13 березня 2024 року
м. Київ
справа №320/1622/23
адміністративне провадження № К/990/18284/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про приведення у відповідність з вимогами закону постанови Верховного Суду від 9 лютого 2024 року у справі №320/1622/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій розпорядника інформації щодо надання неповної інформації,
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 3 березня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі №320/1622/23.
Постановою Верховного Суду від 9 лютого 2024 року у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 було відмовлено, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 3 березня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі №320/1622/23 залишено без змін.
21 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про приведення у відповідність з вимогами закону постанови Верховного Суду від 9 лютого 2024 року у справі №320/1622/23.
Так, ОСОБА_1 вважає, що Суд у вказаній постанові не розглянув частину доводів його касаційної скарги, а саме: щодо неналежного розгляду судом першої інстанції клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви, а також щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру судового збору. На переконання ОСОБА_1 у зв'язку із наведеним указана постанова не відповідає вимогам підпункту «а» пункту 3 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на зміст указаної заяви ОСОБА_1 , Суд її вбачає заявою про ухвалення у справі додаткового судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Перш за все варто зауважити, що із заявою аналогічного змісту ОСОБА_1 вже звертався до Суду 12 лютого 2024 року.
У вказаній заяві ОСОБА_1 вже ставив перед Судом питання, яке фактично є заявою про ухвалення у цій справі додаткового рішення щодо аргументів касаційної скарги ОСОБА_1 , на які, як вважає позивач, Судом не були дані відповіді.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року було відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 , адже на переконання Суду постанова від 9 лютого 2024 року у справі №320/1622/23 не потребує ухвалення у ній додаткового рішення. В указаній постанові Судом було надано концептуальну відповідь на процесуальну ситуацію, яка склалась у справі №320/1622/23. Цією постановою Суд роз'яснив, що доводи ОСОБА_1 про неправильність обрахунку судом першої інстанції суми судового збору та неналежного розгляду судом першої інстанції, на думку позивача, клопотання про звільнення його від сплати судового збору, не впливають на правильність висновку окружного суду щодо необхідності повернення ОСОБА_1 його позовної заяви, адже позивач жодним чином процесуально не відреагував на ухвалу окружного суду про залишення позовної заяви без руху. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що жодного іншого процесуального наслідку за такої умови (не надання жодних документів, заяв, клопотань з боку позивача) окрім повернення позовної заяви, КАС України не передбачає. З огляду на це, Верховний Суд погодився із правомірністю повернення окружним судом позовної заяви ОСОБА_1 .
Тому, Суд надав вичерпну відповідь по суті процесуального питання, яке розглядалось. Незгода позивача із суттю цієї правової позиції не свідчить про нерозгляд судом частини доводів касаційної скарги у тому розумінні, яке має позивач. До речі, цей підхід вже був висловлений Верховним Судом в ухвалі від 12 лютого 2023 року.
До того ж, у контексті цього питання, суд касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії, заява № 303-A, пункт 29).
Наразі, ОСОБА_1 фактично ставить перед Судом повторно це саме процесуальне питання і висловлює свою незгоду із прийнятою постановою Верховного Суду від 9 лютого 2024 року у справі №320/1622/23.
Частиною другою статті 167 КАС України встановлено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Зважаючи на наведену процесуальну норму, а також ту обставину, що заява ОСОБА_1 про приведення у відповідність до норм КАС України постанови Верховного Суду від 9 лютого 2024 року у справі №320/1622/23 обґрунтовані тими ж самими підставами, оцінку яким вже було надано в ухвалі Суду від 15 лютого 2024 року, Суд вважає за необхідне повернути вказану заяву без розгляду.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н.М. (наказ від 14 лютого 2024 року №90-кв), розгляд цього клопотання відбувся по виходу судді з відпустки.
Керуючись статтями 139, 252, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Повернути заяву ОСОБА_1 про приведення у відповідність з вимогами закону постанови Верховного Суду від 9 лютого 2024 року у справі №320/1622/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій розпорядника інформації щодо надання неповної інформації без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
..........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду