Справа № 635/4237/21
Провадження № 1-кп/635/68/2024
12 березня 2024 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, посилаючись на те, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, посилався на ту обставину, що вже три роки перебуває під вартою, у розшуку не був, добровільно з'явився до суду для обрання запобіжного заходу, має міцні соціальні зв'язки (троє малолітніх дітей, батьки похилого віку, цивільна дружина), поганий стан здоров'я (панкреатит, холецистит, виразка), батькам важко утримувати дітей, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснивши, що протягом 3х років в клопотанні прокурора вказуються ті самі ризики, які з плином часу зменшуються, проте доказів їх існування не надано; обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, протягом 3х років судового розгляду неможливо допитати свідків, що зменшує ризик впливу на них, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою від 16.01.2024.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 15 березня 2024 року.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що останній обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, який класифікується як особливо тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, який належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів та, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, в тому числі вчинення злочину проти особи похилого віку, 1936 року народження, вважає, що вказані обставини в сукупності вказують на підвищену суспільну небезпечність як самого діяння так і особи обвинуваченого.
При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого, у сукупності із тяжкістю покарання та даними про його особу є об'єктивні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, продовжує існувати.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який не працює, законних джерел заробітку не має, раніше судимий 10 серпня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 31 жовтня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, та звільнений 29 грудня 2020 року від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 26 днів. Відтак, на даний час ОСОБА_4 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, яке вчинено 26 лютого 2021 року, тобто через 2 місяці після його умовно-дострокового звільнення. Вказані обставини об'єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, оскільки проживає разом з батьками похилого віку та трьома дітьми, самі по собі не спростовують висновків суду щодо доцільності продовження строку тримання його під вартою, не зменшують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому такі доводи захисника суд не вважає визначальними саме з урахуванням негативних відомостей про особу обвинуваченого.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, інші обставини, що характеризують його особу, наявність судимостей, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а їх доведеність об'єктивно вбачається із системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними.
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства.
Посилання обвинуваченого на тривале перебування під вартою безумовно заслуговує на увагу та зменшує можливий ризик переховування, водночас, у сукупності з тяжкістю покарання зазначений ризик продовжує існувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 177, 197, 199,314, 331, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , -задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на шістдесят днів - до 10 травня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Повний текст ухвали оголошено 13.03.2024.
Суддя ОСОБА_1