Справа № 199/1655/24
(2-о/199/108/24)
Іменем України
11.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого - судді Скрипник О.Г. за участю - секретаря судових засідань Комар Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
До суду звернулася заявник ОСОБА_1 із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить: видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_2 та відносно спільних дітей, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 саме: заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 та їхніх дітей: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та їхніх дітей: неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо заявниця та (або) спільні діти за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх, та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі, надсилати смс-повідомлення) із ОСОБА_1 , та зі спільними дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 вказує, що з 16 вересня 2000 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного від 21.12.2023 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця зазначає, що ОСОБА_2 систематично проявляє щодо неї та їхніх спільних дітей домашнє насильство, що виражається у безпідставній агресії, цькуванні, погрозах та постійному переслідуванні.
Зокрема, 09.11.2023 року ОСОБА_1 разом з дітьми та ОСОБА_2 перебували вдома, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 підійшов до заявника та в присутності неповнолітніх дітей почав виражатися нецензурною лайкою, висловлював погрози фізичною розправою та спричинив тілесні ушкодження, після чого дільничний інспектор склав на нього терміновий заборонний припис з забороною спілкування на 10 діб, а також склав на ОСОБА_2 адміністративний протокол за фактом скоєння домашнього насильства.
02.12.2023 року ОСОБА_2 перебуваючи за місцем проживання заявника за адресою: АДРЕСА_1 в присутності дітей вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: погрожував фізичною розправою, які заявник сприймала, як реальні, хватав за руки, розбив телефон заявника, поводився агресивно,хапав за руки, внаслідок чого заявник викликала працівників поліції, які склали на ОСОБА_2 протокол за фактом вчинення домашнього насильства.
Заявниця зазначає, що подібні події мали місце також 07.12.2023 року, де близько 21-30 год заінтересована особа знову скоїв щодо неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру та як наслідок на нього працівниками поліції був складений протокол.
31.12.2023 року заявник разом з дітьми повернулася додому, проте ОСОБА_2 її додому не впускав, почав штовхати її та старшу доньку, кричав на молодшу дитину, схопив предмет, схожий на пістолет та почав погрожувати, що застрелить. На виклик заявника прибула поліція та вилучали у заінтересованої особи вказаний предмет, було відкрито кримінальне провадження, яке в подальшому передали на розгляд до суду.
Заявник вказує, що неправомірні дії заінтересованої особи завдають їй моральних страждань, які полягають в душевному болі, постійному переживанні за своє здоров'я та здоров'я дітей, приниження честі та гідності, а також фізичних страждань, викликають побоювання за власну безпеку та безпеку дітей.
Тобто, як стверджує заявниця, заінтересована особа - ОСОБА_2 систематично вчиняє умисне психологічне насильство, що, в тому числі, проявляється у погрозах створення проблем, чинить психологічний тиск як на неї, так і на неповнолітніх дітей, які проживають разом з заявником. Зазначене призводить до розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя не тільки її особистого , але і неповнолітніх дітей.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.03.2024 відкрито провадження у справі за поданою заявою та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні, призначеному на 05.03.2024 року заявник, представник заявника підтримав подану заяву та просили її задовольнити, зазначивши, що заінтересована особа - ОСОБА_2 поводить себе вкрай агресивно, і невжиття відповідних заходів буде стимулювати його до протиправної поведінки.
В судове засідання, призначене до розгляду на 11.03.2024 року заявник не з'явилася, направленим до суду листом просила розгляд справу у свою відсутність.
Заінтересована особа, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки судові не повідомив.
Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі-Закон), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст. 1 згаданого Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, входять, в тому числі - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти) (ч.2 ст.3 Закону).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За п. 7 ч.1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч.3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п.9 ч.1 ст.1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п. 3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Як видно із матеріалів справи, з 16 вересня 2000 року заявник ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 21.12.2023 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 систематично проявляє щодо заявника домашнє насильство, що виражається у безпідставній агресії, цькуванні, погрозах та постійному переслідуванні. Вказана обставина підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2023 року, якою ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_5 та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. та постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2023 року, якою ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_5 та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 170 грн..
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Суд вважає важливими обставини, викладені у заяві та суд приходить до висновку, що відносно заявника, ОСОБА_1 слід встановити обмежувальний припис.
Разом з тим вказані вище обставини не можуть слугувати підставою для застосування обмежувального припису відносно неповнолітніх дітей виходячи з наступного.
За змістом поданої заяви заявник посилається на те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 є кривдником та постійно застосовує фізичне, психологічне насильство над нею та їхніми неповнолітніми дітьми.
Разом з тим, належних та обґрунтованих доказів вчинення батьком, ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей фізичного чи психологічного насильства, заявник не надала. Сам факт звернення до поліції не може свідчити про вчинення ОСОБА_2 стосовно дітей насильства.
Також, судом не встановлено передбачених законом підстав для позбавлення батька прав, передбачених ст.ст. 151, 153 Сімейного кодексу України, на особисте виховання дитини та спілкування з дитиною.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що обставини, викладені в заяві про видачу обмежувального припису відносно неповнолітніх дітей, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Беручи до уваги наведені обставини, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню частково.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 263-265, 273, 350-6 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , яка за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її, та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі, надсилати смс-повідомлення) із ОСОБА_1 ;
Обмежувальний припис видати на строк шість місяців.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Скрипник