12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 620/238/21
адміністративне провадження № К/9901/33327/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 (судді - Грибан І.О., Беспалов О.О., Горяйнов А.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати зарахувати до загального стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді - 16 років 1 місяць 22 дні, роботу на посадах помічника прокурора Деснянського району м. Чернігова, помічника та старшого помічника прокурора м. Чернігова з 29.02.1988 по 08.06.1999 - 11 років 3 місяці 9 днів, половину строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1973 по 01.07.1977 (1 рік 11 місяців), а разом 29 років 4 місяці 1 день;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього).
28.02.2020 у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/9.
Рішенням від 06.03.2020 відповідач відмовив позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаних заяви та довідки, оскільки після 18.02.2020 нормативно-правові акти щодо збільшення розміру складових суддівської винагороди не приймалися, а тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі №, яке набрало законної сили 21.09.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ у Чернігівській області від 06.03.2020 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою ОСОБА_1 від 28.02.2020 та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/9, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с.29-31).
На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено позивачці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що повідомлено позивачку листом від 15.12.2020 №4901-5149/Г-02/8-2500/20 (а.с.14, 15).
На думку позивачки, відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 50 %, оскільки відсотковий розмір 90% був їй визначений із моменту призначення щомісячного довічного грошового утримання у 2016 році на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2016 у справі №750/5275/16-а, яке набрало законної сили (а.с.24-28).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50% позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно зменшив основний розмір раніше призначеного грошового утримання з 90% на 50%, чим порушив набуте право на соціальний захист, що є неприпустимим у діяльності органу державної влади.
Також покликалась на те, що до стажу її роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню час її роботи на посадах помічника прокурора, старшого помічника прокурора, а також половина строку навчання на деному факультеті.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання роботу на посадах помічника прокурора, старшого помічника прокурора (з 29.02.1988 до 08.06.1999 - 11 років 3 місяці 9 днів) та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Ухвалюючи рішення про задовлення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% від розміру заробітної плати діючого на відповідній посаді судді.
Крім того, суд дійшов висновку що невключення до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах помічника прокурора, старшого помічника прокурора, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів. Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, виходячи з 50 відсотків (20 років роботи) + 2% за кожний повний рік роботи понад 20 років.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що до загального стажу роботи позивачки, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (16 років 1 місяць 22 дні), роботу на прокурорських посадах 11 років 3 місяці 9 днів, а також половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців).
Апеляційний суд дійшов висновку, що стаж позивача на посаді судді становить 27 років 5 місяців 01 днів, а тому щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачу в розмірі 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права, неповне з'ясування обставини справи, що призвело до ухвалення рішення, яке на думку позивача, підлягає скасуванню.
Зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у неї права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% від розміру заробітної плати діючого на відповідній посаді судді.
В свою чергу, змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи відсотковий розмір їїдовічного грошового утримання в розмірів 64%, суд апеляційної інстанції не врахував, що положення ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VІІІ поширюються на випадки призначення нового довічного грошового утримання судді, який пішов у відставку в період дії цього Закону, а не на перерахунок вже призначеного раніше утримання. Крім того, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% встановлено їй на підставі рішення суду, а тому не може бути змінено.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах - питання визначення відсотку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того покликалась на те, що навіть якщо погодитись з позицією суду апеляційної інстанції щодо визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, незрозумілим є те, чому апеляційний суд дійшовши висновку про необхідність зарахування до загального стажу її роботи, який дає право на відставку, крім роботи на посаді судді, роботу в органах прокуратури та половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, не зарахував період навчання при визначенні остаточного відсоткового показника суддівської винагороди у резолютивній частині свого рішення і замість визначення суддівської винагороди у розмірі 68% визначив її у розмірі 64%.
Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 341 КАС України, Верховний Суд, виходить з наступного.
Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо визначення під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткового розміру суддівської винагороди.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 11.10.2021 у справі №160/10640/20, від 15.02.2022 у справі №340/161/21, від 02.08.2022 у справі №620/6361/20, від 26.01.2023 у справі №500/6626/21 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
" до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді."
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається, та який, відповідно спростовує доводи скаржника.
За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%, та необхідність здійснення такого перерахунку у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, виходячи з 50 відсотків (20 років роботи) та додатково 2% за кожний повний рік роботи понад 20 років.
Разом з тим, дійшовши правильного висновку про необхідність зарахування до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку, крім роботи на посаді судді (16 років 1 місяць 22 дні), роботу на прокурорських посадах 11 років 3 місяці 9 днів, а також половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців), апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що стаж позивача на посаді судді становить 27 років 5 місяців 01 днів, а тому щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачу в розмірі 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини в зазначеній частині, загальний стаж позивача на посаді судді становить 29 років 4 місяці та 1 день (16 років 1 місяць 22 дні+11 років 3 місяці 9 днів+1 рік 11 місяців), з огляду на що щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачу в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50%+ 18%(9років*2%)).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом заміни в абзаці 5 її резолютивної частини слів і цифр « 64 відсотків» словами і цифрами « 68 відсотків», а в решті - залишенню без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 змінити.
В абзаці 5 резолютивної частини постанови слова і цифри « 64 відсотків» замінити словами і цифрами « 68 відсотків».
В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук