12 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10436/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.06.2022 по 09.12.2023 у розмірі 282213,68 грн. без сум податків та зборів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем, на виконання судового рішення від 05.01.2023, у справі №340/4695/22, здійснено виплату (доплату) належного йому розміру грошового забезпечення у сумі - 38 076.64 грн. (тобто з порушенням строків його виплати). Водночас, згідно зі ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини уповноваженого органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, як стверджує позивач, він має право на отримання від відповідача середнього заробітку за час затримки виплати коштів (до дня фактичного розрахунку). Однак, відповідач зазначеної вище виплати не здійснив, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Також вказує, що позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 у розмірі 30 000 грн, що має бути включена у розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватися за правилами ст.117 КЗпП України, а може бути лише компенсацією втрати частини доходів у зв'язку із затримкою строків їх виплати. Крім того вказує, що компенсацією втрати частини доходів у зв'язку із затримкою строків їх виплати має застосовуватись із врахуванням принципу співмірності (а.с.31-37).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді старшого інспектора - чергового чергової частини сектору моніторингу Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
За наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 22.06.2022р. №265о/с позивач звільнений зі служби в поліції та займаної посади 22 червня 2022 р. відповідно до п.2 ч.1 ст.77 за станом здоров'я (через хворобу) згідно Закону України “Про національну поліцію” з виплатою грошової компенсації за 18 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 р. (а.с.10).
Проте, у день звільнення, з позивачем не було проведення повного розрахунку при звільненні.
Рішенням від 05.01.2023 у справі №340/4695/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області задоволено частково, та вирішено:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із збереженням заробітної плати строком по 14 календарних днів на рік за 2019, 2021 роки, 7 календарних днів за 2022 рік та невиплати додаткової доплати до грошового забезпечення за 2020 рік в розмірі 21 450,49 грн.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із збереженням заробітної плати строком по 14 календарних днів на рік за 2019, 2021 роки та 7 календарних днів за 2022 рік.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 додаткові доплати до грошового забезпечення за 2020 рік в розмірі 21 450,49 грн. нараховану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 (а.с.19-24).
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 року по справі №340/4695/22 відповідач 09.12.2023 року нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019, 2021, 2022 роки та виплатив додаткову доплату до грошового забезпечення за 2020 рік в загальному розмірі 38 076,64грн. (а.с.11).
Оскільки відповідач, на думку позивача, в порушення строків, встановлених ст. 116 КЗпП України, лише 09.12.2023 року виплатив усі суми, належні позивачу при звільненні зі служби з поліції, тобто провів остаточний розрахунок, чим допустив протиправну затримку розрахунку при звільненні із 23.06.2022 року (наступний день за днем звільнення) по 09.12.2023 року (дата фактичного розрахунку), позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 сформулювала такі висновки:
- умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо);
- аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак воно не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно;
- оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток з але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Із системного тлумачення положень частин першої та другої статті 117 КЗпП України можна дійти висновку, що частина перша цієї статті стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником, а частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року № 810/451/17.
Так, судом встановлено, що в день звільнення позивачу не було виплачено грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із збереженням заробітної плати строком по 14 календарних днів на рік за 2019, 2021 роки, 7 календарних днів за 2022 рік та додаткової доплати до грошового забезпечення за 2020 рік в розмірі 21 450,49 грн.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивача звільнено зі служби в поліції з 22.06.2022, а вказані вище виплати виплачено позивачу 09.12.2023.
Відповідачем не заперечується вищевказана обставина щодо дати фактичної виплати позивачу грошових коштів.
Враховуючи, що саме при звільненні позивача відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем.
За встановлених обставин справи, до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх належних йому сум і розмір таких сум (розмір компенсації) був спірним.
Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд вважає порушеним право позивача на отримання відшкодування за затримку виплати на підставі статті 117 КЗпП України.
Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону Так, п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
А як слідує з п.8 цього ж Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, період затримки виплати належних позивачу сум при звільнені з військової служби складає - 531 календарні дні та обраховується з першого дня після його остаточного звільнення з посади (23.06.2022р.) до дня остаточного розрахунку, тобто по - 08.12.2023 включно (останній день затримки перед днем виплати). Оскільки, враховуючи внесені у ст.117 КЗпП України зміни (в редакції Закону №2352-IX), відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців, тобто з 23.06.2022р. (наступний день після звільнення) по 23.12.2022 включно.
Слід звернути увагу на те, що факт застосування шестимісячного строку при виплаті середнього заробітку за час затримки при звільненні, враховуючи редакцію Закону №2352-IX, повністю узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.06.2023р. у справі №560/11489/22.
Згідно довідки ГУ НП в Кіровоградській області від 09.01.2024 року №38/28/01 середньоденне грошове забезпечення позивача становить 487,90 грн (а.с.41).
Складові грошового забезпечення поліцейських визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - ПКМУ № 988).
Відповідно до пункту 1 ПКМУ № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому додаткова винагорода встановлена відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» не віднесено до зазначеного переліку.
Таким чином, сума середнього грошового забезпечення за період, що відповідно до умов статті 117 КЗпП України охоплює шість місяців, тобто з 23.06.2022 по 23.12.2022 року (184 календарних днів) становить 89 773,60 грн (184х487,90).
Окрім того, також необхідно зазначити й про те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п.71 постанови від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за весь час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати (п.91 постанови від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Суд, застосовуючи принцип співмірності зазначає, що розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні.
Враховуючи розмір невиплачених сум при звільненні та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.
З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.
Зокрема, істотність частки невиплаченої при звільненні суми в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 38 076,64 грн (розмір несвоєчасно виплачених сум ) / 89 773,60 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (184 день х 487,90грн)) х 100 = 42,41%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 42,41% становить: 487,90 грн (середньоденний заробіток позивача) х 42,41% х 184 (дні затримки розрахунку за період з 23.06.2022 по 23.12.2022) = 38 072,98 грн.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований позивачу у розмірі 38072,98 грн, з урахуванням істотності частки недоплачених сум порівняно із середнім заробітком.
Враховуючи викладене, позовну вимогу про зобов'язання нарахування середнього заробітку слід задовольнити частково та нарахувати на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 072.98 грн.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки відповідачем мав бути виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, для ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 23.06.2022 по 23.12.2022.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході судового розгляду відповідачем не доведено законність свої дій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судових витрат судом не встановлено.
Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 23.06.2022 по 23.12.2022.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.06.2022 по 23.12.2022 у розмірі 38 072,98 грн.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО