Справа № 580/3802/23
13 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжелі А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Заінковської Вероніки Віталіївни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року, суддя Гаращенко В.В., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністратративного суду з адміністративним позоом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення на користь бюджету податкового боргу в сумі 859 729,32 грн.
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 року розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвокат Заінковська Вероніка Віталіївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник податків і зборів.
Із матеріалів справи убачається, що за ФОП ОСОБА_1 обліковувався податковий борг перед бюджетом:
- по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 831956,13 грн, що виникли згідно ППР №0001940707 від 29.10.2020, ППР №0001910707 від 29.10.2020, ППР №0001920707 від 29.10.2020, ППР№0001890707 від 29.10.2020;
- з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами у сумі 1591,08 грн, що виник згідно декларації акцизного податку №9087208775 від 20.04.2023;
- з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами у сумі 18577,22 грн, що виник згідно декларації акцизного податку №9029248854 від 20.02.2023, декларації акцизного податку №9055438486 від 21.03.2023, декларації акцизного податку №9087208775 від 20.04.2023;
- з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами у сумі 6012,69 грн, що виник згідно декларації акцизного податку №9037769197 від 21.02.2022;
- з орендної плати з фізичних осіб у сумі 891,87 грн, що виник згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9030713527 від 20.02.2020;
- з орендної плати з фізичних осіб у сумі 700,33 грн, що виник згідно декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №11041011 від 22.02.2021.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПК України).
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. ст. 49 ПК України).
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
ПК України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
За приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст. 59 ПК України).
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 22.02.2021 №18518-13 на суму боргу 10565,80 грн, яку отримано відповідачем 11.03.2021 про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Із облікової картки платника податку щодо відповідача убачається, що сплачені відповідачем суми податку у загальному розмірі 101465 грн згідно платіжних інструкцій №29273 від 28.02.2023 у сумі 11636,00 грн, №29716 від 29.05.2023 у сумі 28733,00 грн, №29550 від 28.04.2023 у сумі 26449,00 грн, №29397 від 29.03.2023 у сумі 22760,00 грн, №29274 від 28.02.2023 у сумі 2825,00 грн, №29276 від 28.02.2023 у сумі 3090,00 грн та №29275 від 28.02.2023 у сумі 5972,00 грн - були враховані контролюючим органом при зверненні до суду з даним адміністративним позовом про стягнення податкового боргу у загальній сумі 859 729,32 грн.
В апеляційній скарзі скаржник навів свої доводи відповідно до яких вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Так відповідач зазначив, що під час відкриття провадження у справі судом не було враховано п.8 ч.4 ст. 169 КАС України, позивачу не було надіслано (вручено) податкову вимогу та розгляд справи відбувся у відсутності відповідача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається з оскаржуваного рішення, питання пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом було предметом судового розгляду в суді першої інстанції.
Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до суду з даним позовом 18.05.2023.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено право контролюючого органу на проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Згідно п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Таким чином, Головне управління ДПС у Черкаській області, звернувшись до суду із цим позовом 18.05.2023, не пропустило строк звернення до суду, який визначений ПК України.
Щодо доводів скаржника про ненадсилання податковим органом податкової вимоги позивачу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пп. 20.1.34 ПКУ, податкові органи наділені повноваженнями звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
В розумінні пп. 14.1.175 цього Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами п. 95.1-95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до 59.1 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 р. у справі №826/14361/16, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:
- відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;
- повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;
- відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
Згідно із п. 58.3 ПКУ, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
За змістом п. 42.2 ст. 42 ПК України 42.2 документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За приписами п.42.4 ст. 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Мінфіна від 30.06.2017 р. №610.
Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв'язку затвердженого постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270 судом встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.
При цьому як зазначено у пункті 8 цих Правил оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Згідно з пунктом 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Податковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкової вимоги.
Жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
З матеріалів справи убачається, що податкова виимога форми Ф від 11.03.2021 №18518-13 на суму 10565,80 грн вручена позивачу 24.11.2021.
Позивачем до позовної заяви долучено розрахунок податкової заборгованості ОСОБА_1 з якого убачається, що податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій форми С №0001940707, 0001910707, 0001920707 та 00018907707, дата граничного строку сплати зобов'язання 15.04.2022, загальна сума заборгованості 831956,13 грн; декларація акцизного податку від 20.04.2023, дата граничного строку сплати зобов'язання 01.05.2023, сума 1591,08 грн; декларація акцизного податку від 20.04.2023 дата граничного строку сплати зобов'язання 5141,22 грн, декларація акцизного податку від 21.03.2023, дата граничного строку сплати зобов'язання 30.03.2023, сума 10808,22 грн; декларація акцизного податку від 20.04.2023, дата граничного строку сплати зобов'язання 01.05.2023, сума 18577,22 грн.
Всього сума 18577,22 грн.
Декларація акцизного податку від 21.02.2022, дата граничного строку сплати зобов'язання 02.03.2022, сума 6012,69 грн;
Податкова декларація зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності від 20.02.2020, дата граничного строку сплати зобов'язання 30.12.2020, 01.02.2021, сума 891,87 грн;
Податкова декларація зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності від 22.02.2021, дата граничного строку сплати зобов'язання 01.11.2021, 30.11.2021, 30.12.2022, 31.01.2022, сума 700,33 грн.
До матеріалів справи позивачем долучено винесені податкові повідомлення-рішення, які свідчать про наявний за позивачем податковий борг, розрахунок фінансових санкцій до даних податкових повідомлень-рішень та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме податкових повідомлень-рішень з розрахунками фінансових санцій.
За правилами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
У той же час відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Відтак надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.
Лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений повністю (у певний період взагалі не існував), а через деякий час виник знову, контролюючий орган зобов'язаний направити (вручити) йому нову податкову вимогу на суму такого нового узгодженого грошового зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що після надіслання податковим органом позивачу податкової вимоги, податковий борг відповідача збільшувався, а отже позивач мав всі підстави для звернення до суду з даним позовом.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що збільшення податкового боргу сталося у зв'язку з несплатою відповідачем відповідних податків у зв'язку з чим податковим органом приймались податкові повідомлення-рішення.
Відповідач не надав до суду доказів, які б свідчили, що за ним не рахується податкового боргу, або ж розрахунок проведено невірно чи скасовано за рішенням суду податкові повідомлення-рішення, які свідчать про наявність податкових зобов'язань відповідача.
Доводи скаржника, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що він не має можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості, оскільки бухгалтер перебуває у щорічній відпустці, є безпідставним, так як позивач у подальшому мав можливість надати до справи належний розрахунок заборгованості, зокрема надати відповідний розрахунок до апеляційної скарги, а також надати необхідні документи, у разі якщо розрахунок проведений невірно або ж заборгованість була відсутньою чи сплачена повністю.
Колегія суддів звертає увагу, що скаржник в апеляційній скарзі не надав інших доводів стосовно відсутності у нього податкових зобов'язань та не спростував в цій частині доводи позивача.
Щодо розгляду справи у відсутності відповідача.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання.
Від відповідача до суду 21.06.2023 надійшов письмовий відзив на позовну заяву.
Судом було розглянуто клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, проте відповідно до ухвали від 26 червня 2023 року відмовлено у його задоволенні.
Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті
Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті.
У переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, зазначена категорія справ відсутня.
Окрім того, як зазначив у відповіді на відзив відповідача податковий орган, заборгованість ФОП ОСОБА_1 з акцизного податку, яка включена до адміністративного позову в сумі 1591,08 грн, обліковується по Мошнівській ТГ, в сумі 18557,22 грн обліковується по Будищенській ТГ, в сумі 6012,69 грн обліковується по Білозірській ТГ.
Відповідачем здійснена сплата акцизного податку, згідно вказаних ним у відзиві платіжних інструкцій по Червонослобудській ТГ у сумі 2825 грн №29274 від 28.02.2023, по Мошнівській ТГ №29276 від 28.902.2023 у сумі 3090 грн; по Будищенській ТГ № 29275 від 28.02.2023 у сумі 5972 грн.
Зазначені доводи позивача підтверджуються зібраними у справі доказами та не спростовані відповідачем.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Заінковської Вероніки Віталіївни залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.