Справа № 686/33502/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стефанишин С.Л.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
13 березня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
представника позивача: Наталюка Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову серії ЕНА №1079484 від 06.12.2023 старшого лейтенанта поліції Резнік С.К. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.01.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії ЕНА №1079484 від 06.12.2023 року інспектора патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Резнік С.К. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що 06.12.2023 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, н.з НОМЕР_1 , в м. Хмельницькому, по вул. Шестакова, 37, не виконала вимогу д.з.2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушила п.8.4 (б) ПДР, внаслідок чого вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач, вважаючи протиправною постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності, звернулася до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.14 Закону України “Про дорожній рух” №3353-XII від 30.06.1993, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону, встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Згідно з п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, настає у випадку перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п.1.12 Розділу 34 ПДР, стоп-лінія позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або за сигналу світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Пункти 8.4, 33.2 ПДР відносять до знаків пріоритету знак 2.2 “Проїзд без зупинки заборонено”. Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Пунктом 16.3 ПДР передбачено, що у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23, п.1 ч.1 ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції.
Положеннями ст.222 КУпАП визначено перелік адміністративних правопорушень, розгляд яких здійснюється безпосередньо органами Національної поліції, зокрема це справи, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За змістом ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Водночас відповідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 73 КАС України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, за змістом ст.251 КУпАП, ст.72 КАС України доказами в зазначеній справі є будь-які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою) при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення та судом при розгляді справи щодо оскарження даної постанови в порядку адміністративного судочинства встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Своєю чергою відповідач надав суду диск з відеофайлами, з якого чітко видно, що позивач не виконав вимог вищевказаного дорожнього знаку.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приведених положень ПДР позивач у цій ситуації зобов'язаний був зупинитися саме перед стоп-лінією.
При цьому, з наданого відеозапису видно, що позивач не заперечує своєї зупинки перед дорожнім знаком 2.2 “Проїзд без зупинки заборонено”.
У матеріалах справи відсутні жодні докази, які виключають відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Також колегія суддів зазначає, що позивачеві було повідомлено суть скоєного правопорушення, про розгляд щодо неї справи про адміністративне правопорушення та роз'яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про ненадання їй можливості скористатися правовою допомогою.
Так відео з нагрудної камери поліцейського підтверджує, що позивач в телефонному режимі спілкувалася з фахівцем у галузі права. Також позивачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, однак інспектором дане клопотання було відхилене та запропоновано дочекатися на приїзд адвоката на місце вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП, при розгляді справи.
У постанові від 03.03.2021 по справі № 466/2310/20 Верховний Суд зазначив, що за приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою.
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ЕНА №1079484 від 06.12.2023 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому скасуванню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Водночас слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.