справа № 631/531/23
провадження № 3/631/3/24
13 березня 2024 року селище міського типу Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна за участю секретаря судового засідання Тиндик С. М., яка здійснювала фіксування судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративний матеріал, що надійшов від Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області від Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 034818, складеного 05 квітня 2023 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Попсуйшапкою Ігорем Сергійовичем, убачається, що 05 квітня 2023 року о 08 годині 10 хвилині у селищі міського типу Нова Водолага, Харківського району, Харківської області по вулиці Кооперативній, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем марки «CHEVROLET LACETTI», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Drager».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , будучи ознайомленим про права та обов'язки гарантовані статтею 63 Конституції України, статтями 268 та 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у присутності захисника - адвоката Майбороди С. С., свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 05 квітня 2023 року їхав на своєму автомобілі марки «CHEVROLET LACETTI» з працівником СТО, який перевіряв технічну справність транспортного засобу та перебував за кермом. Під'їхавши до вулиці Кооперативної у селищі міського типу Нова Водолага, його автомобіль заглох на пішохідному переході. В цей час, зі слів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до нього підійшли працівники поліції, які попросили документи та поцікавилися причиною зупинки на пішохідному переході. ОСОБА_1 пояснив, що зупинка була вимушеною, бо скоріш за все в його автівці щось зламалося. Як вказав ОСОБА_1 під час розмови з працівниками поліції, останні нібито почули від нього запах алкоголю. Оскільки в той день він не перебував за кермом автомобіля та не вживав алкогольних напоїв, то погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але на його подив, даний результат виявся позитивним. ОСОБА_1 звернув увагу суду, що тричі намагався продути у трубку приладу, тому результат міг бути неточним. Вважав, що працівники поліції провели огляд на стан сп'яніння з грубими порушенням «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а саме не запропонували йому поїхати до медичного закладу, не вручили копію акту огляду та відповідного направлення, а також не роз'яснили його права, передбачені Конституцією України та нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник ОСОБА_1 - захисник Майборода Сергій Сергійович у судовому засіданні звернув увагу суду на порушення працівниками поліції процедури та порядку огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а саме порушення приписів статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Даний протокол, на думку захисника складений з грубим порушенням діючого законодавства України; уповноваженою особою не доведено факту керування транспортним засобом, у тому числі у стані алкогольного сп'яніння. Просив провадження у справі закрити на підставі пункту 1 чатини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У наступні судові засідання, починаючи з 08 листопада 2023 року, ОСОБА_1 та його захисник не з'являлись, хоча про дату, час і місце розгляду справи сповіщались завчасно відповідно до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, у тому числі шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлення на номер мобільного телефону, який ОСОБА_1 вказав у своїй заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлень від 05 квітня 2023 року.
13 березня 2024 року на електронну адресу суду вкотре надійшла заява від захисника ОСОБА_1 - адвоката Майбороди С. С., яка була зареєстрована за вхідним № ЕП-458/24-вх. з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату. В обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи адвокат зазначив, що з 13 березня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на лікуванні, а захисник зайнятий у судовому засіданні по розгляду справи з єдиним унікальним № 636/6175/23, судове засідання по якому призначене у Чугуївському міському суді Харківської області також на 13 березня 2024 року об 11 годині 45 хвилин.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні для надання пояснень та доказів. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частиною 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 надійшов повторно на адресу суду для розгляду по суті 27 червня 2023 року та неодноразово розгляд справи відкладався за клопотаннями представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, які суд розцінює як спробу затягування судового розгляду даної справи, задля уникнення притягнення до адміністративної відповідальності з урахування того, що 05 квітня 2024 року спливає строк, визначений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для накладання адміністративного стягнення.
Тим більше, у ОСОБА_1 та його захисника було достатньо часу щонайменше з 05 липня 2023 року (коли представник ОСОБА_1 вперше ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення), надати свої письмові пояснення або докази, та направити будь-які клопотання для розгляду у судовому засіданні, що зроблено не було, окрім клопотання про допит свідка, яке було задоволено та свідок був допитаний у судовому засіданні.
Також з приводу неявки адвоката у судове засідання по даній справі, що призначене на 13 березня 2024 року, у зв'язку з його участю у іншому судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Справа з єдиним унікальним № 636/6175/23, в якій приймає участь адвокат Майборода Сергій Сергійович як захисник обвинуваченого, відповідно до даних сайту Судової влади України призначена до розгляду у Чугуївському міському суді Харківської області (головуючий суддя Золотоверха О. О.) на 13 березня 2024 року о 11 годині 45 хвилин, при цьому на 13 годину 00 хвилин у цьому ж суді призначений розгляд іншої кримінальної справи з єдиним унікальним № 636/2474/23, яка розглядається у складі колегії суддів Чугуївського міського суду Харківської області, до складу якої входить й суддя Золотоверха О. О. Разом із тим, справа по розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 призначена на 13 березня 2024 року о 14 годині 30 хвилин, що не заважає захиснику прийняти у ній участь, у тому числі в режимі відеоконференції. Проте, відповідного клопотання на адресу Нововодолазького районного суду Харківської області не надходило; даних про те, що адвокат зайнятий в інших судових засіданнях після 13 години 00 хвилин 13 березня 2024 року, клопотання не містить. Тому суд розцінює такі дії як зловживання процесуальними правами, які направлені на затягування розгляду справи аби ОСОБА_1 уникнув притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому суд зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У даній справі суд виходить з того, що ОСОБА_1 особисто виклав свою позицію у попередніх судових засідання у присутності свого захисника, за їх клопотанням суд допитав також й свідка, але потім особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у судове засідання не з'являвся.
Отже в даному випадку можливо мовити, що ОСОБА_1 реалізовано отстоювання своєї правової позиції і на власний розсуд використано процесуальні права.
З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе продовжити судовий розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його представника, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд судом цієї справи в умовах воєнного стану за відсутності указаної сторони, однак при наявності її пояснень, здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об'єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вислухавши пояснення особи, щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності та її захисника, допитавши свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).
Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об'єктивна сторона якої полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103.
Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно положень пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 6 розділу І вищенаведеної Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Як визначено у пунктах 1, 3, 4 та 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 10 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року).
Аналогічні за змістом норми містяться й у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, пукти 2, 3, 4 та 5 якого встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до
відповідальності.
Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 034818 від 05 квітня 2023 року, складений саме за те, що 05 квітня 2023 року о 08 годині 10 хвилині у селищі міського типу Нова Водолага, Харківського району, Харківської області по вулиці Кооперативній, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем марки «CHEVROLET LACETTI», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Drager».
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.
Свідок ОСОБА_2 , якого за клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника було допитано у судовому засіданні у встановленому законом порядку, по суті виявленого правопорушення пояснив, що 05 квітня 2023 року на СТО, де свідок працює, приїхав ОСОБА_1 , щоб забрати свій автомобіль, який перебував на ремонті. Зі слів ОСОБА_2 , щоб перевірити справність автомобіля, вони поїхали до центру селища міського типу Нова Водолага, при цьому за кермом транспортного засобу був особисто свідок, а ОСОБА_1 перебував поруч. Під'їхавши до магазину «Ранок» автомобіль заглох та ОСОБА_2 пішов назад до СТО, щоб запитати, що робити. Зі слів свідка, коли він повернувся назад ані автомобіля, ані ОСОБА_1 біля магазину вже не було. Також ОСОБА_2 додав, що як йому відомо, ОСОБА_1 в той день не мав наміру сідати за кермо та у його присутності транспортним засобом не керував. При цьому свідок додав, що працівників поліції в той день не бачив та у його присутності ОСОБА_1 не проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння. На запитання суду про те, в якій час доби він поїхав з ОСОБА_1 , свідок повідомив, що точного часу не пам'ятає, але це було в обідній час, близько 12 години 00 хвилин.
Суд критично оцінює дані покази свідка, оскільки вони не відповідають фактичним обставинами справи в частині часу перебігу подій, що відбувалися 05 квітня 2023 року о 08 годині 10 хвилин, а не близько 12 години 00 хвилин, як вказав свідок, та протирічить іншим доказам, що містяться у матеріалах справи.
Крім того, встановлюючи особу свідка, судом з'ясовано, що той працює на станції технічного обслуговування та займає посаду автомийника. Яке безпосереднє відношення до ремонту транспортних засобів має свідок, останній не пояснив, як й не надав пояснень з привод того, чому на місці зупинки транспортного засобу він не зміг усунути неполадку, що виникла під час руху автомобіля та яким чином транспортний засіб міг залишив місце події, якщо він був у несправному стані.
Також суду бере до уваги, що з матеріалів справи та відеозаписів з місця події, які були переглянуті у судовому засіданні та надані до протоколу про адміністративне правопорушення, не вбачається, що громадянин ОСОБА_2 взагалі був присутній на місці події та під час складання матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, надані пояснення свідка не несуть у собі суттєвої інформації щодо перебігу подій та обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому в провину адміністративного правопорушення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 29 квітня 2020 року по справі з єдиним унікальним № 161/5372/17 вказав, що обставини, які підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що не можна сказати про покази, надані у судовому засідання свідком ОСОБА_2 , оскільки вони не кореспондуються з іншими доказами в їх сукупності.
З огляду на викладе вище, суд позбавлений можливості сприймати покази свідка ОСОБА_2 в частині того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, в якості належного та допустимого доказу у даній справі.
Незважаючи на невизнання своєї вини, факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом 05 квітня 2023 року підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 034818, складеного 05 квітня 2023 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Попсуйшапкою І. С., в якому мається підпис ОСОБА_1 та у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» останній власноруч вказав «згоден» (а. с. 2);
- даними тестування на алкоголь, проведеного 05 квітня 2023 року о 08 годині 19 хвилин за допомогою газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», прилад № ARJL - 0261, принтер № ARJК - 0468, тест № 230, який є додатком до протоколу серії ААБ № 034818, де вказано результат тесту - 2,11 ‰. Даний результат підписаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без зауважень (а. с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (пункт 10 розділу ІІ), та складений у присутності ОСОБА_1 , у якому зафіксовано факт використання газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», прилад № ARJL - 0261, тест № 230, результат якого виявився позитивним - 2,11 ‰ та вказано, що огляд був проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя, нечітка мова. З результатом огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 погодився, про що вказав у даному акті (а. с. 4);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05 квітня 2023 року, який вказав, що сьогодні вночі, близько 01 години 00 хвилин, він за місцем свого мешкання вживав алкогольні напої, а саме випив близько 200 грам горілки. Приблизно о 08 годині 00 хвилин він керував своїм автомобілем марки «CHEVROLET LACETTI», державний номерний знак НОМЕР_2 , та їхавши біля площі Кооперативній (район магазину «Ранок»), його автомобіль заглох на пішохідному переході. Як вказав ОСОБА_1 , в цей час до нього підійшли працівники поліції з метою перевірки документів та поцікавились причиною зупинки транспортного засобу на пішохідному перехресті. На запитання працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що зупинка була вимушеною, оскільки, скоріше за все, сталась неполадка з електрикою в автомобілі. Оскільки від ОСОБА_1 був чутний запах алкоголю, йому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Drager Аlcotest», на що той погодився, бо відчував свою провину. Результат тесту склав 2,11 ‰, з яким, яка вказав ОСОБА_1 , він згоден (а. с. 5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ), який є додатком до протоколу до адміністративне правопорушення серії ААБ № 034818, з кого убачається, що 05 квітня 2023 року о 08 годині 30 хвилини ОСОБА_1 , за результатами виявлених ознак алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роти, нестійка хода, почервоніння обличчя, нечітка мова, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Drager Аlcotest 6820», прилад № ARJL - 0261, результат позитивний - 2,11 ‰, від медичного огляду у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився (а. с. 13).
При цьому суд зазначає, що з відомостями, зафіксованими працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі; у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» останній вказав, що «згоден». Також судом не встановлено обставин, якими б підтверджувалося, що наведені вище письмові пояснення ОСОБА_1 писав під тиском працівників поліції.
Слід також зауважити, що будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі працівником поліції, ОСОБА_1 ані в протоколі, ані в окремих поясненнях не зазначив; останній не висловлював те, що не згоден із встановленим відносно нього факту перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження додаткового огляду на стан алкогольного сп'яніння самостійно не звертався.
Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, яка його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ані ОСОБА_1 , ані його захисником - адвокатом Майбородою Сергієм Сергійовичем не оскаржувалися, а саме: скарг до керівництва працівників поліції, позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, - останні не подавали, що підтвердили у минулому судовому засіданні, а тому доводи про те, що працівники поліції під час складення протоколу порушили вимоги чинного законодавства є необґрунтованими та суд ставиться до них критично.
Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
При цьому, як встановлено у ході судового розгляду справи працівниками поліції дотримані вимоги статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та приписи нормативно-правових актів, що регулюють порядок огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп'яніння.
Недоліки протоколу, на які раніше вказував захисник в частині некоректно зазначеної дати складання протоколу, а саме вказівки 2024 року замість 2023 року, є опискою та не вказують на безпідставність складання протоколу.
Як вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 та від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17, зазначення інспектором неправильних даних, в тому числі і неправильної дати складання постанови, не спростовує порушення Правил дорожнього руху, та є опискою, яка не може бути підставою для скасування документу.
Доводи щодо якості доказів, з огляду на наявні у них виправлення, не тягне за собою визнання їх неприйнятними, адже в постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.
Щодо впливу порушення в оформленні протоколу з огляду на наявність виправлень через призму положень «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 09 грудня 2020 року № 4248/5, то суд зауважує, що у пункті наявне застереження, а саме указано, що не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що вносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої його складено.
Навіть якщо припустити, що така дія, попри наявність застереження, є порушенням законодавства, суд вважає, що воно не потягло за собою порушення або ж звуження певних прав сторони захисту.
Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи, зроблені працівниками поліції та долучені до матеріалів справи, а саме файли VID-20230405-WА0012, VID-20230405-WА0020, video-е67са950а4957с2fесс7dа677f6373се-V, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 05 квітня 2023 року в селищі міського типу Нова Водолага, за участю водія ОСОБА_1 , який добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального приладу - газоаналізатора «Drager Alcotest 6820». Перед початком проходження огляду працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 як належить здійснювати продуття у відповідну трубку, після чого зробив забір повітря (пасивний тест), продемонструвавши, що у насадці до газоаналізатору не має вмісту алкоголю. За результатами огляду було встановлено, що вміст алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі складає 2,11 ‰. При цьому, як свідчить відеозапис, ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про бажання проїхати до медичного закладу для проведення огляду, а також не висловлював свою не згоду із результатом тесту. Навпаки, на іншому відеозапису ОСОБА_1 підтвердив, що вночі вживав алкогольні напої та керував автомобілем «CHEVROLET LACETTI», державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 17).
Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено.
Частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Відповідно до приписів статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Твердження сторони захисту про те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не можна вважати належним доказом, суд вважає безпідставним, оскільки вони суперечать вимогам статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, а оцінюється в сукупності з іншими доказами.
Слід відмітити, що статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено перелік відомостей, що мають бути внесені до протоколу про адміністративне правопорушення, проте жодних вимог про внесення до даного процесуального документу даних про ідентифікацію та технічний засіб на який було здійснено відеофіксацію правопорушення дана норма закону не містить
Наданий до матеріалів справи диск з відеозаписом сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, так як не містить ознак фальсифікації та фабрикації; на цих записах відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення та інших документах.
Таким чином, з огляду на те, що подія була зафіксована поліцейськими за допомогою технічного засобу відеозапису, і відеозапис з вказаної камери було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, тому вказані докази є належними та допустимими.
Також в матеріалах справи маються відомості про виконання поліцейськими вимог частини 1 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, а саме - розписка ОСОБА_3 від 05 квітня 2023 року про отримання від працівників поліції автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та яким той керував у стані алкогольного сп'яніння, та повідомлення, що вказаний транспортний засіб буде перебувати за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 11).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, твердження ОСОБА_4 та його захисника стосовно того, що він не керував транспортним засобом, а за кермом перебував ОСОБА_2 та те, що автомобіль був зламаний, суд не приймає, оскільки достовірних на переконливих доказів на підтвердження вказаного факту правопорушником та його захисником до суду надано не було.
Крім того, під час надання письмових пояснень на відеозапису з місця події ОСОБА_1 підтвердив факт керування саме ним транспортним засобом та не висловив будь-яких зауважень щодо змісту протоколу, зокрема не посилався на те, що транспортним засобом керувала інша особа.
За таких обставин, суд критично оцінює пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що він не керував автомобілем марки «CHEVROLET LACETTI», державний номерний знак НОМЕР_2 , а отже їх слід розцінювати як спробу уникнути відповідальності за скоєне.
Щодо доводів ОСОБА_1 та його захисника, що йому не було видано направлення на проходження медичного огляду, то вони також є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, дане направлення надається водієві для проходження огляду в закладі охорони здоров'я, коли водій відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, в той час ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи із результатами проведеного огляду погодився та не висловив бажання проїхати з працівниками поліції до медичного закладу.
Також як на підставу для невідповідності матеріалів справи про адміністративне правопорушення діючому законодавству, сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені положення статтей 55, 56 та 59 Конституції України.
Проте, на думку суду зазначене, не є безумовною підставою для закриття провадження у справі, оскільки відповідно до приписів частини 4 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як свідчать матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 034818 від 05 квітня 2023 року містить відмітку про роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків. Крім того, до матеріалів справи додано пам'ятку, яка містить особистий короткий підпис ОСОБА_1 та датована 05 квітня 2023 року, відповідно до якої останньому були роз'яснення його права, передбачені статтями 10, 55, 56, 59 та 63 Конституції України, а також статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 14).
Інші посилання сторони захисту, які на їх думку є істотними порушеннями, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують виявленого порушення вимог пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що вирішуючи справу суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.
Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов'язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.
Тому виключення потенційно важливих відомостей, тобто визнання їх недопустимими незалежно від їх стосунку до справи і доказового значення, є крайнім заходом, до якого слід звертатися у разі, якщо іншими засобами неможливо забезпечити справедливого судового розгляду.
В основі створення правил про недопустимість доказів лежать кілька міркувань.
Насамперед це виключення потенційно недостовірних доказів або доказів, достовірність яких неможливо перевірити.
Також запровадження правил про недопустимість доказів має за мету створити стримуючий ефект для державних органів. Загроза виключення доказів, отриманих внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод людини, знеохочує органи правопорядку вдаватися до таких порушень.
Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів за допомогою катувань і поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та права на допомогу захисника, відвертого порушення права на недоторканість або тих чи інших аспектів приватного життя тощо - не може бути терпимим у правосудді.
Тому концепція, що лежить в основі правил щодо допустимості доказів, на переконання суду, виходить з розуміння, що в центрі уваги суду, який вирішує питання про допустимість доказу, мають знаходитися права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.
Водночас, порушення численних формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Верховний Суд в постанові від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18 зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».
Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований Верховним Судом, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.
Тим самим, в сукупності підстави наведені стороною захисту для визнання доказів недопустимими не є слушними, так як не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження та вказані недоліки не спростовують виявленого порушення вимог пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 .
Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Обставин, що відповідно до статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено. Майнової шкоди проступком не заподіяно.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.
Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень її вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкцій частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8 9 - 11, 23, 34, 35, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, пунктом 7 частини 1 статті 247, статтями 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 34000 гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.
Суддя: Т. М. Трояновська