Справа № 159/4145/23 Провадження №11-кп/802/189/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2023 року,
Органом дізнання ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року, під час підготовчого судового засідання даного кримінального провадження, керуючись письмовими заявами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про закриття даного провадження на підставі ст. 46 КК України через примирення із обвинуваченим, останнього звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку із його примиренням із потерпілими.
Об'єднане кримінальне провадження, відомості про які внесено до ЄРДР за № 12023035550000283 від 19 липня 2023 року та за № 12023035550000339 від 26 серпня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України закрито на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, оскаржує ухвалу суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що однією із обов'язкових умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України є вчинення кримінального проступку або необережного тяжкого злочину, крім корупційних злочинів, вперше. При цьому, особою, яка вчинила злочин вперше, вважається така особа, котра раніше злочинів не вчиняла або раніше вчинила злочин, що вже втратив своє правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів вищевказаної тяжкості, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 46 КК України, лише за умови, що вони не складають реальної сукупності. Проте, як убачається із матеріалів кримінального провадження та змісту оскаржуваної ухвали суду, ОСОБА_7 обвинувачено у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України, які ним вчинено 18 липня 2023 року та 26 серпня 2023 року, відповідно. Реальна сукупність має місце тоді, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими один від одного діяннями вчинила два або більше кримінальних правопорушення, кожне із яких підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК України. Оскільки вчинені обвинуваченим кримінальні проступки становлять реальну сукупність, наведе виключає можливість звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону України про кримінальну відповідальність, який застосуванню не підлягав, просить ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2023 року скасувати. Призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_10 подав на адресу апеляційного суду письмову заяву, у якій вказує про те, що будучи повідомлений про час та місце розгляду справи у апеляційному суді, через його зайнятість, участь у розгляді апеляційної скарги прокурора брати не буде.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали суду та доводи апеляційної скарги, прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримала, просив задовольнити, обвинуваченого, який відносно її задоволення заперечив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підставна та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зазначеним вимогам кримінального процесуального закону, оскаржувана ухвала суду не відповідає.
Відповідно до вимог ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
При цьому особою, що вчинила кримінальне правопорушення вперше, вважається особа, яка раніше не вчиняла кримінальних правопорушень або раніше вчинила кримінальне правопорушення, що вже втратило правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення, двох або більше кримінально караних діянь вказаної вище категорії, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 46 КК України лише за умови, що вони не складають реальної сукупності кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.
Сукупність кримінальних правопорушень може бути ідеальною та реальною.
Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше кримінальних правопорушення, відповідальність за які передбачена різними статтями КК України. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення кримінального правопорушення: одним діянням; в одному місці; одночасно, а також наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК України.
Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше кримінальних правопорушення.
Кожне із кримінальних правопорушень, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він 18 липня 2023 року близько 18 год. 00 хв., в стані алкогольного сп'яніння, поблизу подвір'я будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, з ОСОБА_10 , діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілому дерев'яною палицею, яку тримав в руках, кілька ударів по тілу, а саме - в ділянку обличчя, тім'яну ділянку голови, ділянку правої ноги та живота справа. В ході вчинення умисних протиправних дій ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_10 не менше чотирьох ударів та заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани з крововиливом слизової верхньої губи, забою м'яких тканин верхньої та нижньої губ, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та тілесні ушкодження у вигляді множинних саден тім'яної ділянки волосистої частини голови, синців бокової поверхні живота справа та правої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Крім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він 26 серпня .2023 року близько 14 год. 30 хв., в спальній кімнаті в будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, під час раптово виниклого конфлікту, умисно наніс ОСОБА_9 численні удари руків'ям дерев'яної щітки довжиною 130 см в обличчя, ліву ногу, праве і ліве плече та спину чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних синців та саден обличчя та лівої гомілки, множинних синців правого плеча, лівого плечового суглобу та спини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Аналіз викладеного є свідченням того що, у цьому конкретному випадку, має місце реальна сукупність кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), через їх вчинення кількома різними діяннями з різним умислом, у різний, хоча і незначний проміжок часу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції наведеного не врахував, залишивши поза увагою те, що однією з обов'язкових умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України є вчинення вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень.
З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у інкримінованих ОСОБА_7 діяннях ознак саме ідеальної сукупності кримінальних правопорушень (кримінальних проступків) та про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, позаяк, вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, не врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинених у різний час двох окремих кримінальних правопорушень, які не охоплюються єдиним умислом, що становить реальну сукупність кримінальних правопорушень.
Отже судом першої інстанції було допущене неправильне тлумачення ст. 46 КК України, яке суперечить точному змісту закону, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з призначенням нового розгляду даного кримінального провадження у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 412, 415 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2023 року скасувати та призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції у іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді: