13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 540/847/22
адміністративне провадження № К/990/7900/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, -
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за частинами третьої-п'ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в сумі 275166,50 грн та щомісячної надбавки за вислугу років, передбаченої частиною сьомою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», в сумі 82549,50 грн, завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 13 жовтня 2015 року по 15 листопада 2016 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з цими рішеннями судів, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, надіславши її за допомогою підсистеми «Електронний суд» 28 листопада 2023 року.
Предметом спору у цій справі є стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду, яким би було вирішено питання щодо застосування норми права у правовідносинах про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок визнання неконституційним Закону України, як норми прямої дії.
На думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій мали застосувати у цій справі статтю 152 Конституції України.
Також скаржник зазначає, що лише Верховний Суд може вказати, який саме державний орган має відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду особі, заподіяну внаслідок прийняття неконституційного закону, як таку шкоду обраховувати та виплачувати.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності -засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко