12 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/25706/23 пров. № А/857/362/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року (головуючий суддя Ковальчук В.Д., м.Луцьк) у справі № 140/25706/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
31.08.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо застосування з 01.03.2023 обмеження ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1500 грн. та обмеження пенсії максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зобов'язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», в сумі 4404,60 грн., без обмеження максимальним розміром у 1500 грн. та без обмеження граничним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
Позов обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» позивачу встановлено індексацію з урахуванням вимог абзацу 2 пункту 10 постанови у розмірі 1500,00 грн., а не з розрахунку коефіцієнта збільшення 1,197. На думку позивача, положення абзацу 2 пункту 10 Постанови №168 щодо обмеження розміру індексації в 1500,00 грн. прямо суперечить положенням Законів України №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та Конституції України, в тому числі порушує його право на належний, гарантований державою, рівень пенсійного забезпечення, та як наслідок, призводить до додаткового обмеження розміру його пенсії. На звернення позивача щодо проведення індексації із застосуванням коефіцієнта 1,197, без обмеження розміром 1500,00 грн., відповідач відмовив в задоволенні заяви, чим, на думку ОСОБА_1 порушив його конституційні права на соціальний захист.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у України у Волинській області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 01.03.2023 у розмірі, підвищеному із застосуванням коефіцієнта збільшення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” у розмірі 1500 грн. з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт вважає, що положення абз.2 п.10 Постанови №168 прямо суперечить нормам Конституції України та Законів № 2262, № 2017, № 1282, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, які є спеціальним нормами та підлягають застосуванню органами ПФУ у межах спірних правовідносин. Відтак, вказує, що дії пенсійного органу в частині обмеження відповідних виплат є протиправними, а обмеження індексації та максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262 порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивач 07.08.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про нарахування та виплату індексації у розмірі 1.197 відповідно до постанови КМУ №168.
Листом від 30.08.2023 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що пунктом 10 постанови КМУ №168 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченому пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн., а тому для виплати індексації в розмірі вищому за суму 1500,00 грн. немає підстав.
Також, відповідач зазначив, що підстави для встановлення підвищення до пенсії згідно з постановою №168 відсутні, оскільки розмір пенсійної виплати позивача на виконання рішення судової інстанції перевищує максимальний розмір пенсії і становить 22358,39 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, без обмеження розміром 1500,00 грн., не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-III від 05.10.2000 (Закон №2017), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно ч.2 ст.19 Закону №2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 (Закон №1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.
Індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктами 2, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 (Порядок №1078) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Статтею 19 Закону №2017 в частині порядку визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики, зокрема, зазначає, що виключно законами України визначається величина порогу індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до ст.2 Закону №1282 індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному КМУ, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії та інших доходів громадян України проводиться виключно законами України.
Статтею 43 Закону №2262 визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказана норма статті 43 Закону №2262 міститься в розділі V Обчислення пенсії, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому, під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII Порядок перерахунку пенсій Закону№2262.
Частиною четвертою статті 63 Закону №2262 передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону №2262. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому, обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону №2262, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під умовами слід розуміти встановлення Урядом необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під порядком розуміється, що КМУ має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Урядом в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. При цьому, орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені ст.43 Закону №2262.
До повноважень Уряду не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись КМУ.
Вказане вище відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.11.2019 по справі №826/3858/18.
Щодо положення абз. 2 п.10 Постанови №168 про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень, на що покликався суд першої інстанції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що таке прямо суперечить нормам Законів №2017, №1282 та Конституції України, в тому числі й тому, що порушує право позивача на належний, гарантований державою, рівень пенсійного забезпечення, та як наслідок, призводить до додаткового обмеження максимального розміру його пенсії.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону №2262, зокрема у постановах від 09.02.2021 по справі №640/2500/18, від 10.09.2021 по справі №300/633/19, від 24.09.2021 по справі №370/2610/17.
Також, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 по справі №400/2085/19 вказав про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262 та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, а не норми Закону №3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а (п.56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосовувати підхід, який би був найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що положення абз.2 п.10 Постанови №168 прямо суперечить нормам Конституції України та Законів №2262, №2017, №1282, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню органами ПФУ у межах спірних правовідносин.
Відтак, дії пенсійного органу в частині обмеження відповідних виплат є протиправними, а обмеження індексації та максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262 порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Проте, суд першої інстанції не врахував вищенаведене та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід скасувати, і в цій частині позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за подання адміністративного позову та 1610,40 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду. Суд першої інстанції задоволивши частково позов, стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 536,80 грн. Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то таким чином на користь позивача слід стягнути 2147,20 грн. (536,80 + 1610,40) сплаченого судового збору.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 140/25706/23 скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дій Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження з 01 березня 2023 року сумою 1500 гривень розміру збільшення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої з метою її індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24 лютого 2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023 з урахуванням індексації з розрахунку коефіцієнта збільшення 1,197 установленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 140/25706/23 - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ - 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний