Справа № 620/1919/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
13 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті з 24.08.2022 в повному розмірі доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу, з 24.08.2022 щомісячної доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», у розмірі 2 000 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 34,59 грн, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.08.2022 щомісячну доплату у розмірі 34,59 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року - скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 24.08.2022 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням вже виплачених сум;
в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог 30.10.2023, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є передчасними, позаяк згаданий перерахунок позивачу ще не проведено, а задоволення позовних вимог на майбутнє не відповідає положенням процесуального закону.
08.12.2023 позивач подав до Чернігівського окружного адміністративного суду заяву про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Чернігівській області, вчиненої при виконанні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі 3 620/1919/23 в частині обмеження максимального розміру пенсії у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено повністю, з підстав того, що у тексті постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 620/1919/23 зазначено, що позовні вимоги в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є передчасними та відповідно відмовлено в задоволенні даної частини позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву, подану в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач вказує, що 07.11.2023 направив до відповідача електронну заяву з проханням здійснити на підставі рішення суду перерахунок та виплату пенсії з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн, а також надати детальну інформацію щодо розміру оновленої пенсії, суми заборгованості та строків виплати (копія заяви наявна в матеріалах справи).
Позивач не заперечує, що відповідач на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 620/1919/23 здійснив перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Втім, в процесі такого виконання протиправно обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, що підтверджується копією електронного документу від 05.12.2023 щодо перерахунку пенсії за пенсійною справою № 2503000818-МВС станом на 01.12.2023. Відповідно до зазначеного перерахунку пенсії станом на 01.12.2023 основний розмір пенсії, з урахуванням надбавки у розмірі 2 000 грн, складає 30 386,64 грн, а до виплати, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, зазначено - 28 386,64 грн. Тобто, відповідач виконав рішення суду лише в частині перерахунку пенсії, а в частині виплати протиправно застосував обмеження пенсії максимальним розміром.
Натомість, в електронному листі від 01.12.2023 (№ 20059-19501/Г-02/8-2500/23), який було розміщено 07.12.2023 на електронному порталі веб-сайту пенсійний орган особистому кабінеті повідомив, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 620/1919/23 у листопаді 2023 року перераховано щомісячну доплату у розмірі 2 000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 24.08.2022, з урахуванням вже виплачених сум. Також, відповідач зазначив, що доплата пенсії на виконання вищевказаного рішений суду відсутня, оскільки пенсія виплачувалась на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 по справі № 620/5317/23 без обмеження максимальним розміром в розмірі 28 386,64 грн. Відповідач також повідомив, що з 01.12.2023 пенсія буде виплачуватись на виконання рішення суду в розмірі 28 386,64 грн. Втім, відповідач відмовився виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, оскільки у останньому рішенні (по справі № 620/1919/23) таке зобов'язання відсутнє.
Позивач вказує, що спір виник між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у справі № 620/1919/23, але на стадії виконання рішення суду. Позивач вважає обмеження виплати максимальним розміром протиправним, оскільки в діючому законодавстві таке обмеження на даний час не передбачено, а відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 7- рп/2016 є неконституційним. Крім того, у заяві від 08.12.2023 зазначено, що пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначена 01.01.2008, тому обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не поширюються на нього.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 13.03.2024.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
В судове засідання, призначене на 13.03.2024, учасники справи не з'явились, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Керуючись ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами частин 2 та 3 ст. 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Стаття 370 КАС України встановлює, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 та 383 КАС України.
У відповідності до частин 1 та 6 ст. 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, ст. 383 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень або ж дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення у відповідній справі, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Наявність у КАС України «спеціальних» положень, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є «спонукання» відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Даний порядок оскарження дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на ч. 5 ст. 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправним рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 та від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19.
При цьому, положення ст. 383 КАС України передбачають, що у випадку наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу.
За приписами ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Отже, наявність підстав для задоволення заяви в порядку ст. 383 КАС України має наслідком прийняття окремої ухвали з метою усунення порушень допущених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду.
Як встановлено вище, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 не містить зобов'язання відповідача провести виплату пенсії позивача без обмеження такої максимальним розміром. Навпаки, суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у задоволенні даної частини позовних вимог. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 набрала законної сили 30.10.2023. Матеріалами справи підтверджено, що вказане рішення учасниками справи не оскаржувалось.
Колегія суддів звернула увагу, що в інших судових справах, право позивача на виплату пенсії без обмежень її максимальним розміром підтверджено, втім у даній справі № 620/1919/23, суд апеляційної інстанції відмовив постановою у задоволенні даних позовних вимог до відповідача.
Колегія суддів зазначає, що приписи ст. 383 КАС України, передбачаючи можливість прийняття рішення про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або про залишення такої заяви без задоволення, не передбачає повноважень суду на прийняття рішення про зобов'язання вчиняти дії, оскільки рішення з приводу вимог позивача уже прийнято.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача у даній справі, поданої відповідно до ст. 383 КАС України.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, судом з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан