13 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/15117/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач1), відповідно до якого просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 , в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, реорганізованого 26 листопада 1992 року в КСП «Червона зірка», реорганізованого 22.02.2000 року в СВК «Червона зірка», з 17.07.1980 по 03.02.2003, протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, реорганізованого 26 листопада 1992 року в КСП «Червона зірка», реорганізованого 22.02.2000 в СВК «Червона зірка», з 17.07.1980 по 03.02.2003, та провести перерахунок пенсії за віком, починаючи з 06.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а відтак періоди роботи у трудовій книжці та робота в колгоспі має бути зарахована до загального стажу, оскільки цей період підтверджений записами у трудовій книжці позивача. Окремі недоліки такої трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування вказаних вище періодів роботи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 28-29/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що рішення про призначення пенсії позивачу не приймалось, а його заява розглянута по принципу екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року вирішено залучити до участі у справі № 440/15117/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту - відповідач2). Розгляд адміністративної справи почати спочатку. Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали надати до суду, належним чином завірені копії: заяви позивача про призначення пенсії, усіх документів поданих позивачем для призначення пенсії, рішення, у разі прийняття його за результатами розгляду звернення позивача; документально підтверджену інформацію щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, реорганізованого 26 листопада 1992 року в КСП « Червона зірка», реорганізованого 22.02.2000 року в СВК «Червона зірка», з 17.07.1980 по 03.02.2003.
06 грудня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області просив відмовити у задоволенні позову, наполягаючи на правомірності рішення, наголосивши, що ОСОБА_2 довідка № 01-12/426 від 13.07.2023 видана Комунальною організацією “Трудовий архів Хорольської міської ради” про встановлений мінімум і вироблені людинодні за період роботи в колгоспі “Червона зірка” при зверненні із заявою про призначення пенсії від 24.07.2023 не подавалась, відповідно, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не надавало правову оцінку архівній довідці № 01-12/426 від 13.07.2023. Із матеріалів справи вбачається, що судове рішення щодо встановлення факту належності архівної довідки № 01-12/426 від 13.07.2023 виданої Комунальною організацією “Трудовий архів Хорольської міської ради” про встановлений мінімум і вироблені людинодні за період роботи в колгоспі “Червона зірка” ОСОБА_1 ” відсутнє. У зв'язку з вищенаведеним зарахувати до страхового стажу період роботи у колгоспі 17.07.1980 по 25.11.1992 (який не врахований до страхового стажу) згідно архівної довідки № 01-12/426 від 13.07.2023 не має законних підстав, так як судове рішення щодо встановлення факту належності архівної довідки відсутнє.
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 7/.
24.07.2023 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 30-31/.
За принципом екстериторіальності вказану заяву та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та винесено рішення № 164850010270 від 31.07.2023 про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” /а.с. 45/.
Вважаючи свої права порушеними незарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського район) Полтавської області, реорганізованого 26 листопада 1992 року в КСП «Червона зірка», реорганізованого 22.02.2000 року в СВК «Червона зірка», з 17.07.1980 по 03.02.2003, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 вищезазначеного Закону визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Приписами статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, зокрема, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами першою та третьою статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд наголошує, що відповідно до рішення № 164850010270 від 31.07.2023 про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу позивача зараховано 32 роки 11 місяців 27 днів /а.с. 45/.
В той же час, позовні вимоги вмотивовані саме незарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, реорганізованого 26 листопада 1992 року в КСП «Червона зірка», реорганізованого 22.02.2000 року в СВК «Червона зірка», з 17.07.1980 по 03.02.2003.
Натомість, виходячи з відзиву на позовну заяву, наданого представником відповідача2 зазначено, що не врахований до страхового стажу період роботи у колгоспі з 17.07.1980 по 25.11.1992, оскільки архівну довідку № 01-12/426 від 13.07.2023 видану Комунальною організацією “Трудовий архів Хорольської міської ради” про встановлений мінімум і вироблені людинодні за період роботи в колгоспі “Червона зірка” в якій зазначено, що згідно книг обліку трудового стажу гр. ОСОБА_3 працював у сільськогосподарському виробничому кооперативі “Червона зірка” що не відповідає паспортним даним згідно яких позивач значиться як “ ОСОБА_1 ”, та не може враховуватись при призначенні пенсії за віком.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 виписана на ім'я " ОСОБА_4 " (мовою оригіналу) та містить закреслення в частині імені із зазначенням "Виктор" (мовою оригіналу) та відмітку "Ім'я ОСОБА_5 на ОСОБА_6 виправлено згідно паспорта НОМЕР_2 .12.1998 інспектор по кадрах", що засвідчено уповноваженою особою та печаткою СВК "Червона Зірка" /а.с. 10/.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 N 162 (далі - Інструкція N 162).
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції N 162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції N 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений пунктами 2.13- 2.14. Інструкції N 162.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення N 58 від 29.07.93 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України N 17.08.93 року за N 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 N 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 N 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі - Інструкція N 58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція N 162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції N 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції N 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції N 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, а саме відсутність печатки організації, що вперше заповнювала трудову книжку, не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем першої сторінки трудової книжки
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження №К/9901/2310/18).
В свою чергу, така трудова книжка містить записи про трудову діяльність позивача починаючи з 17.07.1980 (прийнятий у члени колгоспу "Червона Зірка" Хорольського району Полтавської області Української РСР та прийнятий на роботу трактористом бригади №1 колгоспу) /а.с. 10/.
Згідно довідки Хорольської автомобільної школи товариства сприяння обороні України від 17.07.2023 № 01-07/101 ОСОБА_1 навчався в Хорольській автомобільній школі ДТСААФ з відривом від виробництва по програмі водій транспортних засобів категорії «С» в учбовій групі № 10 з 15.12.1980р. по 27.03.1981р. (наказ на зарахування № 3 від 15.12.1980р., наказ на закінчення № 5 від 27.03.1981р.). Хорольську автошколу ДТСААФ перейменовано у Хорольську автомобільну школу ТСОУ /а.с. 34-35/.
Відомостей про зарахування періоду роботи з 17.07.1980 та навчання - з 15.12.1980 по 27.03.1981 надані відповідачами матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 не містять.
Відповідно до довідки Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області від 05.07.2023 № 01-05/212 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчався за денною формою навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 5 (СПТУ № 5) м. Хорол Полтавської області за професією «Тракторист-машиніст ІІІ класу (з умінням керувати транспортними засобами категорії С)» з 20.12.1983 по 27.07.1984 /а.с. 33/, що зараховано до страхового стажу позивача відповідно до наданих відповідачами доказів /а.с. 46/, а відтак не підлягає судовому захисту в межах даної справи.
Також, суд враховує, що згідно довідки Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 07.07.2023 №192 ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 10 листопада 1981 року по 8 грудня 1983 року /а.с. 32/, що відповідно до наданого розрахунку зарахованого страхового стажу позивача вже включений до останнього /а.с.46/, а відтак не підлягає судовому захисту в межах даної справи.
Додатково суд наголошує, що на виконання пункту 5 та 6 Порядку ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 роботодавцем (колгоспом) вівся розділ V трудової книжки колгоспника, який називався “трудова участь у громадському господарстві”, в якому зазначалися відомості встановлених у колгоспі річних мінімумів трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Так, у розділі V “трудова участь у громадському господарстві” трудової книжки колгоспника позивача серії НОМЕР_1 /зв.а.с. 40-41/ містяться, серед іншого, відомості, згідно з якими:
1980 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 122, "причина невиконання річного мінімуму трудової участі" - член колгоспу з 17.07.1980;
1981 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 237, "причина невиконання річного мінімуму трудової участі" - призваний в ОСОБА_7 10.11.1981;
1982-1983 - служба в Радянській Армії;
1984 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 336;
1985 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 312;
1986 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 266;
1987 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 304;
1988 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 313;
1989 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 272;
1990 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 306;
1991 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 260, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 321;
1992 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - "260", “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 303 тощо.
Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та трудова книжка колгоспника позивача містить інформацію про встановлений мінімум його трудової участі та фактично відпрацьований позивачем час в колгоспі за спірні періоди, суд дійшов висновку про те, що відсутність довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час в колгоспі не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у його страховий стаж.
Відтак, вказані посилання відповідача на необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності архівної довідки № 01-12/426 від 13.07.2023 виданої Комунальною організацією “Трудовий архів Хорольської міської ради” в порядку цивільного судочинства є недостатніми для відмови у зарахуванні спірного стажу, оскільки трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача за вказаний період у колгоспі, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з одночасним виходом за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області з 17.07.1980 (з дати прийняття в члени колгоспу) по 09.11.1981 (до дати проходження військової служби) та з 28.07.1984 (з дати закінчення навчання) по 25.11.1992 (до дати початку вже зарахованого органом пенсійного фонду страхового стажу позивача).
При цьому суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Зважаючи на те, що ГУПФ України в Івано-Франківській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не досліджено всю сукупність наданих позивачем документів, а для з'ясування питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії необхідним є обчислення стажу (як загального, так і пільгового), що є прерогативою пенсійного органу, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2023 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області з 17.07.1980 по 09.11.1981 та з 28.07.1984 по 25.11.1992, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, надаючи оцінку вимозі позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії за віком, починаючи з 06.07.2023, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідачем2 ще не здійснено зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області з 17.07.1980 по 09.11.1981 та з 28.07.1984 по 25.11.1992, а відтак у суду під час розгляду цієї справи відсутні підстави вважати, що відповідачем1 не буде проведено перерахунок пенсії за віком, починаючи з 06.07.2023.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог, як передчасних.
Як наслідок, позов належить задовольнити частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн /а.с. 22/.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області з 17.07.1980 по 09.11.1981 та з 28.07.1984 по 25.11.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2023 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Червона зірка» с. Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області з 17.07.1980 по 09.11.1981 та з 28.07.1984 по 25.11.1992, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г.Ясиновський