Справа №760/15823/22
2/760/6587/24
07 березня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.,
секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
01 листопада 2022 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, у якому просив:
стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 збитки, завдані внаслідок ДТП в розмірі 50358,06 грн., з яких 40245,59 грн. матеріальної шкоди, 10000,00 грн. моральної шкоди, 112,47 грн. 3% річних, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 серпня 2022 року о 18 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Форд, днз НОМЕР_1 в м. Києві по просп. В. Лобановського, 85, не врахував безпечної швидкості та дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Дачіа, днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивачу завдано матеріальні та моральні збитки.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року у справі №760/11291/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до полісу №209953615 від 08 липня 2022 року цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
24 серпня 2022 року страховиком складено Розрахунок суми страхового відшкодування на підставі калькуляції №22-0600369 від 17 серпня 2022 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача в розмірі 63787,20 грн., з яких: вартість деталей 44962,86 грн.; знос деталей на дату події 53%, що складає 23830,32 грн.; вартість деталей з врахуванням зносу 21132,54 грн.; вартість робіт та матеріалів 18824,34 грн.
На підставі вказаного розрахунку страховик виплатив позивачу страхове відшкодування (з урахуванням зносу деталей 53%, що складає 23830,32 грн.) в розмірі 39956,88 грн.
В подальшому позивач звернувся до незалежного експерта з метою проведення оцінки завданого збитку в результаті ДТП.
Відповідно до Звіту №2342 від 02 вересня 2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 136292,19 грн., а вартість завданого позивачу збитку (з урахуванням зносу деталей 53% у розмірі 40245,59 грн.) складає 96046,60 грн.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивач вважає, що відповідач як винний водій зобов'язаний компенсувати вартість матеріального збитку у розмірі 40245,59 грн. як різницю між фактичною вартістю ремонту автомобіля без урахування зносу та сумою страхового відшкодування.
Крім того, позивач вказує, що окрім матеріальних збитків, також зазнав моральної шкоди, яка полягає у сильному емоційному потрясінні, порушенні нормального життєвого укладу, що негативним чином відобразилося на його емоційному стані, отриманому внаслідок пошкодження автомобіля та приведення його в такий стан, що потребує ремонту.
З урахуванням нервового стресу та глибини душевних страждань, позивач оцінює моральну шкоду в 10000,00 грн.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за час прострочення сплати матеріального збитку за період з 28 вересня 2022 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 112,47 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 01.11.2022 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б.
Ухвалою суду від 30 січня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі без повідомлення (виклику) осіб.
Ухвалою суду від 30 січня 2023 року залучено до участі у справі третю особу - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року призначено цивільну справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.08.2023 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 07 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 04 вересня 2020 року є власником автомобіля DACIA SANDERO, днз НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року у справі №760/11291/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Судом встановлено такі обставини та події, що ОСОБА_2 10 серпня 2022 року о 18 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом Форд, днз НОМЕР_1 в м. Києві по просп. В. Лобановського, 85, не врахував безпечної швидкості руху та дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Дачіа, днз НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3.б., 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, що мала місце 10 серпня 2022 року о 18-30 год. у місті Києві по просп. В. Лобановського, 85, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Згідно листа ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 20 жовтня 2022 року вих. №220000600369, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FORD FUSION, днз НОМЕР_1 забезпечена за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-209953615. За договором страхування страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 160000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.
Керуючись п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник товариства провів огляд пошкодженого транспортного засобу DACIA SANDERO, днз НОМЕР_2 та складено відповідний Акт огляду, на підставі якого в програмному комплексі «AUDАTEX» складено калькуляцію відновлювального ремонту та розраховано коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до ремонтної калькуляції №22-0600369 від 17 серпня 2022 року вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, складає 39956,88 грн.
На підставі п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування у розмірі 39956,88 грн., що засвідчено в заяві щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування від 22 серпня 2022 року. 25 серпня 2022 року страхове відшкодування на користь позивача було виплачено у розмірі 39956,88 грн.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відноси, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15 зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
З розрахунку суми страхового відшкодування на підставі калькуляції №22-0600369 від 17 серпня 2022 року встановлено, що страховик відповідача визначив вартість пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 внаслідок ДТП від 10 серпня 2022 року у розмірі 63787,20 грн.
Відповідно до листа про прийняте рішення від 24 серпня 2022 року вих. №220000600369-1, належна до виплати позивачу сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових складає 39956,88 грн.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля DACIA SANDERO, днз НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка сталася 10 серпня 2022 року з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження №61-12032св19).
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.
В ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування у розмірі 39956,88 грн., що засвідчено в заяві щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування від 22 серпня 2022 року, а 25 серпня 2022 року позивачу виплачено страхове відшкодування.
Звертаючись до суду позивач при визначенні розміру заподіяного збитку посилався на Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №2342 від 02 вересня 2022 року, яким визначено вартість матеріального збитку автомобіля DACIA SANDERO, днз НОМЕР_2 у розмірі 96046,60 грн.
Згідно приписів ст. ст. 1166, 1188, 1192 ЦК України позивач має право на повне відшкодування завданої в даній ДТП матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням належного йому майна (автомобіля), в тому числі на відшкодування всіх завданих збитків. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідальність винуватця ДТП за завдану шкоду обмежується реальним розміром збитків, які у випадку відновлення транспортного засобу можуть відповідати вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладено, враховуючи, що страховик відповідача здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 без проведення експертного дослідження, за погодженою сторонами сумою страхового відшкодування у розмірі 39956,88 грн., а позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність відшкодування завданої шкоди в результаті ДТП від 10 серпня 2022 року саме на підставі Звіту за вих. №2342 від 02 вересня 2022 року (складено після виплати ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 25 серпня 2022 року погодженої суми страхового відшкодування), яким визначено завданий збиток у більшому розмірі, суд при визначенні вартості відновлювального ремонту враховує ремонтну калькуляцію №22-0600369 від 17 серпня 2022 року.
Отже, на підставі означеної калькуляції вартість відновлювального ремонту автомобіля DACIA SANDERO, днз НОМЕР_2 становить 63787,20 грн., з яких страховиком відповідача виплачено 39956,88 грн.
На підставі повного та всебічного дослідження поданих сторонами доказів та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню на суму 23830,32 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому правокредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Приписи ст. 625 ЦК України застосовуються у деліктних зобов'язаннях щодо відшкодування шкоди, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного суду України у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, постановах Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі №456/3525/15, від 11 лютого 2019 року у справі №758/9445/16-ц.
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за час прострочення сплати матеріального збитку за період з 28 вересня 2022 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 112,47 грн. позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами, що відповідач був обізнаний про обов'язок виплатити йому недоплачене страхове відшкодування, зокрема доказів направлення письмової вимоги про сплату залишку відшкодування. ОСОБА_2 як особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», мав правомірні очікування на сплату страховиком усієї суми страхового відшкодування в межах суми полісу №ЕР-209953615. На підставі викладеного, суд вважає, що у відповідача не виник обов'язок зі сплати ОСОБА_1 3% річних за прострочення сплати залишку матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП від 10 серпня 2022 року.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснено у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За викладених позивачем обставин на обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням обставин справи, відсутності будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження душевних та моральних страждань, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 466,43 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать, серед іншого витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 6, 8, 9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2664910134.1 від 06 вересня 2022 року позивачем сплачено 3000,00 грн. за визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля DACIA SANDERO, днз НОМЕР_2 .
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ (п. 148).
Оскільки під час розгляду справи та ухвалення судового рішення суд не врахував як доказ Звіту за вих. №2342 від 02 вересня 2022 року, витрати позивача на проведення оцінки розподілу не підлягають.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: копію договору №1810 про надання правничої допомоги, укладеного 18 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Мохнюком Д.М., у якому визначено рахунки адвоката за послуги правничої допомоги; ордер серії АІ №1298954 від 29 жовтня 2022 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Мохнюком Д.М.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5801/10, виданого 30 серпня 2016 року Мохнюку Д.М. головою Ради адвокатів Київської області; розрахунок суми витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт на суму 13600,00 грн.; банківські виписки та рахунки-фактури на сплату послуг адвоката на загальну суму 13600,00 грн.
Суд враховує складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування шкоди 23830 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять) гривень 32 коп., судовий збір у розмірі 466,43 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.03.2024 року.
Суддя С.І. Кушнір