Справа № 308/6518/23
Провадження № 33/4806/217/24
про повернення апеляційної скарги
14.03.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., у справі № 33/4806/217/24 перевірив апеляційну скаргу захисника-адвоката Мельника П. О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2024.
Цією постановою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання такою, що не підлягає виконанню постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023, у справі № 308/6581/23.
В постанові судді першої інстанції вказано, що постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
16.01.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з даним клопотанням, у якому просить визнати такою, що не підлягає виконанню постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023 (справа № 308/6581/23), яке мотивує тим, що зазначену постанову суду він не отримував. 21.12.2023 на його адресу надійшов лист з УПП з повідомленням з'явитися на 02.01.2024 о 15 год. для здачі посвідчення водія і що 18.05.2023 постановою Ужгородського міськрайонного суду його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи він побачив, що у них відсутні відомості про направлення прийнятої постанови на його адресу, в управління патрульної служби та до виконавчої служби. Там знаходяться супровідні листи від 18.05.2023 про направлення постанови від 18.05.2023 і жодного підтвердження про надіслання її відповідним адресатам. УПП отримало постанову лише 13.11.2023 і тому почали її виконувати. Однак, така постанова суду не підлягає виконанню, так як вона не була звернута до виконання протягом трьох місяців відповідно до вимог ст. 303 КУпАП і відстрочка постанови не застосовувалась.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 судом першої інстанції констатовано, що відповідно до п. 47 постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у спрві № 260/2595/22 особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стан. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до
-2-
примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання. Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023 до задоволення не підлягає.
В апеляційній скарзі адвокат Мельник П. О. вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Вважає, що обставини для визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023 є доведеними, оскільки вказана постанова не була звернута до виконання протягом трьох місяців відповідно до вимог ст. 303 КУпАП і відстрочка постанови не застосовувалась.
Перевіривши подану апеляційну скаргу на відповідність її вимогам КУпАП , апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративні правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.
У зв'язку з чим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який є вихідною гарантією захисту прав учасників провадження. Разом з тим, главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2015 від 31.03.2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного
-3-
тлумачення положень ч. 2 ст. 294 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, положення ч. 2 ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього Кодексу, про закриття справи.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023 (справа № 308/6581/23) про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, у задоволенні якого постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2024 відмовлено.
Враховуючи дану обставину, а також положення ст. 284, 294 КУпАП, рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2015 від 31.03.2015, апеляційний суд вважає, що постанова судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2024 про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023, не може бути предметом апеляційного оскарження, оскільки виходячи із практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд не може діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку здійснити перегляд судового рішення в порядку, не визначеному КУпАП.
У рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 (заява № 23436/03), Єропейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Виходячи зі змісту вказаних норм закону, прийняття апеляційної скарги до розгляду по суті на судове рішення, оскарження якого не передбачено положеннями законодавства не відповідатиме нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у рішеннях Європейського суду з прав людини.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що КУпАП не передбачено апеляційного оскарження вказаної постанови суду від 05.02.2024 та, виходячи з положень ст. 294 КУпАП, якими передбачена можливість тільки повернення апеляційної скарги, вважаю за необхідне апеляційну скаргу захисника-адвоката Мельника П. О., подану в інтересах ОСОБА_1 повернути особі, що її подала.
При цьому, вказівка на можливість оскарження постанови в апеляційному порядку, зазначена в резолютивній частині постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2024 є помилковою, а доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Мельника П. О. в частині незаконності даного судового рішення за наведених вище обставин не можуть бути предметом розгляду апеляційним судом.
Керуючись ст. 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мельника П. О., подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2024, разом з доданими до неї матеріалами повернути захиснику-адвокату Мельнику П. О., як особі, що її подала.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя