Справа № 638/2057/24
Провадження № 2/638/3058/24
12 березня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.10.2014 року між сторонами укладено шлюб, від якого мають спільного доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Сварки поступово призвели до відчуження між ними, подружні відносини припинені з березня 2022 року, спільного господарства не ведуть. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дитини. На примирення не згодна. Після розірвання шлюбу просила залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Ухвалою судді від 05.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутність та задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки.
Згідно ч.1 ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 03 жовтня 2014 року, актовий запис №292, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 17.03.2015 року.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.112 СК України та відповідно до ст.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що сторони сумісного господарства не ведуть, на примирення не згодні, шлюбно-сімейні відносини остаточно припинені, суд вважає що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя та їхньої дитини, а тому шлюб між сторонами повинен бути розірваний.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Щодо вимоги про залишення дитини після розірвання шлюбу разом з матір'ю, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Суд зазначає, що на момент розгляду справи відсутній спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини, такий позов ані позивач, ані відповідач не пред'являли. Зазначення у резолютивній частині рішення суду з ким з батьків залишити проживати дитину, не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з одним із батьків, оскільки суд лише констатує, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного у постанові №339/143/20 від 22.12.2021 року.
Крім того, суд враховує, що відповідач у своїй заяві заперечень щодо залишення малолітньої доньки після розірвання шлюбу проживати разом з матір'ю не зазначив.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе після розірвання шлюбу між сторонами, залишити малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 10-13, 15, 16, 76-81, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 03 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №292.
Після розірвання шлюбу прізвища залишити без змін.
Малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок, сплаченого 29.01.2024 року за квитанцією №1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк