Справа № 500/792/24
13 березня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії № 192450006243 від 09.10.2023, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою з 06.12.1985 по 19.05.1986, з 02.09.1987 по 30.06.1992, з 27.07.1992 по 10.11.1992;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.08.2023.
В обґрунтування позову вказує, що 03.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 192450006243 від 09.10.2023 позивачу відмовлено в призначені пенсії. Територіальним органом Пенсійного фонду не зарахований страховий стаж згідно з записами трудової книжки від 27.10.1982 з 06.12.1985 по 19.05.1986, бо відсутнє присвоєння кваліфікації та запис не завірено печаткою, з 02.09.1987 по 30.06.1992, бо неможливо ідентифікувати наказ про звільнення, з 27.07.1992 по 10.11.1992, оскільки відсутній номер наказу про прийняття на роботу.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень та стверджує, що підтвердити наявний стаж за періоди з 06.12.1985 по 19.05.1986, з 02.09.1987 по 30.06.1992, з 27.07.1992 по 10.11.1992 архівними довідками немає можливості, оскільки у вказані періоди працював у Донецькому районі безпосередньо в м. Амвросіївка. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вся територія Донецького району перебуває у тимчасовій окупації з 07.04.2014. Щодо періодів роботи з 06.12.1985 по 19.05.1986 (відсутнє присвоєння кваліфікації та запис не завірено печаткою) та з 27.07.1992 по 10.11.1992 (відсутній номер наказу про прийняття), то додатково зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відтак ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії № 192450006243 від 09.10.2023, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У строк встановлений судом, від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надійшов відзив. Відповідач позову не визнає та зазначає, що позивач 03.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, рішенням якого № 192450006243 від 09.10.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу.
Відповідно до норм статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Розглянувши подані документи, встановлено, що на момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 страховий стаж склав 28 років 10 місяців 01 день, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає.
За доданими документами до страхового стажу не враховано: період роботи з 06.12.1985 по 19.05.1986, оскільки відсутнє присвоєння кваліфікації та запис не завірено печаткою; період з 02.09.1987 по 30.06.1992, бо неможливо ідентифікувати наказ про звільнення; період з 27.07.1992 по 10.11.1992, оскільки відсутній номер наказу про прийняття. Записи трудової книжки позивача не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993. Записи трудової книжки потребують уточнення додатковими доказами у відповідності до вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Вказує, що призначення пенсії є повноваженнями органів Пенсійного фонду. У випадку задоволення заявлених позовних вимог про призначення пенсії суд фактично втрутиться у дискреційні повноваження відповідача та вийде за межі завдань адміністративного судочинства.
З огляду на вказане Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення та просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.44-47).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано матеріали пенсійної справи позивача (а.с.20-42).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області також подано до суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. Цей відповідач проти позову заперечує, зазначає, що страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії. Відомості трудової книжки ОСОБА_2 заповненні з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Враховуючи викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.52-55).
Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано докази на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі матеріали пенсійної справи позивача (а.с.58-83).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 60 років, 03.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи, зазначені у розписці-повідомленні (а.с.58, 63).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.10.2023 № 192450006243 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У рішенні вказано, що необхідний страховий стаж становить 30 років.
Страховий стаж особи складає 28 років 10 місяців 01 день.
За доданими документами до страхового стажу не зарахована трудова діяльність по трудовій книжці, а саме періоди роботи:
з 06.12.1985 по 19.05.1986, оскільки відсутнє присвоєння кваліфікації та запис не завірено печаткою;
з 02.09.1987 по 30.06.1992, оскільки неможливо ідентифікувати наказ про звільнення;
з 27.07.1992 по 10.11.1992, бо відсутній номер наказу про прийняття на роботу (а.с.10).
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом досліджено копію трудової книжки позивача, дата заповнення 27.10.1982, розділ “Відомості про роботу” якої містить такі записи щодо його трудової діяльності у спірні періоди з 06.12.1985 по 19.05.1986, з 02.09.1987 по 30.06.1992, з 27.07.1992 по 10.11.1992:
Амвросіївське АТП-04668:
запис №8, 06.12.1985, зарахований на курси водіїв категорії «В», «С», наказ №241 від 06.12.1982,
запис №9, 19.05.1986, закінчив курси водіїв, наказ №51 від 21.05.1986;
з 21.05.1986 по 08.08.1987 ОСОБА_1 працював водієм 3 класу в Амвросіївському АТП-04668 (записи №10 - №12 трудової книжки);
Амвросіївський ордена Леніна цементний комбінат:
запис №13, 02.09.1987, прийнятий на виробництво слюсарем-ремонтником, наказ №385 від 26.08.1987,
запис №14, 01.04.1988, переведений на роботу конвеєрника, наказ №53 від 06.04.1988,
запис №15, 30.11.1988, переведений на роботу машиніста, наказ №26 від 25.11.1988,
запис №16, 30.06.1992, звільнений за власним бажанням, наказ (номер наказу нечитабельний) від 01.07.(рік нечитабальний);
Шахта «Постниковская» об'єднання «Шахтерскуголь»
запис №17, 27.07.1992, прийнятий учнем машиніста підземних установок, наказ від 13.08.1992,
запис №18, 11.11.1992, переведений машиністом підземних установок, наказ 821к від 11.11.1992,
запис №19, 10.11.1992, звільнений за власним бажання, наказ №250к від 30.03.1994 (а.с.11-12, 35-36, 78-80).
Як встановлено судом та вбачається з оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховані курси водіїв з 06.12.1985 по 19.05.1986, оскільки відсутнє присвоєння кваліфікації та запис не завірено печаткою; трудова діяльність з 02.09.1987 по 30.06.1992, оскільки неможливо ідентифікувати наказ про звільнення; з 27.07.1992 по 10.11.1992, бо відсутній номер наказу про прийняття на роботу.
Перший період з 06.12.1985 по 19.05.1986 стосується проходження курсів водіїв в Амвросіївському АТП-04668.
Запис трудової книжки ОСОБА_1 містить відомості про період проходження курсів, у підставах прийняття та закінчення курсів зазначені відповідні накази, проте такий запис не засвідчений підписом начальника Амвросіївського АТП-04668, у трудовій книжці лише внесено відомості про посаду, ПІБ, проте сам підпис відсутній, а також відсутня печатка.
На момент проходження позивачем курсів про підвищення кваліфікації водіїв діяв Закон УРСР «Про народну освіту» № 2778-VIII від 01.10.1974.
Відповідно до частини першої статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Частиною четвертою статті 48 цього ж Закону визначено, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Наведені вище підпункт «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ та пункт 8 Порядку №637 дозволяють зараховувати до стажу час навчання на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, які підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Позивач не надав відповідачам та суду додаткових документів на підтвердження пройдених курсів водіїв. Пояснює їх відсутністю та неможливістю отримати через перебування підприємства на тимчасово окупованій території. А запис його трудової книжки про період курсів водіїв належним чином не оформлений.
Сумнів територіального органу Пенсійного фонду України стосовно зарахування цього періоду до страхового стажу зводиться до відсутності даних про присвоєння кваліфікації. Разом з тим, наступний запис трудової книжки ОСОБА_1 стосується прийняття його на це ж Амвросіївське АТП-04668 водієм 3 класу в автопарк 1 відразу по закінченню курсів водіїв.
При встановленні класності водіям автомобілів застосовувався Кваліфікаційний довідник професій робітників, яким установлюються місячні оклади, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 20.02.1984 № 58/3-102. Відповідно до розділу “Автотранспорт і міський електротранспорт” зазначеного Кваліфікаційного довідника кваліфікація 3, 2, 1-го класів може бути присвоєна водіям автомобілів, які пройшли підготовку або перепідготовку в навчальних закладах за єдиними програмами, затвердженими в установленому порядку, і отримали посвідчення водія з позначкою, що дає право керувати транспортними засобами певних категорій (“В”, “С”, “D”, “Е”).
Згідно з кваліфікаційними характеристиками водій автомобіля 3-го класу керує одиночними легковими та вантажними автомобілями всіх типів і марок, віднесених до однієї з категорій транспортних засобів “В” чи “С”, або лише автобусами, віднесеними до категорії транспортних засобів “D”.
Отже, позивач міг бути прийнятий на посаду водія 3 класу в Амвросіївське АТП-04668 лише після проходження навчання і отримання права на керування транспортним засобом за однією з категорій: "В", "С" або "D".
Наведені обставини спростовують мотивацію відповідачів про відсутність присвоєння кваліфікації позивачу після закінчення курсів водіїв. При цьому суд зазначає, що позивач дійсно позбавлений можливості надати додаткові відомості про проходження курсів водіїв, оскільки Амвросіївське АТП-04668 перебуває у місті Амвросіївка Донецького району Донецької області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вся територія Донецького району Донецької області перебуває у тимчасовій окупації з 07.04.2014.
Стосовно того, що запис трудової книжки про проходження позивачем курсів водіїв не завірений печаткою, то це є недоліком, допущеним з вини адміністрації підприємства, та не може позбавляти особу її соціальних прав через неналежне ведення та заповнення трудової книжки.
Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (1982 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162), яка діяла до 29.07.1993.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно пункту 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача у записі № 16 про його звільнення з Амвросіївського ордена Леніна цементного комбінату з 30.06.1992 зазначений як підстава звільнення наказ виконаний чорнильною ручкою та запис частково розмитий, нечитабельний. Разом з тим, такий запис завірений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою відділу кадрів. Ці відомості теж дещо розмиті (можливо через потрапляння рідини на сторінку трудової книжки). Проте суд зауважує, що записи про спірний період роботи з 02.09.1987 по 30.06.1992 у трудовій книжці позивача не містить недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містить печатки та підписи посадових осіб, отже внесені у відповідності із встановленими правилами.
Отже, нечіткий запис №16 в трудовій книжці позивача не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи та позбавлення останнього його конституційного права на пенсійне забезпечення.
До аналогічного висновку приходить суд і стосовно ще одного спірного періоду трудової діяльності позивача з 27.07.1992 по 28.03.1994, відносно якого в записі №17 трудової книжки про прийняття на роботу на роботу відсутній номер наказу, а лише дата проставлена. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, яка є незмінною та застосовується касаційним судом і на даний час.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, відповідні записи трудової книжки за період проходження курсів та трудової діяльності ОСОБА_1 з 06.12.1985 по 19.05.1986, з 02.09.1987 по 30.06.1992, з 27.07.1992 по 10.11.1992 є належними та допустимими доказами на підтвердження наявного у нього трудового стажу.
Також суд зазначає, що в оскарженому рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не оспорюються інші відомості, вказані у трудовій книжці, зокрема, щодо періодів роботи працівника.
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.10.2023 № 192450006243 в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи є протиправним та підлягає скасуванню.
За встановлених у цій справі обставин наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідного територіального органу Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження курсів водіїв з 06.12.1985 по 19.05.1986 в Амвросіївському АТП-04668, періодів роботи з 02.09.1987 по 30.06.1992 в Амвросіївському ордена Леніна цементному комбінаті, з 27.07.1992 по 10.11.1992 в Шахті «Постниковская» об'єднання «Шахтерскуголь» (російською).
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 31.08.2023, то суд зазначає таке.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії його загальний страховий стаж складає 28 років 10 місяців 01 день (а.с.41), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.10).
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Так, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Тобто безпосередньо територіальні органи Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72608654), яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку страхового стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2023 про призначення пенсії за віком.
При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, відповідне управління Пенсійного фонду України, порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.
Позовна вимога виплатити позивачу пенсію є передчасною, оскільки належний орган Пенсійного фонду України ще не вирішив питання про зарахування спірного часу курсів та роботи позивача до страхового стажу та не призначив пенсію.
При визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про зарахування спірних періодів до страхового стажу та призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку з змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 31.08.2023, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, зважаючи на те, що позивач звернувся за пенсією до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії (03.10.2023).
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 05.02.2024 (а.с.13).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком від 09.10.2023 № 192450006243.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження курсів водіїв з 06.12.1985 по 19.05.1986 в Амвросіївському АТП-04668, періоди роботи з 02.09.1987 по 30.06.1992 в Амвросіївському ордена Леніна цементному комбінаті, з 27.07.1992 по 10.11.1992 в Шахті «Постниковская» об'єднання «Шахтерскуголь».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2023 про призначення з 31.08.2023 пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, місто Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42098368).
Повний текст рішення складений та підписаний 13 березня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.