Справа № 438/2235/23
Провадження № 3/438/196/2024
іменем України
12 березня 2024 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу серії ААД 652893 від 20 грудня 2023 року, 20 грудня 2023 року в м. Бориславі по вул. Б.Хмельницького,34 водій гр. ОСОБА_1 керуючи т.з. марки Scania ZS780-S д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою не реагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу руху в результаті чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки ГАЗ 3307 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, тому його дії кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3 б, 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що складено протокол про адміністративне правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явися, хоч належним чином був повідомлений.
Суд вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду.
Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП до таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 . Його право при цьому не порушується, в тому числі і на захист, оскільки будучи повідомленим про розгляд справи він не з'явився, тобто уникає судового розгляду, цим самим має на меті уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення шляхом зволікання з розглядом справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.
12 березня 2024 року надійшла заява від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Загребельного В.В. про розгляд справи за місцем проживання правопорушника.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення №11 від 11.06.2004 р., у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст.276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
При цьому суд враховує те, що нормами ст. 276 КУпАП, яка визначає альтернативну підсудність, не закріплено імперативного обов'язку суду направити справу про адміністративне правопорушення до іншого суду у разі, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності проживає не за місцем вчинення інкримінованого правопорушення.
Підсудність справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП визначена за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
За змістом ст.252 та ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.
Склад правопорушення включає в себе ознаки, які об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: - об'єкт адміністративного правопорушення, - об'єктивну сторону правопорушення; - суб'єкт адміністративного правопорушення; - суб'єктивну сторону правопорушення, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння.
При цьому, у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, - указане діяння адміністративним проступком (правопорушенням) не являється.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із представлених суду матеріалів вбачається, що доказами порушення ОСОБА_1 , п.п. 2.3 б, 13,1 ПДР України є протокол, схема місця ДТП та пояснення учасників ДТП.
Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 20 грудня 2023 року останній пояснив, що керуючи транспортним засобом Scania ZS780-S д.н.з. НОМЕР_1 у м. Бориславі по вул. Б. Хмельницького,34 почув звук зіткнення та зупинився. Як було виявлено це було зіткнення з автомобілем ГАЗ 3307 д.н.з. НОМЕР_2 , свою вину не визнає.
З огляду на схему місця ДТП від 20 грудня 2023 року, так само як і сам протокол про адміністративне правопорушення не підтверджують обставин щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 б, 13,1 ПДР України, що як наслідок виключає відповідальність останнього за ст.124 КУпАП.
Інші докази вини ОСОБА_1 в порушенні п.п. 2.3 б, 13,1 ПДР України за обставин викладених в протоколі, зокрема покази свідків, висновки експертів, тощо матеріали справи не містять. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Отже, на підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували в діях водія ОСОБА_1 порушення ПДР України, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням ДТП.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.
Саме тому, в діях ОСОБА_1 відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що в силу п.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
З огляду на викладене та керуючись ст. 124, ст. 247, ст. ст.283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв'язку за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Андрій СЛИШ