Справа № 560/5510/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
12 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на окрему ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року по справі № 560/5510/23, яке набрало законної сили 07 серпня 2023 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
В жовтні 2023 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження виплати його пенсії максимальним розміром з 01.04.2019 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплачувати в подальшому пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
30 листопада 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд за результатами розгляду заяви позивача постановив окрему ухвалу, якою визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вчинені на виконання рішення суду, в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01.12.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення шляхом здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.12.2021, з урахуванням індексації з 01.03.2022 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та з урахуванням індексації з 01.03.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням проведених виплат.
Судом встановлено 30-денний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Не погодившись із зазначеною вище ухвалою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт відзначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №560/5510/23 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, виходячи з грошового забезпечення (20663,55 грн.) в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру, в результаті чого її розмір з 01.04.2019, з урахуванням підвищень та надбавок, становить 19310,85 грн. (без обмеження максимальним розміром).
При цьому, відповідач зауважує, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №560/5510/23 не покладено зобов'язань щодо проведення перерахунків пенсії в подальшому без обмеження максимальним розміром.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 129-1 Основного Закону України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За статтями 2 та 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 6 ст. 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
У Рішенні від 26 червня 2013 № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.
Як вірно відзначив суд першої інстанції спір у цій справі не стосується правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, так як рішенням суду вказане питання вже розглянуто.
Так, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року по справі № 560/5510/23 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням виплачених сум пенсій з 01.04.2019, виходячи з грошового забезпечення (20663,55 грн), в розмірі 90% сум грошового забезпечення.
В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.04.2019, з урахуванням підвищень та надбавок, склав 19310,85 грн. (без обмеження максимальним розміром).
Вважаючи, що правовідносини врегульовані рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №560/5510/23 вирішені до моменту внесення змін до пенсійного законодавства, а саме зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого пенсія заявника виплачується з обмеженням максимального розміру, починаючи з 01.12.2021 (до виплати з урахуванням максимального розміру - 19340 грн.), а також з 01.03.2022 (до виплати з урахуванням максимального розміру - 19340 грн.; без виплати індексації з 01.03.2022 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році") та з 01.03.2023 (до виплати з урахуванням максимального розміру - 20930 грн.; без виплати індексації з 01.03.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році").
Обґрунтовуючи правомірність власних дій, відповідач зіслався на те, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №560/5510/23 не покладено зобов'язань щодо проведення перерахунків пенсії в подальшому без обмеження максимальним розміром.
Разом з тим, відповідачем не наведено нормативно - правового чи підзаконного акту, яким передбачено вчинення вказаних дій.
Судова колегія звертає увагу відповідача, що згідно резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року по справі № 560/5510/23 зобов'язано відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.
Однак, відповідачем трактовано зміст рішення на власний розсуд та не дивлячись на обґрунтованість та зрозумілість його змісту, відповідач фактично обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, що є порушенням прав останнього, підтверджених рішенням суду, що набуло законної сили.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.
В даному випадку, законодавцем встановлено чіткий порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та наділено особу-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, правом вчиняти певну послідовність дій, направлених на зобов'язання відповідача виконати таке рішення належним чином.
Апеляційний суд звертає увагу, що приписи статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої ухвалено судове рішення, шляхом подання нового позову. Розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, та не передбачає можливості подання окремого позову, предмет якого є аналогічним по суті вже вирішеному раніше.
Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на відповідача, передбачених КАС України. Дії відповідача, спрямовані на виконання судового рішення не можуть бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 справа №540/2800/20.
Окрім цього, у справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.
Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
При цьому, судова колегія зауважує, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Відтак, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для постановлення окремої ухвали та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вчинених на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №560/5510/23.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.