Справа № 420/32397/23
13 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайнорт» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500300/2023/000530/2 від 06.08.2023;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001080 від 06.08.2023;
- зобов'язати Одеську митницю повернути суми надмірно сплачених платежів у розмірі 27221,23 грн на користь ТОВ «Стайнорт».
Позов обґрунтовано наступним.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним. Під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання; законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 27.11.2023 року позовну заяву залишено без руху.
08.12.2023 року до суду за вхід. №ЕС/17865/23 надійшла заява з доказами сплати судового збору.
Ухвалою суду від 11.12.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 22.11.2023 року по справі №420/32397/23 (суддя Потоцька Н.В.) було надіслано одержувачу Одеська митниця в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 22.11.2023 року о 20:27 годині.
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 11.12.2023 року по справі № 420/32397/23 (суддя Потоцька Н.В.) було надіслано одержувачу Одеська митниця в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 11.12.2023 року о 19:12 годині.
Станом на дату розгляду справи відзив до суду не надходив.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» (код ЄДРПОУ 35929826) відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань зареєстроване 30.05.2008 року за адресою: Україна, 65031, Одеська область, місто Одеса, вулиця Промислова, будинок 28а.
Види економічної діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
18.05.2023 між «hp chemicals joint stock company», Вь'єтнам (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ», Україна, (покупець) укладено контракт №НР/05-23, за умовами якого: 1.1. В порядку та на умовах цього Контракту, Постачальник зобов'язується систематично поставляти Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати вказаний товар і оплачувати його вартість.
Відповідно до п.п.1.2. Контракту найменування товару, що поставляється; одиниці виміру; кількість товару; ціна за одиницю товару; сума вартості товару; валюта платежу; термін та умови поставки; умови оплати; спосіб переходу права власності на товар (партію товару) - зазначаються в Специфікаціях на поставку кожної окремої партії товару. Специфікації є додатками до Контракту.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №23UA500500025779U0 від 27.07.2023, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТАЙНОРТ», а саме:
- Суміш карбонату кальцію і поліетилену, крейдяна добавка у вигляді твердих гранул білого кольору,упаковано в мішках, використовується як наповнювач у процесі виробництва виробів з пластмаси, не містить наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів. Filler Masterbatch HP-L84F 25кд-11000кг. Filler Masterbatch HP-L80F 25кд-1000кг.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайнорт» для підтвердження митної вартості товарів за основним методом - договору (контракту) з митною декларацією (МД) №23UA500500025779U0 від 27.07.2023 до митного органу були подані наступні документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:
- зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів № HP /05-23 від 18.05.2023;
- специфікація №1 від 18.05.2023;
- рахунок-проформа (Proforma invoice) № HP /05-23/01 від 23.05.2023;
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № HP /05-23/1/INV від 29.05.2023;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 141 від 24.05.2023;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 145 від 07.07.2023;
- контракт на надання транспортно-експедиторських послуг №02/ТЕО-23 від 03.01.2023;
- довідка про транспортні витрати доставки вантажу за вих. №2407-1 від 24.07.2023;
- довідка про транспортні витрати доставки вантажу за вих. №15 від 25.07.2023;
- коносамент SGN1859827 від 01.06.2023;
- автотранспортна накладна (CMR) № 210701 від 21.07.2023;
- страховий поліс № 23/04/05/ННХК/Р000365 від 31.05.2023;
- паспорт безпеки МСДС б/н від 01.01.2022;
- електронне повідомлення №14 від 27.07.2023;
- пакувальний лист № HP /05-23/1/PL від 29.05.2023;
- прайс лист б/н від 10.07.2023;
- калькуляція б/н від 10.07.2023;
- договір вантажоперевезення №01-В/14 від 08 січня 2014 р.;
- додаткова угода №1 від 08 січня 2017 р.;
- договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х020623-71 від 02.06.2023;
- договір поставки №01-06.08/П від 06.08.2019;
- додаткова угода № 1 від 30.12.2019;
- сертифікат походження № 2303005593 від 14.06.2023.
За результатами перевірки документів та відомостей митним органом було надіслано електронне повідомлення, в якому поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів, митна вартість визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) копію перекладу митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми-виробника товару; переклад митної декларації країни відправлення.
На виконання цієї вимоги, листом №04/VIII-23 від 04.08.2023, наданим уповноваженою особою декларанта, були надані запитувані наступні документи:
1. Для підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) надавались транспортні документи, а саме:
Послуги перевезення вантажу:
- копію договору вантажоперевезення №01-В/14 від 08 січня 2014 р.;
- копію додаткової угоди №1 від 08 січня 2017 р. до договору вантажоперевезення №01-В/14 від 08 січня 2014 р.;
- копію рахунку на оплату № МАС00000018 від 25.07.2023;
- копію довідки про транспортні витрати № 15 від 25.07.2023;
- копію платіжного доручення № 1452 від 31.07.2023;
- копію акту надання послуг від 31.07.2023.
Транспортно-експедиційні послуги:
- копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х020623-71 від 02.06.2023;
- копію рахунку на оплату № 2710 від 27.07.2023;
- копію довідки про транспортні витрати № 2407-24 від 24.07.2023;
- копію платіжного доручення № 1449 від 31.07.2023;
- копію акту здачі приймання робіт № 2599 01.08.2023.
2. Для підтвердження включення до митної вартості товарів вартості упаковки та пакувальних матеріалів була надані:
- зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів № HP /05-23 від 18.05.2023;
- специфікацію №1 від 18.05.2023;
- рахунок-проформу (Proforma invoice) № HP /05-23/01 від 23.05.2023;
- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № HP /05-23/1/INV від 29.05.2023;
- пакувальний лист №HP /05-23/1/PL від 29.05.2023; прайс лист б/н від 10.07.2023;
- калькуляцію б/н від 10.07.2023.
3. Для підтвердження пункту географічного переходу відповідальності за
втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця було надано
копію перекладу митної декларації № 305559972340 від 01.08.2023.
4. Для підтвердження митної вартості товарів були надані на англійській мові, що прямо передбачено митним законодавством:
- рахунок-проформа (Proforma invoice) № HP /05-23/01 від 23.05.2023;
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № HP /05-23/1/INV від 29.05.2023;
- коносамент SGN1859827 від 01.06.2023;
- автотранспортна накладна (CMR) № 210701 від 21.07.2023;
- страховий поліс № 23/04/05/ННХК/Р000365 від 31.05.2023;
- паспорт безпеки МСДС б/н від 01.01.2022;
- сертифікат походження № 2303005593 від 14.06.2023;
- висновок експерта про вартісні характеристики товару №20-31/07-2023 від 17.07.2023.
Як вбачається зі змісту рішень про коригування митної вартості товарів, на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA500500025779U0 від 27.07.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000530/2 від 06.08.2023, а саме:
« 1 ) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - М К У ) подаються транспортні документи, а також документи, щ о містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт чи послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Банківські та платіжні документ, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано;
2 ) відповідно до ч.10 ст.58 М К У при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари,додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. У наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
3 ) в копії митної декларації країни відправлення від 29.05.2023 №305559972340 зазначено умови поставки CIF, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;
4 ) в рахунку-фактурі від 29.05.2023 №НР/05-23/1/INV не вказано номер договору (контракту);
5 ) копія митної декларації країни відправлення, страховий поліс, паспорт безпеки надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (стаття 254 Митного кодексу України).».
Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001080 від 06.08.2023 року.
11.08.2023 Позивачем було направлено скаргу щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000530/2 від 06.08.2023 разом із документами, що підтверджують митну вартість товару. Митним органом у задоволенні скарги ТОВ «Стайнорт» відмовлено.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг 15.08.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 27221,23 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи вказані вище рішення Відповідача протиправним, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України і порушує права та інтереси Позивача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:
«відповідно до ч.10 ст.58 М К У при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари,додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. У наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів»
Щодо вищезазначених тверджень відповідача суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідно до п.п.2.1. Контракту кількість товару, що поставляється, зазначається в Специфікаціях на окрему партію товару.
Відповідно до п.п.3.1. Контракту поставка товару (партії товару) здійснюватиметься за умовами EXW Інкотермс 2010. Поставка товару (партії товару) може здійснюватись за іншими умовами Інкотермс 2010, які будуть фіксуватися в Специфікаціях на кожну окрему поставку (партію).
В матеріалах справи наявна та до митного органу надавалася специфікація №1 в якій зазначено, що партія товару постачається на умовах Інкотермс 2010: CIF PORT CONSTANTA ROMANIA.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Згідно із ст. А 9 зазначеного правила продавець зобов'язаний за власний рахунок здійснити пакування товару. Пакування товару продавець здійснює у спосіб, прийнятний для його перевезення.
Отже, невід'ємною частиною витрат продавця/постачальника за умовами CIF є витрати на морське страхування товару.
На виконання умов Контракту «hp chemicals joint stock company», оформлений на користь бенефіціара товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» на товар оформлений страховий поліс № 23/04/05/ННХК/Р000365 від 31.05.2023. Включення до ціни товару вартості страхування перевезення до порту призначення також підтверджується прайс-листом та калькуляцією від 10.07.2023 року.
Відповідно до базових умов поставки товару страхування не є обов'язковим. Водночас, ані позивачем, ані продавцем страхування товару від порту Констанція (Румунія) до Орлівки (Україна) не здійснювалось. Вказане підтверджується також, довідкою виданою самим перевізником №15 від 25.07.2023, в якій зазначено, що вантаж додатково не страхувався.
Відтак, твердження митного органу щодо неможливості перевірки складових митної вартості через відсутність інформації щодо страхування товару є необґрунтованими та безпідставними.
Також у графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що в копії митної декларації країни відправлення від 29.05.2023 №305559972340 зазначено умови поставки CIF, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
Разом з тим, згідно з матеріалами справи, зокрема з наданого ТОВ «Стайнорт» перекладу митної декларації країни відправлення від 29.05.2023 №305559972340, географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця чітко зазначений в графах:
«Країна (регіон) торгівлі: (ROU) Румунія»;
«Країна (регіон) призначення: (ROU) Румунія»;
«Порт призначення: (ROU006) Констанца (Румунія)».
Даний пункт призначення та умови поставки CIF також вказані, зокрема, в специфікація №1 від 18.05.2023, рахунок-проформа (Proforma invoice) № HP /05-23/01 від 23.05.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №HP/05-23/1/INV від 29.05.2023, страховий поліс №23/04/05/ННХК/Р000365 від 31.05.2023, пакувальному листі 29.05.2023.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, які надавалися митному органу, твердження Відповідача про відсутність відомостей щодо географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця є безпідставним та необґрунтованим.
Також у графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено:
«для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МКУ) подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт чи послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;»
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, декларантом до митного оформлення надавалися, зокрема:
- контракт на надання транспортно-експедиторських послуг №02/ТЕО-23 від 03.01.2023;
- довідка про транспортні витрати доставки вантажу за вих. №2407-1 від 24.07.2023;
- довідка про транспортні витрати доставки вантажу за вих. №15 від 25.07.2023;
- коносамент SGN1859827 від 01.06.2023;
- автотранспортна накладна (CMR) № 210701 від 21.07.2023;
- страховий поліс № 23/04/05/ННХК/Р000365 від 31.05.2023;
- договір вантажоперевезення №01-В/14 від 08 січня 2014 р.;
- додаткова угода №1 від 08 січня 2017 р.;
- договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х020623-71 від 02.06.2023;
- договір поставки №01-06.08/П від 06.08.2019;
- додаткова угода № 1 від 30.12.2019;
Разом з тим, на виконання вимоги митного органу, листом №04/VIII-23 від 04.08.2023, наданим уповноваженою особою декларанта, були надані запитувані наступні документи:
- копію договору вантажоперевезення №01-В/14 від 08 січня 2014 р.;
- копію додаткової угоди №1 від 08 січня 2017 р. до договору вантажоперевезення №01-В/14 від 08 січня 2014 р.;
- копію рахунку на оплату № МАС00000018 від 25.07.2023;
- копію довідки про транспортні витрати № 15 від 25.07.2023;
- копію платіжного доручення № 1452 від 31.07.2023;
- копію акту надання послуг від 31.07.2023.
- копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №Х020623-71 від 02.06.2023;
- копію рахунку на оплату № 2710 від 27.07.2023;
- копію довідки про транспортні витрати № 2407-24 від 24.07.2023;
- копію платіжного доручення № 1449 від 31.07.2023;
- копію акту здачі приймання робіт № 2599 01.08.2023.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які також надавалися митному органу, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача про відсутність в наданих документах відомостей про вартість витрат на транспортування товару є безпідставним та необґрунтованим.
Також у графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що в рахунку-фактурі від 29.05.2023 №НР/05-23/1/INV не вказано номер договору (контракту).
З наданої до суду копії вказаного комерційного інфойсу (складений англійською мовою) та копії його перекладу вбачається, що в правому верхньому куті документа розташована окрема рамка під заголовком «REFERENCE» (ПОСИЛАННЯ), в якій, зокрема, зазначені як контракт на поставку товарів № HP /05-23 від 18.05.2023, так і специфікація №1 від 18.05.2023.
З огляду на вказане, зауваження митного органу стосовно відсутності посилань на контракт, викладене в рішенні, не ґрунтується на дослідженні наданих для митного оформлення документах та є очевидно необґрунтованими.
Також у графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено:
5 ) копія митної декларації країни відправлення, страховий поліс, паспорт безпеки надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (стаття 254 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.09.2023 7 здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Як встановлено судом, до митного органу декларантом надавались всі вищевказані документи, відомості в яких викладені або продубльовані англійською мовою, що не суперечить ст. 254 МКУ.
Також на виконання вимоги митного органу декларантом подано копію перекладу експортної митної декларації від 29.05.2023 №305559972340.
Отже, дане зауваження митного органу не може братись до уваги, як обґрунтована підстава для коригування митної вартості товару, оскільки в матеріалах справи, наявні всі належні відомості.
Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
До митного органу було надано рахунок-фактуру (інвойс), рахунок-проформу, платіжні доручення, та специфікацію, вартість товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.
Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.
На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА500300/2023/000530/2 від 06.08.2023 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UА500300/2023/000530/2 від 06.08.2023 року слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2023/001080 від 06.08.2023 року, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання Одеської митниці повернути суми надмірно сплачених платежів у розмірі 27221,23 грн. на користь ТОВ «Стайнорт».
Щодо позовної вимоги про стягнення суми надмірної сплачених коштів, то суд зауважує, що повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
За таких обставин та з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав декларанта. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 7431,23 грн. судового збору згідно платіжними інструкціями №1472 від 14.09.2023 року та №1479 від 29.09.2023 року.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙРНОРТ» судового збору у розмірі 5368,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙРНОРТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500300/2023/000530/2 від 06.08.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001080 від 06.08.2023 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙРНОРТ» суму судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), сплаченого відповідно до платіжної інструкції №1475 від 14.09.2023 року та в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), сплаченого відповідно до платіжної інструкції №1501 від 05.12.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення підписано 13.09.2023 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній черговій відпустці.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» (адреса: 65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Промислова, буд. 28-А, ЄДРПОУ 35929826, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. 0482 375310)
Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631, телефон: (048) 734-28-00, електронна пошта: od.post@customs.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА