11.03.2024 Провадження по справі № 2/940/120/24
Справа № 940/1582/23
Іменем України
11 березня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.
розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» звернулось до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 7935224 від 14.01.2023 року в розмірі 32000,00 грн., заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 30743-12/2022 від 26.12.2022 року в розмірі 33150,00 грн. та судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.01.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7935224. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало клієнту кредит на умовах строковості, зворотності та платності. 11.07.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 01.02-36/23, згідно якого право грошової вимоги до відповідачки за договором позики перейшло ТОВ «Росвен Інвест Україна». Позичальник не виконує умови договору, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 32000,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000 грн., заборгованість по відсотках - 24000,00 грн.
26.12.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 30743-12/2022. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало клієнту кредит на умовах строковості, зворотності та платності. 28.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 28072023, згідно якого право грошової вимоги до відповідачки за договором перейшло ТОВ «Росвен Інвест Україна». Позичальник не виконує умови договору, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 33150,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8500,00 грн., заборгованість по відсотках - 24650,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Росвен Інвест Україна» за договором позики № 7935224 від 14.01.2023 року в розмірі 32000,00 грн. та за договором про надання фінансового кредиту № 30743-12/2022 від 26.12.2022 року в розмірі 33150,00 грн.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.01.2024 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачці роз'яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Сторони у справі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідачка суду не надала, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 7935224 на суму 8000,00 грн., строк договору 30 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою - 25,96%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дня повернення - 2,50 %. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Факт отримання відповідачкою вказаних кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві підтверджується копією договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 7935224 від 14.01.2023 року, додатком № 1 до договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 7935224 від 14.01.2023 року, лист про детальний опис дій, вчинених сторонами для укладання договору № 7935224 від 14.01.2023 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором № 7935224 від 14.01.2023 року у розмірі 32000,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000 грн., заборгованість по відсотках - 24000,00 грн. (а. с. 6-12).
11.07.2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-36/23, згідно якого право грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 7935224 від 14.01.2023 року перейшло ТОВ «Росвен Інвест Україна», що підтверджується копією договору факторингу № 01.02-36/23 від 11.07.2023 року та витягом реєстру боржників (а. с. 13-19).
Разом з тим, 26.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 30743-12/2022 на суму 8500,00 грн., строк кредитування 25 днів, процентна ставка на день - 2,50% (а. с. 20-24).
На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» свої зобов'язання виконало належним чином, перерахувавши кредитні кошти, проте остання своїх зобов'язань належним чином не виконувала, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 33150,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8500,00 грн., заборгованість по відсотках - 24650,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 28.07.2023 року (а. с. 25).
28.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 28072023, згідно якого право грошової вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту № 30743-12/2022 від 26.12.2022 року перейшло ТОВ «Росвен Інвест Україна», що підтверджується копією договору факторингу № 28072023 выд 28.07.2023 року та витягом реєстру боржників (а. с. 27-33).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із досліджених судом договору позики № 7935224 від 14.01.2023 року та договору про надання фінансового кредиту № 30743-12/2022 від 26.12.2022 року встановлено, що дані договори укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначених договорів свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.
Відповідачкою не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна», а також жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум та укладеного договору.
Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2684 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 721 від 15.12.2023 року (а. с. 5), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 625, 629, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором позики № 7935224 від 14.01.2023 року в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 30743-12/2022 від 26.12.2022 року в розмірі 33150 (тридцять три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок, та понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду: 15 березня 2024 року.
Суддя С.В. МАНДЗЮК