13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 600/3032/23-а
адміністративне провадження № К/990/7531/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №600/3032/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у не внесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 від 30.03.2023 №ХЖ-17924, яка видана на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 по справі № 600/3190/22-а. відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), та премії (95 % від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та рішень Міністра оборони України: від 14 січня 2020 року №248/291, від 27 січня 2021 року № 248/612 від 18 січня 2022 року № 248/269;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом 01.01.2021 та 01.01.2022, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 №103 та рішення Міністра оборони України від 14 січня 2020 №248/29,. із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), та премії (95% від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 08 2017 №704 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та рішень Міністра оборони України від 14 січня 2020 року №248/291, від 27 січня 2021 року №248/612, від 18 січня 2022 року №248/269, які обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2022 по справі №600/3771/22-а, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 та 01.02.2022 основного розміру пенсії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2023, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023, у задоволені позову відмовлено.
27.02.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 у вказаній справі.
Касаційна скарга містить посилання на постанови Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №826/6453/18, від 10.10.2019 у справі №553/3619/16, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, на рішення Верховного Суду у зразковій справі від 17.12.2019 у справі №160/8324/19 та постанову Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13, та зазначає про неповноту встановлення обставин справи.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник зобов'язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов'язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду, Суд зазначає таке.
У справі, що розглядається спір стосується визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1, який на виконання рішення суду підготував та надав довідки про розміри грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 та на 01.01.2022 без зазначення відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії, які передбачені наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, телеграмами Міністра оборони України від 14.01.2020 №248/291, від 27.01.2021 №248/612 та від 18.01.2020 №248/269.
В свою чергу у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №826/6453/18, на яку посилається скаржник, спір стосувався визнання протиправним та нечинним пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) та зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, за виключенням змін, що вносяться до пункту 2 частини третьої вказаних змін, а саме: щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018.
У постанові від 22.04.2014 у справі №21-484а13 Верховний Суд України, за результатами розгляду справи виклав висновок стосовно форми повідомлення органом Пенсійного Фонду України про розгляд заяви пенсіонера, а саме: «…відповідно до статей 49 та 63 Закону №2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання».
У постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16 спір стосувався перерахунку пенсії колишнім працівникам міліції на підставі постанови Кабінету міністрів України від 02.12.2015 №988 у зв'язку зі зміною грошового забезпечення поліцейських, яке є ідентичним за своїми складовими.
Стосовно посилань заявника на постанову Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, то судами попередніх інстанцій враховано висновок, викладений у вказаному судовому рішенні.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Отже, оскільки у справах, на які посилається скаржник, існують інші обставини, внаслідок яких виникли спірні правовідносини та предмет розгляду, Суд відхиляє вказані посилання та не приймає їх до уваги.
Стосовно ж посилання заявника на рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №160/8324/19, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020, Суд не може прийняти таке до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 291 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Таким чином, касаційна скарга не містить належного обґрунтування посилань на рішення, ухвалене у зразковій справі, у розумінні приписів статті 291 КАС України, оскільки заявником не визначено ознаки, за якими дану справу можна вважати типовою.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, така, в тому числі, містить доводи, пов'язані з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо неповноти встановлених обставин справи та дослідження доказів, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №600/3032/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
Суддя Л.В. Тацій