Справа № 367/1483/24
Провадження №2-о/367/152/2024
Іменем України
11 березня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Горбачової Ю.В.,
за участі: секретаря с/з - Музики Є.О.
заявника - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Російського І.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, -
Заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити кривднику ОСОБА_3 перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити кривднику ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що наразі перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вже є повнолітньою.
Вказує, що під час шлюбу заявниця неодноразово потерпала від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_3 , зокрема образ нецензурними словами, погрозами побиттям, застосовуванням фізичної сили, знущаннями тощо. Однак, з метою збереження родини у більшості терпіла ці знущання. Проте, з початком повномасштабного вторгнення поведінка ОСОБА_3 різко погіршилася, він неодноразово приходив додому у стані сильного алкогольного сп'яніння, після чого завдавав ляпаси, стусани, штовхання та нецензурно висловлювався, чим принижував заявницю, зокрема, за ознаками статі.
01.12.2022 року заявниці довелося викликати поліцію, оскільки ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння завдав їй тілесних ушкоджень, погрожував фізичною розправою, принижував її через що у неї це викликало побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдало шкоди психічному здоров'ю особи. За результатами опрацювання виклику, поліцією було складено матеріали адміністративного провадження, справу передано до Ірпінського міського суду Київської області, який постановою від 14.02.2023 у справі № 367/5167/22 визнав його винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Звертає увагу, що після цього ОСОБА_3 вибачався, обіцяв переглянути свою поведінку з метою збереження родини, деякий час навіть не вживав спиртні напої.
Проте, 06.02.2024 року ОСОБА_3 сильно побив заявницю по голові, внаслідок чого в неї сталася закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забої м'язів і кісток голови. У заявниці запаморочилося в голові, потемніло в очах, сталася гіпертонічна криза, що підтверджується довідкою невропатолога.
Наступного дня заявниця звернулася до Ірпінського районного суду Київської області із заявою про розірвання шлюбу. На даний момент, вона була вимушена переїхати жити до своєї дочки, оскільки боїться за своє життя. Заявниця залишилася без особистих речей, коштів, предметів побуту, що знаходяться у неї у власній оселі, де мешкає її кривдник, який навіть не є власником цієї квартири.
Зазначає, що свідками фактів вчинення домашнього насильства є донька заявниці - ОСОБА_4 , чоловік доньки - ОСОБА_5 та сусідка - ОСОБА_6 .
16 лютого 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та просила накласти обмежувальний припис стосовно свого чоловіка ОСОБА_3 . На запитання судді повідомила, що в сім'ї часто відбуваються сварки, ініціатором яких є її чоловік.
Представник заявниці, адвокат Російський І.К., у судовому засіданні заву про накладення обмежувального припису підтримав. Також зазначив, що на чоловіка заявниці - ОСОБА_3 неодноразово були складені протоколи про адміністративне правопорушення за фактом вчинення домашнього насильства. Просив допитати свідків, які з'явилися, щоб підтвердити вказані обставини.
Свідок ОСОБА_7 , яка є донькою заявниці та ОСОБА_3 , у судовому засіданні зазначила, що з дитячого віку пам'ятає те, що між батьками не було теплих відносин. Батько - ОСОБА_3 часто зловживав алкоголем, що призводило до конфліктів. Вказала, що з 2014 року проживає окремо з власною сім'єю, але постійно спілкується з матір'ю по телефону та знає про часті сварки між батьками. 06 лютого 2024 року батько сильно побив матір. Зазначила, що переживає за матір, оскільки батько став агресивним і може знову завдати їй шкоди.
Свідок ОСОБА_6 , у судовому засіданні повідомила, що є сусідкою заявниці та проживає разом з нею поруч на одному поверсі. Зазначила, що часто ставала свідком сварок між подружжям ОСОБА_8 . Чоловік заявниці, ОСОБА_3 , часто зловживає алкоголем - майже кожен день. Характеризує його як агресивну та непередбачувану людину, з якою сусіди намагаються зайвий раз не спілкуватися. Також підтвердила, що їй відомо про випадок, коли у лютому 2024 року ОСОБА_3 побив заявницю по голові.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов'язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.10.1990 року, між заявницею - ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 було зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
Заявниця ОСОБА_1 неодноразово потерпала від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_3 , зокрема образ нецензурними словами, погрозами побиттям, застосовуванням фізичної сили, знущаннями тощо. Проте, з початком повномасштабного вторгнення поведінка ОСОБА_3 різко погіршилася, він неодноразово приходив додому у стані сильного алкогольного сп'яніння, після чого завдавав ляпаси, стусани, штовхання та нецензурно висловлювався, чим принижував заявницю, зокрема, за ознаками статі. Зазначені обставини підтверджуються як показаннями самої заявниці так і показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зі змісту який можна зробити висновок, що ОСОБА_3 зловживає алкоголем та часто є ініціатором конфліктів та сварок у сім'ї, схильний до проявів агресії стосовно оточуючих.
01.12.2022 року заявниці довелося викликати поліцію, оскільки ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння завдав їй тілесних ушкоджень, погрожував фізичною розправою, принижував її через що у неї це викликало побоювання за свою безпеку, завдало шкоди психічному здоров'ю особи. За результатами опрацювання виклику, поліцією було складено матеріали адміністративного провадження, справу передано до Ірпінського міського суду Київської області, який постановою від 14.02.2023 у справі № 367/5167/22 визнав його винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 367/5167/22, ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з вчиненням домашнього насильства по відношенню до своєї дружини, яка є заявницею по справі.
06.02.2024 року ОСОБА_1 знов зазнала домашнього насильства від свого чоловіка ОСОБА_3 , внаслідок чого вна звернулася до поліції та постановою Іорінського міського суду Київської області від 11.03.2024 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Заявниця також стверджує, що чоловік завдав їй фізичних ушкоджень (на підтвердження чого надала копію довідки № 1040 виданої Травмпунктом Ірпінської ЦМЛ від 06.02.2024, з якої вбачається, що в неї діагностовано травму голови у формі струсу головного мозку). Однак, на даний час відсутні інші докази на доведення провини ОСОБА_3 у заподіянні їй тілесних ушкоджень. У той же час, суд дослідив покази свідків, які підтверджують агресивність поведінки ОСОБА_3 по відношенню до своєї дружини ОСОБА_1 та які підтвердили імовірність завдання ним тілесних ушкоджень заявниці у лютому 2024 року.
Заявниця зазначила, що наразі вимушено проживає зі своєю дочкою ОСОБА_7 , оскільки у заявниці є об'єктивні причини турбуватися за своє здоров'я.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст. 1 згаданого Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, входять, в тому числі - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти) (ч.2 ст.3 Закону).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За п. 7 ч.1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч.3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
З огляду на наведене, суд вважає, що обставини, викладені у заяві про видачу обмежувального припису, знайшли своє підтвердження відповідними доказами в ході судового розгляду, тому заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню, оскільки є висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи.
Згідно ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
З урахуванням положень ч. 3. ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 263-265, 273, 350-5, 350-6 ЦПК України, ст.ст. 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Російський І.К., заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
- заборонити кривднику ОСОБА_3 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити кривднику ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців. Строк дії обмежувального припису рахувати з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну державну адміністрацію та виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у містах ради за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ю.В. Горбачова