12 березня 2024 року справа № 580/6561/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
25.07.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсійних виплат позивачу за її заявою від 24.04.2023 на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)2021;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсійних виплат позивача за її заявою від 24.04.2023 на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 23.05.2011 у справі №2а-1920-2011 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Христинівському районі Черкаської області нарахувати та виплатити позивачу пенсію як особі, віднесеній до категорії 1, та як інваліду 3 групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої пенсії за період з 26 жовтня 2010 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1, та як інваліду 3 групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 26 жовтня 2010 року відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 54 Закону №796-ХІІ в редакції, яка діяла на час ухвалення судом зазначеної постанови, розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не могли бути нижчими: по 1 групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. На виконання постанови Христинівського районного суду Черкаської області від 23.05.2011 у справі №2а-1920-2011 пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії й позивач отримувала її в розмірах, визначених статтями 50, 54 зазначеного Закону до внесення змін Законом №76-VІІІ, яким було зменшено розмір пенсії позивача. У зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, яким визнано неконституційними положення Закону №76-VІІІ щодо установлення мінімального розміру пенсій для осіб, які отримали інвалідність унаслідок Чорнобильської катастрофи, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за рішенням Кабінету Міністрів України, позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак відповідач протиправно відмовив їй у такому перерахунку. Позивач вважає, що їй завдано шкоди у вигляді недонарахованої в повному розмірі пенсії з 01.01.2015 по 30.06.2021, розмір якої за розрахунком позивача становить 464 528,17 грн. Тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.
Відповідач 21.08.2023 подав відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Конституційний Суд України Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Протягом трьох місяців із дня ухваленого Рішення № 1-р(ІІ)/2021 Верховній Раді України (до 08.07.2021) доручено привести нормативне регулювання, встановлене ст. 54 Закону № 796-ХІІ, щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначити своїми актами мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та Рішенням № 1-р(ІІ)/2021. Із 01.07.2021 набрали чинності положення Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону № 796-ХІІ щодо визначення мінімальних розмірів пенсій по інвалідності та розмірів мінімальних пенсійних виплат. Згідно з п. 2 ч. 1 Закону № 1584-ІХ частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, згідно з якою в усіх випадках розмір пенсії по інвалідності 2 групи, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим за 4 800 грн. Тому, ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР застосуванню не підлягає. Отже, чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону № 796-ХІІ, зокрема по 2 групі інвалідності, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.10.2019), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Відповідно до постанови від 23.05.2011 у справі № 2а-1920-2011 Христинівський районний суд Черкаської області зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію як особі, віднесеній до категорії 1, та як інваліду 3 групи, щодо якої встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої пенсії за період з 26 жовтня 2010 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1, та як інваліду 3 групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 26 жовтня 2010 року відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України від 14.06.2011 №3491-1V «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розділ «Прикінцеві положення» доповнений пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 22.12.2011 №4282-V1 «Про Державний бюджет на 2012 рік», пунктом 4 Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», пунктом 67 Прикінцевих положень Закону України від 16.01.2014 №719-V11 (зі змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014 №1622-V11) були передбачені норми, згідно з якими норми і положення статей 20, 23,30,31,37,39,48,50,52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах. встановлених Кабінетом .міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Відповідно до Закону України від 28.12.2014 №76-V111 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2015 року, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладені у новій редакції, а саме: стаття 50 - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, та частина 3 статті 54 - умови. Порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Конституційний Суд України Рішенням від 07.04.2021 №1-р(11)2021 визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою україни Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсій по інвалідності , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи.
У зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 позивач 24.04.2023 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідач листом від 23.05.2023 № 5851-5443/Ш-03/8-2300/23 відмовив позивачу в перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому нарахована їй пенсія виплачується згідно чинного законодавства. Чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону № 796-ХІІ, зокрема по 2 групі інвалідності, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не здійснення перерахунку її пенсійних виплат на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)2021, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII). Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
У частині першій статті 13 Закону № 796-XII передбачено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: 1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою; 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
Статтею 14 Закону № 796-XII визначено чотири категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії таким особам встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначається після виникнення права на державну пенсію (частина перша статті 49 Закону № 796-XII).
Зі змісту статті 54 Закону №796-XII встановлено, що її приписи регулюють правовідносини щодо призначення двох видів державних пенсій, а саме: 1) пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, право на призначення якої мають особи, що їх віднесено до категорії 1; 2) пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №796-XII до категорії 1 належать особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Приписами частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР (далі Закон № 230/96-ВР), яка була чинною до внесення змін Законом №76-VIII, було передбачено таке: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
- по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
- по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
- по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
- дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
Згідно з підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII текст статті 54 Закону №796-XII викладено у новій редакції, за якою мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2015, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі Порядок 1210).
Згідно з пунктом 11 зазначеного Порядку мінімальний розмір пенсії становить: 1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 13 Порядку 1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: зокрема, особам, які належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з інвалідністю II групи - 379,60 гривень.
У частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР мінімальні розміри державної пенсії для осіб, яких віднесено до категорії 1, було визначено відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV зі змінами мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1- р(ІІ)2021, у справі №3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину 3 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 №76-VIII» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частина 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ втрачає чинність через 3 місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
На думку позивача, їй завдано шкоду в розмірі 464 528,17 грн у зв'язку з прийняттям закону, який визнано неконституційним, а саме ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до приписів статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Спеціальний закон, який визначає порядок та механізм відшкодування шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним, відсутній.
Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України. Так, у Цивільному кодексі України відшкодуванню шкоди присвячена глава 82, положення якої за своїм змістом є зобов'язаннями деліктного характеру або відносинами зобов'язальними і пов'язані з цивільно-правовою відповідальністю.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Ця норма є спеціальною по відношенню до положення статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.
Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування врегульовано в статті 21 Цивільного кодексу України. В частині другій цієї статті Кодексу зазначено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Визнання Конституційним Судом України окремих положень закону неконституційними не вважається тотожним визнанню нормативно-правового акту незаконним
Зміст статті 1175 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про її застосування тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується.
Відповідно до частин першої, другої статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
За змістом пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За загальними положеннями про відшкодування шкоди майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).
Як було вказано вище, позивач зазначає, що сума завданої їй шкоди законом, що визнаний неконституційним, за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 становить 464 528,17 грн.
Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування збитків у результаті порушення її цивільного права. Як визначено частиною другою означеної статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Частинами першою, другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1- р(ІІ)2021 встановлено, що частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Слід також зазначити, що акти Конституційного Суду України є правовими актами, приймаються спеціально уповноваженим органом, з дотриманням встановлених форми і процедури, і є обов'язковими до виконання на території України.
Проте акти Конституційного Суду України не регулюють суспільні відносини, оскільки до повноважень Конституційного Суду України не входить нормотворчість. Акти Конституційного Суду України конкретизують чинне законодавство, здійснюють тлумачення положень Конституції.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Пенсія позивачу, як особі потерпілій від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), зокрема, особі з інвалідністю ІI групи виплачена відповідачем у розмірі визначеному Порядком 1210.
Таким чином, суд вважає, що підстави для застосування положень статті 1175 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки такі підлягають застосуванню у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. При цьому у випадках, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню.
Разом з тим, стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає право на компенсацію збитків у результаті порушення саме цивільного права позивача, тоді як предметом цього спору є відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої пенсії. З огляду на це збитки у вигляді «недоотриманої пенсії», заявлені позивачем, не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів Пенсійного фонду, оскільки не належать до складу реальних збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку, що виплата позивачу пенсії з 01.01.2015 по 30.06.2021 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, в період дії частини 3 статті 54 Закону №796-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» була правомірною та такою, що відповідала вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У зв'язку з відмовою у позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 5, 9, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО