13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 260/6196/23
адміністративне провадження № К/990/8186/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/6196/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області щодо не проведення виплат та повного розрахунку із ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду №807/1280/15 від 25 травня 2020 року починаючи з 26 травня 2020 року по 27 червня 2023 року до дня поновлення на посаді в сумі 368841,44, із утриманням обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь заробітну плату за зайнятою посадою за 28 червня 2023 року, як за останній робочий день перед звільненням, із утриманням обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь компенсацію за всі не використані дні щорічної основної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу починаючи з 13 червня 2015 року по день звільнення в сумі 318 022,95 грн, із утриманням обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь матеріальні допомоги на оздоровлення за весь період вимушеного прогулу починаючи з 13 червня 2015 року по 28 червня 2023 року, із утриманням обов'язкових податків та зборів, у зв'язку з позбавленням права на використання щорічної відпустки у вказаний період;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати за посадою зайнятою на час звільнення - начальника Головного управління ДКСУ у Закарпатській області із утриманням обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати, виплати компенсації за не використанні дні щорічної відпустки, вихідної допомоги з 29 червня 2023 року по день прийняття рішення судом, із утриманням обов'язкових податків та зборів;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області щодо не проведення повного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні 28 червня 2023 року.
Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15 за період з 26 травня 2020 року по 27 червня 2023 року у розмірі 368841,44 грн із утриманням обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 28 червня 2023 року, із утриманням обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі не використані дні щорічної основної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу та враховуючи час затримки виконання рішення суду, за період з 13 червня 2015 року по 27 червня 2023 року, із утриманням обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, передбачену частиною третьою статті 83 Закону України "Про державну службу".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задоволено частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року - змінено, а саме:
- в абзаці другому резолютивної частини цього рішення суду виключено формулювання «Державної казначейської служби України та»;
- в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області» замінено формулюванням «Державної казначейської служби України».
У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі №260/6196/23 - залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 235 КЗпП України у системному зв'язку з підпунктом 11 пункту 13 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 та пункту 7 частини першої статті 83, частини третіх статті 83 Закону України «Про державну службу».
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/6196/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов