06.03.24
Справа № 635/2295/24
Провадження по справі №1-кс/635/727/2024
06 березня 2024 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі прокурора - ОСОБА_2 ,
підозрюваного - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_2 , по кримінальному провадженню № 12024221340000134 від 27 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
06 березня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_2 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221340000134 від 27 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 строком на 60 діб без визначенням розміру застави.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначає, що в провадженні слідчого відділення відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12022221340000134 від 27 лютого 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно з положеннями ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та Військової присяги, ОСОБА_3 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, дорожити бойовою славою своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця.
Положеннями ст.ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо застосування інших заходів є неможливим. Також, застосуванню зброї, повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору.
Військовослужбовці мають право застосовувати зброю: для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами і засобами захистити їх у даній ситуації не можливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти; для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями; для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.
У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.
Незважаючи на викладене, 22 лютого 2024 року під час виконання обов?язків військової служби в зоні проведення активних бойових дій ОСОБА_3 перебував у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
22 лютого 2024 року у вечірній час доби, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, під час відпочинку, військовослужбовець ОСОБА_3 , знаходячись у місці дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , від військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 отримав інформацію про те, що мешканець с. Липці, Харківського район, Харківської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово приходив до місця несення служби вказаних військовослужбовців, поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою та виражав погрози в бік військовослужбовців, після чого на їх думку, відбувались ракетні удари по місцям дислокації військовослужбовців.
Отримавши вказану інформацію, ОСОБА_3 , всупереч вимог діючого законодавства, командуванню військової частини та правоохоронним органам, її не повідомив, а вирішив самостійно перевірити її, та поспілкуватись з ОСОБА_7 особисто.
Потім ОСОБА_3 прибув до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , та закликав ОСОБА_7 для розмови. Вийшовши з будинку ОСОБА_7 запросив ОСОБА_3 до приміщення будинку. Зайшовши до приміщення зали будинку, ОСОБА_7 сів за стіл, який стояв поруч з диваном, а ОСОБА_3 залишився ближче до входу до кімнати. В ході спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з приводу чуток про сепаратизм з боку останнього. В ході сварки у ОСОБА_3 виникає умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 .
У подальшому, в ніч з 22 лютого 2024 року на 23 лютого 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та передбачаючи їх настання, у тому числі у вигляді смерті людини, діючи умисно, протиправно, розуміючи, що вогнепальна зброя призначена для ураження живої цілі, маючи необхідні вміння та знання для використання вогнепальної зброї, з мотивів раніше виниклих неприязних відносин, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 взяв у руки бойовий автомат АК-74 калібру 5,45 мм та боєприпаси до нього, який тримав при собі, та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті людини та свідомо допускаючи та бажаючи їх настання, здійснив з вказаної вогнепальної зброї один прицільний постріл, в область голови ОСОБА_7 , після чого останній перестав проявляти ознаки життя та помер на місці події.
Вважаючи, що ним виконані усі можливі дії для реалізації свого спільного злочинного умислу, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, довівши його до кінця.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_7 отримав згідно довідки відділення № 2 ХОБСМЕ № 10-12/631-С/24 від 28 лютого 2024 року вогнепальне поранення голови.
04 березня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами та іншими зібраними матеріалами в їх сукупності, а саме: протоколом огляду місця події від 27 лютого 2024 року; протоколом додаткового огляду місця події від 29 лютого 2024 року; протоколом огляду місця події від 04 березня 2024 року; відомістю закріплення зброї за особовим складом взводу ВЧ НОМЕР_1 ; протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 28 лютого 2024 року; довідкою відділення № 2 ХОБСМЕ, згідно якою причиною смерті ОСОБА_7 є вогнепальне поранення голови (вхідній отвір у темені області); протоколом допиту свідка ОСОБА_8 та протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 04 березня 2024 року; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, та вчинення іншого кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, за який санкція статті КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому знаходячись на волі, ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 22 КПК України.
Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконного впливу на потерпілого та свідків, свідчить те, що причетність ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується у тому числі й показаннями потерпілого та свідків, які особисто йому відомі, а тому перебуваючи на волі він буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Враховуючи обставини кримінального провадження, за яких підозрюваний ОСОБА_9 фактично несе військову службу в одному населеному пункті разом з іншими допитаними особами, а також може мати інформацію щодо їх фактичного місця перебування, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь.
Крім того, достатніми є підстави вважати про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_9 несе військову службу, та за ним закріплено вогнепальну зброю та інші боєприпаси, а тому останній може продовжити злочинну діяльність, й надалі вчиняти злочини, включаючи злочини проти життя та здоров'я, що свідчить про його соціальну небезпеку та унеможливлює перебування підозрюваного в даний час у суспільстві.
З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та особи підозрюваного, слідчий зазначає про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та привів обґрунтування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілого та свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати до підзахисного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не було доданого жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з наступних підстав.
Відділенням поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221340000134 від 27 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
04 березня 2024 року о 12 годині 31 хвилині ОСОБА_3 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
05 березня 2024 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Надані стороною обвинувачення докази у їх обсязі свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: протокол огляду місця події від 27 лютого 2024 року; протокол додаткового огляду місця події від 29 лютого 2024 року; протокол огляду місця події від 04 березня 2024 року; відомість закріплення зброї за особовим складом взводу ВЧ НОМЕР_1 ; протокол огляду трупа ОСОБА_7 від 28 лютого 2024 року, довідка відділення № 2 ХОБСМЕ, згідно якою причиною смерті ОСОБА_7 є вогнепальне поранення голови (вхідній отвір у темені області); протокол допиту свідка ОСОБА_8 та протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 04 березня 2024 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 ; протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 .
Зазначені докази на думку слідчого судді не містять ознак очевидної недопустимості та неналежності та є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному суд враховує його особистість, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, а саме, що злочинні дії, які інкримінують ОСОБА_3 були направленні на позбавлення життя ОСОБА_7 , вчинені ним на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з приводу чуток про сепаратизм з боку останнього, ОСОБА_3 шляхом здійснення з бойового автомата АК-74 калібру 5,45 мм одного прицільного пострілу, в область голови потерпілого, що стало причиною смерті останнього, на думку слідчого судді у кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
При цьому, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій підозрюваного, є об'єктивні підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину.
Отже, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України.
Виходячи зі змісту формулювання підозри, враховуючи, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню не завершено, слідчим не проведені всі необхідні слідчі дії, направлені на отримання доказів, підозра обґрунтовується показаннями потерпілого та свідків, слідчий суддя також вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Виходячи зі змісту формулювання підозри, зокрема обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тієї обставини, що обвинувачений є військовослужбовцем ЗСУ, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину, суд також вважає наявним існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).
Враховуючи вищенаведене, наявність зазначених ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_3 .
При цьому, суд не приймає доводи підозрюваного та його захисника про те, що наявні підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків.
Слідчий суддя також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде недієвим. Будь-який інший запобіжний захід, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що щодо ОСОБА_3 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів до 02 травня 2024 року та таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Тому, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, слідчим суддею розмір застави не визначається.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_2 , по кримінальному провадженню № 12024221340000134 від 27 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів - до 02 травня 2024 року, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 02 травня 2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 11 березня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1