13 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7374/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Міністерства оборони України (далі - відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України щодо виконання вимог ст. 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат у сумі 83252, 00 грн, що були витрачені на лікування у "Міжнародному центрі хірургії" на базі Університетської клініки у місті Києві за направленням начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 №1056 від 07 червня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами протиправно не відшкодовано суму грошових коштів, що були витрачені у "Міжнародному центрі хірургії" на базі Університетської клініки у місті Києві під час лікування ОСОБА_1 .
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачами подано відзив на позов, відповідно до змісту яких заперечують проти задоволення позовних вимог. Вказують, що чинне законодавство не передбачає відшкодування з Державного бюджету України витрат на лікування військовослужбовців у приватних закладах охорони здоров'я.
Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до змісту яких наведено переважно подібні аргументи що й у позовній заяві.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 призваний на військову службу 09.03.2022 р. в рамках загальної мобілізації. На даний момент проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14.09.2022 р. №3908 позивач 08.05.2022 отримав мінно-вибухову травму. Вогнепальні осколкові поранення м'яких тканин передньої верхньої третини лівого стегна, вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин другого пальця лівої кисті.
Відповідно довідок ВЛК №1977 від 03 липня 2023 року та №2701 від 10 серпня 2023 року, травма ОСОБА_1 є тяжкою, відповідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370, а також пов'язана із захистом Батьківщини.
07.06.2023 р. позивачем подано рапорт на ім'я начальника служби РЕБ В/Ч НОМЕР_1 щодо направлення ОСОБА_1 на лікування в клініку "Міжнародний центр хірургії" на базі Університетської клініки у місті Києві.
Згідно направлення від 07.06.2023 р. № 1848/1056 позивача направлено на лікування у профільне відділення. У разі надходження або виписки військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 просить повідомити упродовж доби.
Згідно виписки-епікризу №874/2023 з історії хвороби стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Міжнародному центрі хірургії в період з 09 по 25 червня 2023 року, та 21 червня 2023 року позивачу проведено операцію - транспедикулярна інструментація LIV-LV-SI (SteriSpine - Safe Orthopaedics) + редукція спондилолістезу + TLIF LIV-LV, LV-SI.
ОСОБА_1 був змушений самостійно здійснити повну оплату витрат на лікування. Загальна суми витрат складає 83 252, 00 грн, що підтверджується квитанціями та актами виконаних робіт, які надано у додатках.
21.08.2023 р. позивач звернувся з рапортом до відповідачів що здійснення нарахування та виплати йому ОСОБА_1 коштів у розмірі 83252, грн, що були витрачені на лікування у "Міжнародному центрі хірургії" на базі Університетської клініки у місті Києві.
19.10.2023 р. представником позивача подано запит щодо надання письмової відповіді стосовно розгляду рапорту позивача від 21.08.2023 р.
Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України, Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У відповідності до приписів статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29.05.2002 № 10 рп/2002 встановлено, що положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.11.1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до приписів частини 1 статті 11 Закону № 2011-ХІІ визначено право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу.
Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства.
Держава забезпечує безоплатну психологічну допомогу особам, зазначеним у пункті 1 статті 3 цього Закону, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах. Психологічна допомога організовується психологічними службами військових частин (підрозділів), а в разі потреби здійснюється у військово-медичних закладах охорони здоров'я згідно з порядками, затвердженими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи.
Особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з числа військовослужбовців, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб, після їх звільнення обов'язково проходять відновлювальні (постізоляційні, реінтеграційні) заходи, заходи з адаптації, підтримки (супроводу).
Особи, які звільняються або звільнені з військової служби з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей таких осіб, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають право на безоплатну психологічну допомогу. Організація психологічної допомоги зазначеним особам провадиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Порядок та умови надання психологічної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
У період дії воєнного стану військовослужбовці, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, можуть бути направлені відповідно до висновку військово-лікарської комісії для подальшого надання їм медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації до медичних закладів, розташованих за межами України. На зазначених військовослужбовців та супроводжуючий їх медичний персонал не поширюються обмеження щодо виїзду громадян України за межі України. Порядок надання військовослужбовцям медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації у медичних закладах за межами України і проведення оплати послуг з надання такої медичної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відшкодування вартості проїзду та оплати послуг з надання такої медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків надання зазначеної допомоги коштом приймаючої сторони.
Отже, приписами Закону № 2011-ХІІ не передбачено лікування військовослужбовців в приватних закладах охорони здоров'я.
Аналізуючи викладене вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" не належить до Переліку закладів охорони здоров'я в системі Міноборони, визначеного наказом Міноборони від 23.03.2017 № 168, тобто у суду відсутні підстави вважати про наявність у позивача права на безоплатну медичну допомогу вказаним закладом.
З метою визначення стратегії та основних напрямів розвитку медичного забезпечення Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями під час дії особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій Кабінет Міністрів України 31.10.2018 р. затвердив Воєнно-медичну доктрину України (далі - Постанова №910).
Пунктом 7 розділу ІІ Постанови № 910 визначено основні складові (елементи) системи охорони здоров'я військовослужбовців.
Основою системи охорони здоров'я військовослужбовців є медичні служби (військово-медичні підрозділи, військові заклади охорони здоров'я та органи управління медичним забезпеченням), а також визначена кількість закладів охорони здоров'я системи охорони здоров'я цивільного населення.
До них належать медичні служби Збройних Сил, МВС, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Служби зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужби.
Медичні служби утворюються відповідно до потреб Збройних Сил та інших військових формувань, мають систему управління, організаційно-штатну структуру та визначений комплект сил і засобів.
У воєнний час для надання всіх видів медичної допомоги, медичної і психологічної реабілітації поранених (хворих) утворюються функціональні об'єднання закладів охорони здоров'я Міноборони, МВС, інших військових формувань та системи охорони здоров'я цивільного населення.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 352-р "Деякі питання медичного забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, які беруть участь в антитерористичній операції", з метою встановлення механізму організації надання військовослужбовцям вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та підготовки визначених цивільних закладів охорони здоров'я затверджено "Інструкцію щодо механізму організації надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям у закладах охорони здоров'я, що залучаються для надання такої допомоги" (далі - Інструкція) та "Перелік закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів, особам рядового і начальницького складу та поліцейським, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану" (далі - Перелік закладів).
Пунктом 1 Інструкції визначено механізм організації надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів, особам рядового і начальницького складу та поліцейським, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану (далі - військовослужбовці), в закладах охорони здоров'я адміністративно-територіальних одиниць (далі - заклади охорони здоров'я) та державних установах Національної академії медичних наук України (далі - НАМН).
Пункт 4 Інструкції визначає основні завдання закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям:
прийом, реєстрація та облік щодо кількості поранених (хворих) військовослужбовців;
надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги і лікування поранених (хворих) військовослужбовців;
проведення медичної та фізичної реабілітації поранених (хворих).
У відповідності д абз. 1 пункту 7 Інструкції організація надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пораненим (хворим) військовослужбовцям в закладах охорони здоров'я, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, покладається на МОЗ спільно з Міноборони.
Абзацом 1 пункту 9 Інструкції визначено, що надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям здійснюється медичними працівниками закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання такої медичної допомоги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" не входить до вказаного Переліку закладів, а отже, і відсутні підстави залучення приватного закладу для надання медичної допомоги військовослужбовцям.
Окрім того, згідно наказів Міністерства охорони здоров'я України від 25.02.2022 № 379 "Щодо надання медичної допомоги в умовах: воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції Об'єднаних сил" та від 16.03.2022 № 495 "Про організацію надання відновного лікування та реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я військовослужбовцям сил оборони", для надання медичної допомоги постраждалим і пораненим військовослужбовцям, залучаються заклади охорони здоров'я, які перебувають у сфері управління Міністерства охорони здоров'я України. Надання медичної допомоги потерпілим військовослужбовцям здійснюється на безоплатних засадах у цілодобовому режимі безвідмовно.
Таким чином лікування військовослужбовців у приватних закладах охорони здоров'я, з відшкодуванням з державного бюджету витрачених ними коштів, нормативно-правовими актами України не передбачено.
Аналізуючи викладене вище в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні даного позову слід відмовити.
Стосовно розподілу судових витрат.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3)
Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, Код ЄДРПОУ 00034022)
Суддя І.В. Маренич