Справа № 187/68/24
1-і/187/5/24
"12" березня 2024 р. смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання
ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 , законного представника обвинуваченого
ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Слобожанської прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023041440000714 від 18.10.2023 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Миколаївка Петриківського району Дніпропетровської області, освіта неповна середньо-спеціальна, не одруженого, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
12.01.2024 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041440000714 від 18.10.2023 року відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
29.02.2024 року у судовому засідання прокурор Слобожанської прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено до 18.01.2024 року.
16.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.03.2024 року.
У зв'язку з тим, що термін тримання завершується 15.03.2024 року виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , так як на даний час наявні ризики передбаченні п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15-ти років; обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування або суду , не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків (дружини, дітей, осіб похилого віку на утриманні), зловживає алкоголем, таким чином він може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, та уникнути покарання за вчинений злочин; може незаконно впливати на потерпілого і свідків так як всі свідки у кримінальному провадженні є родичами і приятелями, з якими обвинувачений тривалий час підтримує зв'язки, тому зможе впливати на них шляхом умовлянь змінити свідчення щодо обставин злочину та вчинити певні дії, спрямовані на знищення, приховування та спотворення інших доказів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, без встановлення застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пославшись на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України зазначених в клопотанні.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора і не заперечувала продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як обвинувачений проживав в будинку АДРЕСА_1 , який їй належить і де стався злочин.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти клопотання, так як прокурором не доведені ризики передбачені ст. 177 КПК України на які вона посилається в клопотанні.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 покладається на погляд суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 згоден із думкою адвоката, винуватості по пред'явленому обвинуваченню по ст. 115 ч.1 КК України не визнав.____________
Вислухавши клопотання прокурора, думку потерпілої, захисника, обвинуваченого та законний представника обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку про задоволення клопотання прокурора із наступного.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення за ст. 115 ч. 1 КК України (умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).
Під час досудового розслідування ОСОБА_5 ухвалою Дніпропетровського райсуду Дніпропетровської області від 20.10.2023 року обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було ухвалою цього ж суду продовжено до 18.01.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.03.2024 року, наразі останній утримується в установі виконання покарань (№ 4) ДУВП в Дніпропетровській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав винуватості в скоєних злочинах, в яких він обвинувачується органом досудового слідства,
потерпіла ОСОБА_9 заперечувала проти зміни запобіжного заходу на більш м'який, по справі не допитані свідки та не вивчені матеріали кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та інші обставини даного кримінального провадження.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Суд вважає доведеними ризики, зазначені прокурором, оскільки
ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, шляхом їх залякування, оскільки йому відоме місце проживання останніх. Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого насильницького злочину, пов'язаного із посяганням на життя людини, з наступом смерті потерпілого, не працює і не навчається, не має місця реєстрації та достатніх соціальних зав'язків, може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та уникнути покарання за вчинений злочин, може впливати на свідків шляхом умовлянь змінити свідчення щодо обставин злочину та вчинити певні дії, спрямовані на знищення, приховування та спотворення інших доказів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого та ступінь тяжкості пред'явленого обвинувачення органами досудового слідства.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених
ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Також, суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються ОСОБА_5 , імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому та можливість обвинуваченого переховуватись від суду.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність зазначених прокурором ризиків, а саме незаконного впливу обвинуваченим на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, можливістю останнього переховуватися від суду та вчинення ним інших злочинів.
Обставини, що враховувалися судом при обранні раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою відсутні тому, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити.
Відповідно до ст. 183 п. 4 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачується за ч.1 ст.115 КК України із застосуванням насильства проти здоров'я та життя людей, за які передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до 15 років, а тому суд вважає продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 110, 177 п. 1, ч. 1, 183- 184, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 12 березня 2024 року до 10 травня 2024 року без встановлення застави.
Для утримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає направленню до слідчого ізолятора ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» МЮ України.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання повного тексту ухвали.
Суддя ОСОБА_1