Зазначає, що Орган опіки та піклування не побажав почути старшого сина ОСОБА_2 , а тому вважає висновок обгрунтовано дискримінаційним.
Також вказує, що орган опіки та піклування не врахував і його думки як батька дітей, хоча мав докази поважності його неявки на засідання органу опіки та піклування внаслідок перебування у відрядженні за межами м. Житомира. Крім того, орган опіки та піклування не дослідив його умови проживання та не склав відповідний акт. На його думку він має кращі умови для проживання та розвитку дітей, ніж ОСОБА_1 .
В апеляційному суді ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_6 , а в подальшому ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 проти доводів апеляційної скарги заперечили з підстав викладених у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції.
Представник органу опіки та піклування Житомирської міської ради Чижевський В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечив, підтримав висновок органу опіки та піклування, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що із 04.08.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 35 том 1).
На момент звернення позивача до суду із цим позовом сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, проте рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 січня 2023 року шлюб між сторонами розірвано (справа № 278/2583/22), ухвалою Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на зазначене рішення суду визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Вказані обставини підтверджуються даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним і до якого наявний повний доступ у суду.
Встановлено, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 36-37).
Із витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 13-15).
Сторонами не заперечується, що діти проживають разом із матір'ю.
Із копії довідки Житомирського дошкільного навчального закладу Управління освіти Житомирської міської ради від 20.09.2022 № 103 вбачається, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у названому навчальному закладі з 02.03.2020 (том 1а.с. 21).
Згідно характеристики за підписом завідувача ЖДНЗ №66 ОСОБА_10 та вихователя ОСОБА_11 вбачається, що дитина ( ОСОБА_2 ) систематично відвідує навчальний заклад, завжди охайно вдягнена та забезпечена всім необхідним для перебування в садочку, мама постійно цікавиться життям сина та групи, була обрана батьками дітей групи до батьківського комітету, виконувала покладені на неї обов'язки добросовісно. Охарактеризовано матір дитини як врівноважену, доброзичливу, приємну, чуйну та відповідальну людину. Вказано, що тата дитини бачили лише кілька разів (том 1 а.с. 22).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є засновником та директором ПП «Безпека-Житомир» та директором ПП «Безпека-Лана» (том 1 а.с. 179, 180).
Із характеристики від 21.03.2023 ПП «Безпека - Житомир», підписаної заступником директора підприємства Кабановим О.Ю. вбачається, що ОСОБА_2 як працівник характеризується позитивно (том 1 а.с. 180).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 проживав за місцем реєстрації АДРЕСА_4 .
Із заяви ОСОБА_2 від 03.01.2023 вбачається, що він змінив місце проживання та проживає за адресою АДРЕСА_5 (том 1 а.с. 116).
Із висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.02.2023 №148 вбачається, що виконавчий комітет Житомирської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір'ю ОСОБА_1 . Вказано, що прийняття даного висновку не позбавляє будь-кого з батьків у подальшому реалізовувати власні права та обов'язки з виховання та утримання дітей (том 1 а.с. 146).
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей, суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову й визначення місця проживання обох дітей разом з позивачкою.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У частині четвертій статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів».
Об'єднана Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19 наголосила, що вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Об'єднана палата зауважила, що у спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У цій справі встановлено, що сторони позитивно характеризуються, працюють. ОСОБА_2 є засновником та директором ПП «Безпека-Житомир», а також директором Охоронного підприємства «Безпека - Лана», а ОСОБА_1 працює на посаді - агент Комерційний ТОВ «Спринтер Центр» (том 2 а.с. 88).
Позивачка разом із малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 13-15).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до виникнення конфлікту між сторонами, за вказаною вище адресою сторони у справі разом із дітьми проживали як сім'я. Старший син сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував дитячий садок, а позивачка перебувала у відпустці по догляду за молодшою дитиною ОСОБА_4 .
Таким чином, для дітей вказане житло та обстановка є звичними, оскільки проживають у ньому із самого народження, та воно у дітей асоціюється із домом.
Також встановлено, що після виникнення конфлікту між сторонами, ОСОБА_2 змінив місце проживання та проживає за адресою АДРЕСА_5 (том 1 а.с. 116).
Вирішуючи питання визначення місця проживання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 із матір'ю, суд першої інстанції погодився із висновком виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування від 15.02.2023 №148, відповідно до визначено місце проживання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю - ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що висновок органу опіки та піклування є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дітей.
Із висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.02.2023 №148 вбачається, що 28 грудня 2022 року працівниками служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради спільно з фахівцями із соціальної роботи Житомирського міського центру соціальних служб міської ради було обстежено умови проживання та складено оцінку потреб сім'ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі створено належні умови для виховання та розвитку дітей. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 демонструють сильну емоційну прив'язаність до матері.
Службою у справах дітей Глибочицької сільської ради 03 лютого 2023 року у відповідь на лист виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування від 27.12.2022, щодо обстеження умов проживання ОСОБА_2 повідомлено, що 03 лютого 2023 року представниками комісії у складі представників служби у справах дітей виконавчого комітету Глибочицької сільської ради було здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_5 та вказано, що ворота були замкнені, господар не вийшов, і що, можливо, його не було дома. Зазначено, що попередньо представниками служби у справах дітей Глибочицької сільської ради з метою визначення та узгодження дати та часу обстеження умов проживання ОСОБА_2 було здійснено низку телефонних дзвінків, а також надіслані повідомлення з використанням месенджерів, які були проігноровані (том 1 а.с. 146-147).
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 вказав, що зазначений висновок органу опіки та піклування не може бути належним доказом у справі, оскільки він оскаржив його в судовому порядку. Вказав, що органом опіки та піклування не здійснено огляд умов його проживання, а рішення органу опіки та піклування прийнято за його відсутності.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.
Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.
Із аналізу висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.02.2023 №148 вбачається, що у ньому відсутні відомості щодо умов проживання батька, оскільки працівники уповноваженого органу не мали можливості оглянути житло у зв'язку із відсутністю ОСОБА_2 у призначений для огляду час. Наголошено, що ОСОБА_2 було проігноровано усі домовленості із працівниками служби у справах дітей Глибочицької сільської ради щодо обстеження його умов проживання.
Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_2 , пов'язані із нехтуваннями домовленостей з працівниками служби у справах дітей щодо обстеження умов його проживання, спрямовані не на бажання вирішити спір та визначити місце проживання дітей з ним, а на створення різноманітних процесуальних перешкод як з метою затягування розгляду справи так і з метою спричинення негативних емоцій позивачу.
Для об'єктивного розгляду справи протокольною ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15.01.2024 постановлено витребувати докази обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_5 (том 2 а.с. 146).
26.02.2024 на електронну адресу Житомирського апеляційного суду надійшов лист Служби у справах дітей Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області із актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_5 .
Із Акта обстеження умов проживання від 22.02.2024, складеного комісією в складі начальника Служби у справах дітей Глибочицької сільської ради Вергун Т.В., спеціаліста Служби у справах дітей Глибочицької сільської ради Нижник І.В., з метою обстеження житлово-побутових умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_5 вбачається, що житло розміщене на 1 поверсі 2-х поверхового будинку, складається із трьох кімнат, коридору, кухні та двох санвузлів. В будинку наявні електроенергія, природний газ, автономне опалення, водопостачання та водовідведення. Будинок перебуває на стадії завершення оздоблювальних внутрішніх та зовнішніх робіт. В самому будинку створені задовільні умови проживання з усіма необхідними зручностями. В будинку для дітей є окремі кімнати, облаштовані місцями для сну, навчання та відпочинку, є іграшки, одяг, взуття відповідно до віку дітей (том 2 а.с. 158-159). З вказаним актом ОСОБА_2 , ознайомлений, про що свідчить його підпис.
Також із вказаного акту вбачається, що співвласниками будинку є ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - прабабуся відповідача, а ОСОБА_2 проживає без реєстрації.
Стороною позивача подано Акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , який складено 22.11.2023 комісією у складі працівників служби (управління) у справах сім'ї Житомирської міської ради ( том 2 а.с. 126).
Із зазначеного акта вбачається, що житло розміщене на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається із двох кімнат. Умови проживання задовільні, у помешканні наявні зручності, у дітей наявна окрема кімната, місце для сну, відпочинку та навчання. Боргів за сплату комунальних послуг немає. Також зазначено, що у квартирі проживають ОСОБА_1 та діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказано, що стосунки у сім'ї між матір'ю та дітьми дружні та доброзичливі, а стосунки між батьками - напружені у зв'язку із розглядом справи про визначення місця проживання дітей у Житомирському апеляційному суді (том 2 а.с. 126).
Виходячи із аналізу актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ) колегія суддів констатує, що за місцем фактичного проживання обома сторонами створені належні та комфортні умови для перебування та проживання малолітніх дітей, облаштовані окремі місця для сну, навчання, відпочинку, батьки кожен у своєму житлі забезпечили дітей належним одягом, взуттям та іграшками згідно віку дітей. Відтак, стан соціально-побутових умов житла за місцем проживання позивача, так і за місцем проживання відповідача є приблизно однаковим та для дітей створені однаково комфортні умови проживання, проте в житлі батька дещо більше місця, є гардеробна.
Сторони в суді апеляційної інстанції пояснили, що в період шлюбу вони побудували будинок в АДРЕСА_5 .
В Акті обстеження умов проживання від 22.02.2024 зазначено, що співвласниками будинку за адресою АДРЕСА_5 є позивач ОСОБА_1 та прабаба відповідача - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якій 27.03.2023 ОСОБА_2 відчужив свою частку у праві власності незавершеного будівництва і земельну ділянку за договором дарування (том 2 а.с. 116-117). Натомість сам ОСОБА_2 проживає у цьому будинку без реєстрації. Іншого житла на праві власності ОСОБА_2 не має, оскільки належну йому квартиру АДРЕСА_6 , він також подарував своїй бабі ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно договору дарування від 01.03.2023 (том 2 а.с. 118).
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказала, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у власності її матері, яка постійно проживає в Італії.
В суді апеляційної інстанції сторона позивача пояснила, що 1\3 частина вказаної квартири внаслідок приватизації належить позивачці та просила долучити до матеріалів справи Свідоцтво про право власності, яке судом оглянуто. Через порушення процедури подання доказів у задоволенні клопотання було відмовлено.
Проте, оцінюючи житлові умови сторін можна зробити висновок, що позивачка є співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_5 , в якому, зокрема, проживає відповідач, та співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Натомість відповідач відчужив належну йому на праві власності нерухомість на користь третіх осіб і відповідно не є власником будь-якого житла.
Під час апеляційного розгляду сторонами у справі було надано ряд документів на підтвердження обставин ставлення дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до матері і батька та виявлення бажання проживати з кимось із них, зокрема висновків психологів.
Так, із висновку за результатами психологічного консультування приватного психолога ОСОБА_13 від 27.10.2023, поданого ОСОБА_2 , вбачається, що діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 за індивідуально-психологічними особливостями розвитку відповідають своєму віку. Зазначено, що на формування психологічних особливостей малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має позитивний вплив, простежується в процесі спілкування із батьком під час консультації. Діти з батьком мають спільну ігрову діяльність та конструктивну міжособистісну взаємодію. Мати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за словами батька, недостатньо приділяє належну увагу дітям та не завжди підтримує інтереси дітей. Недостатня емоційна прив'язаність до матері простежується в процесі консультації та за результатами проективної методики «Малюнок сім'ї» старшого сина. За результатами опитування діти ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , мають бажання проживати із рідним батьком. Виявлено особливу прихильність та значимість для дітей батьківської фігури, що свідчить про здорові відносини дітей із батьком. Крім того вказано, що діти потребують систематичного спілкування та взаємодії з батьком, а матері не рекомендовано на тривалий період часу позбавляти дітей спілкування з батьком (том 2 а.с. 8-9).
Із копії листа Житомирського дошкільного навчального закладу № 66 Управління освіти Житомирської області від 20.11.2023 № 145 на адвокатський запит адвоката Ляхова О. надано психологічне заключення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначено, що в ставленні до батьків дитина однаково проявляє любов до них. В садочок завжди приводить і забирає мама, інколи забирає тато. Під час зустрічі з батьками ОСОБА_4 з радістю проявляє свої позитивні емоції до обох батьків. Проте, прихильність більше проявляється до мами поцілунками, обіймами, радістю, а від тата ще й очікує подарунки. З братом, ОСОБА_15 , в ОСОБА_4 тісний зв'язок. Дитина постійно розповідає, що вони з братиком робили вдома, чим займались, в які ігри гралися. Радіє зустрічі з ним після садочка. Ні раніше, ні на даний момент ніяких ознак негативного впливу на психоемоційний розвиток дитини не визначалося. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті групи, допомагає у організації освітнього процесу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує її високий інтелектуальний рівень. Хлопчик хоче бути з мамою, бо любить її, а мама його. А тато приваблює його обіцянками купити все, що він захоче. Батько, ОСОБА_2 , із дитиною спілкується, проте, з сім'єю не проживає. Інколи забирає дитину з садочка (том 2 а.с. 86).
Відповідно до копії листа Ліцею № 3 м. Житомира Департамента освіти Житомирської міської ради від 23.11.2023 № 01-41/582 за підписом практичного психолога ОСОБА_16 та директора ОСОБА_17 , ОСОБА_15 навчається в Ліцеї № 31 з 01.09.2023. За період навчання психологічною службою було вивчено перебіг процесу адаптаційного періоду до навчання у закладі. За словами класного керівника, батьки проявляють зацікавленість взаємовідносинами дитини з однолітками, його досягненнями, успіхами у навчальній діяльності. За результатами діагностичної методики проведеної з ОСОБА_5 зроблено висновок, що на малюнку « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відсутнє зображення батька, що може свідчити про переживання дитиною складних та суперечливих емоцій щодо фігури батька; ОСОБА_5 не має бажання говорити про сім'ю та сімейні стосунки з батьками, однак часто в розмові згадує брата, з яким має тісний взаємозв'язок (том 2 а.с. 87).
Стороною позивача до матеріалів справи долучено копії Протоколів практичного психолога КУ «Перший інклюзивно-ресурсний центр» Житомирської міської ради Олени Окопської щодо малолітніх дітей сторін (том 2а.с. 89-101).
Відповідно до протоколу індивідуального психологічного вивчення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.11.2023, метою визначення якого було визначення психоемоційного стану особи, ставлення особи до матері та батька, відкриті та приховані бажання щодо місця проживання з кожним з батьків, практичним психологом встановлено, що в емоційному плані дитина позитивно ставиться до матері та молодшого брата, на другому місці стоять бабуся та дідусь. Прихованим (неусвідомленим) бажанням дитини є проживання саме з матір'ю, тому що саме в її особі він бачить захист та опору. Під час дослідження встановлено, що дитина дуже важко в емоційному плані переживає ситуацію розлучення батьків. На першому малюнку він намалював лише себе, інші члени за замовчуванням були присутні у кімнаті (на дивані, а саме : мама, молодший брат, бабуся та дідусь, хоча бабуся і дідусь з ними не проживають) - це свідчить про емоційну стурбованість дитини з приводу своєї сімейної ситуації (навіть ізольованість) і вона як би відкладає малювання членів сім'ї, а малює речі, які не мають настільки сильної емоційної значущості. На прохання психолога намалювати ще хоча б одного члена з родини - дитина намалювала - маму, це свідчить що найбільш тісний емоційний зв'язок у нього с саме з мамою, і саме в ній він бачить опору і захист. Крім того за результатами дослідження виявлено, що тата дитина згадувала, проте він не був включений в сімейну ієрархію і постійно залишався не задіяним у сімейних справах.
Із аналогічного протоколу індивідуального психологічного вивчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що на основі отриманих результатів, можна зробити висновок, що в емоційному плані дитина позитивно ставиться до матері та старшого брата, на другому місці стоять бабуся та дідусь. Прихованим (неусвідомленим) бажанням дитини є проживання саме із матір'ю, тому що саме в її особі він бачить захист та опору, на відміну від сприйняття образу тата, в якому дитина бачить загрозу. Так, у висновку вказано, що відповідно до результатів проективної методики «Сім'я тварин», дитина відмовилася малювати родину, тому було запропоновано обрати сім'ю з наявних фігурок тварин. На площині (пісочниці) дитина у різник кутках посилила тварин, яких поділила на «добрих» та «злих». У лівому кутку дитина розмістила «добрих» тварин: себе, брата, маму, бабусю та дідуся. У правому кутку заселила «злих» тварин: тата та сестричку ( хоча на даний момент сестрички навіть двоюрідної у нього не має). Варто також зазначити, що «татом» дитина обрала фігурку лося, із яскраво вираженими рогами» що може свідчити, що в даний момент і дитина відчуває певну небезпеку та навіть агресію зі сторони батька.
Виходячи із систематичного аналізу поданих сторонами доказів, колегія суддів зазначає, що поданий відповідачем висновок за результатами психологічного консультування приватного психолога ОСОБА_13 від 27.10.2023 не може свідчити про однозначне встановлення обставин прихильності дітей до батька, оскільки як вбачається зі змісту висновку, батько ОСОБА_2 був присутній під час вербальної консультації психолога із дітьми, що свідчить про певний вплив батька на поведінку дітей при проведенні бесіди психолога. У психологічному дослідженні відсутні висновки щодо особистого ставлення дітей до матері, а сам висновок щодо взаємовідносин дітей і матері побудований зі слів батька ОСОБА_2 , що не свідчить про реальну ситуацію у сім'ї та дійсну думку і ставлення малолітніх дітей до матері.
Водночас, із копій Протоколів практичного психолога КУ «Перший інклюзивно-ресурсний центр» Житомирської міської ради Олени Окопської щодо малолітніх дітей вбачається, що психологічне дослідження здійснювалось з метою визначення психоемоційного стану дитини, ставлення дитини до матері та батька, відкриті та приховані бажання щодо місця проживання з кожним з батьків. У названих протоколах детально описано хід психологічного дослідження згідно затверджених проективних методик та надано оцінку щодо ставлення дітей до обох батьків, а не тільки до матері чи батька. Колегія суддів вважає, що психологом об'єктивно встановлено, що діти позитивно ставляться до матері та один до одного як брати, на другому місці стоять бабуся та дідусь. Встановлено, що прихованим (неусвідомленим) бажанням дітей є проживання саме із матір'ю, тому що в її особі бачить захист та опору, на відміну від сприйняття образу тата, в якому діти бачить загрозу.
Із наявних в матеріалах справи характеристик навчальних закладів вбачається, що батьки в однаковій мірі беруть участь у вихованні дітей, цікавляться їх розвитком тощо, надана позитивна характеристика матері, оцінена її участь у житті дітей, їх вихованні і розвитку.
Водночас, із поданих сторонами доказів, зокрема із копії Акта обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , який складено 22.11.2023 комісією у складі працівників служби (управління) у справах сім'ї Житомирської міської ради ( том 2 а.с. 126), вбачається, що між сторонами існує міжособистісний конфлікт, який має негативний вплив на дітей.
Так, відповідач звертався до служби у справах дітей Житомирської міської ради щодо вчинення домашнього насильства відносно дітей ОСОБА_18 , 2017 р.н. та ОСОБА_4 , 2019 р.н. з боку ОСОБА_1 . Листом Житомирського міського центру соціальних служб міської ради №2200/1/2801 від 21.11.2023 повідомлено службу у справах дітей Житомирської міської ради, що працівниками Центру спільно зі спеціалістами служби у справах дітей міської ради та сектору ювенальної превенції Житомирського міського управління поліції 22.11.2023 було здійснено візит в сім'ю ОСОБА_1 , матері дітей за адресою: АДРЕСА_2 . Під час спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з психологом Центру діти зазначили, що мати їх не ображає, з нею сини мають близькі довірливі стосунки, ОСОБА_19 не забороняє синам зустрічатися з батьком (том 2 а.с. 125).
Отже, зазначені звернення відповідача до органів у справах дітей є абсолютно безпідставними та також, на думку суду, пов'язані із неприязним відношенням відповідача до позивача та носять характер «на зло».
Зазначений висновок суд ґрунтує на доказах, які є в матеріалах справи, та які об'єктивно підтверджують ставлення малолітніх дітей до своєї матері.
Судова практика неодноразово зазначала, що вирішення долі дітей - це вкрай чутлива сфера правовідносин та потребує підвищеної уваги. Важливим фактором для нормального розвитку дітей є піклування та їх підтримка, діти мають необхідність у спокої і постійній атмосфері любові та відсутності додаткових душевних переживань, що створить їм умови відчуття безпеки та спокою. Водночас конфліктні відносини між батьками створюють для дітей додатковий стрес.
Обгрунтовуючи свою позицію в апеляційному суді, ОСОБА_2 неодноразово наголошував як у своїй апеляційній скарзі, так і під час слухань справи в судовому засіданні, що ні органом опіки та піклування, ні судом не була заслухана думка старшої дитини щодо визначення місця проживання.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
З досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.
З приводу доводів відповідача щодо неврахування думки старшого сина відповідача необхідно зауважити, що враховуючи вік дитини на час розгляду справи (6 років) вона у судових засіданнях не заслуховувалась, а у спілкуванні з психологами хлопчик не висловлював думки щодо його бажання проживати з батьком, а не з матір'ю.
Водночас, колегія суддів враховує, що в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа № 296/6110/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.
Предметом розгляду справи № 296/610/22 є виключення відомостей про ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із актового запису про народження.
Вказане свідчить про суб'єктивну сторону ставлення батька ОСОБА_2 до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підсвідомо відображається на психоемоційному стані цієї дитини під час проживання із батьком, а тому колегія суддів враховує цей факт при визначенні місця проживання дітей.
Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України). Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер (постанова Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № № 465/6496/19).
Апеляційний суд наголошує на необхідності підтримки постійних родинних відносин братів - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які мають між собою тісний зв'язок.
Разом з тим необхідно зауважити, що ОСОБА_2 не ставить питання про визначення місця проживання когось із дітей із ним, він заперечує проти визначення місця проживання обох дітей з матір'ю і вважає, що обом дітям буде краще проживати разом з ним.
Аналізуючи встановлені апеляційним судом обставини справи в сукупності із встановленими судом першої інстанції обставинами справи, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працевлаштовані, мають стабільний дохід та приблизно однакові соціально-побутові умови проживання.
Разом з тим діти з народження проживали у квартирі АДРЕСА_1 та асоціюють вказане житло як власний дім, навчаються неподалік дому, мають друзів за місцем проживання та навчання, що свідчить про тісні, сталі соціальні зв'язки та усталений і звичний психологічний стан. Зміна місця проживання та навчального закладу, з огляду на наявність конфліктних відносин між батьками, що додатково створює для дітей невизначений і незрозумілий стан, створить додатковий стрес та порушить усталені зв'язки.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що діти люблять своїх батьків, проте із аналізу висновків практичного психолога вбачається, що саме матір забезпечує відчуття спокою, безпеки і захисту дітям, які з огляду на свій вік відчувають більшу прихильність до матері та мають неусвідомлене бажання проживати саме із нею. До того ж, встановлено тісний зв'язок між дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які мають потребу один в одному.
Виходячи із наведеного, колегія суддів, встановивши такі обставини справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дітей в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи, що між сторонами у справі (батьками) існує конфлікт, та прихильність дітей до матері, вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з матір'ю.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням пріоритетності прав та інтересів дітей, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов'язків, створення нею належних умов для повноцінного розвитку, навчання та виховання дітей, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов'язками батьків, а також враховуючи необхідність підтримки постійних родинних відносин між братами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Створення батьком належних умов для виховання, навчання та розвитку дітей є свідченням належного виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків, піклування про дітей, однак не може бути безумовною підставою для визначення місця проживання дітей саме з ним.
Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Тобто, у разі, якщо діти будуть проживати разом з матір'ю, батьківські права відповідача не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов'язки щодо дітей у повному обсязі.
Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дітей з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду
від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 .
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні із дітьми та має намір вивезти дітей без його відома за кордон спростовуються матеріалами справи і наведеним вище та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції й доводи ОСОБА_2 щодо неврахування судами фінансової складової батьків в питанні утримання дітей, оскільки перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (див. постанову Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.03.2024.
Головуючий Судді