Справа № 420/36392/23
12 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356542 від 28.03.2023 року,-
До суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845), в якій позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356542 від 28.03.2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь про стягнення адміністративно-господарського штрафу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою від 27.12.2023р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення з позовом до суду з пропуском строків.
28.12.2023 року (вх. №ЕС/20405/23) позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків, в якій вказав, що дізнання про наявність оскаржуваної постанови лише у грудні при отримання виконавчого документу, чим усунуто зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 29.12.2023 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
12.01.2024 року (вх. № ЕП/1838/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
18.01.2024 року (вх. №ЕС/2598/24) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач через мобільний додаток «Дія» стало відомо про відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови №356542 від 28.03.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь про стягнення 17000,00 грн. від 28.03.2023 року, проте Акт №304714 складений 24.07.2022, у зв'язку з чим позивач вважає строки прийняття оскаржуваної постанови пропущеними.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивачу через мобільний додаток «Дія» стало відомо про відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови №356542 від 28.03.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь про стягнення 17000,00 грн. від 28.03.2023 року, проте Акт №304714 складений 24.07.2022, у зв'язку з чим позивач вважає строки прийняття оскаржуваної постанови пропущеними.
Не погодившись із згаданою постановою позивач звернувся із позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є постанова №356542 від 28.03.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III).
Згідно із ч.14 ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно вимог ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно - правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
У відповідності до ст.48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно- транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Абзацом третім ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що при проведенні перевірки у позивача були відсутні згадані протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також картка водія.
Щодо аргументів позивача, що його не було повідомлено про розгляд справи, а тому він не міг подати свої доводи та заперечення.
Згідно із абзацом першим п.26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Абзацом другим п.26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідно до абзацу першого п.27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не повідомлявся.
Відтак, позивач не був повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Щодо строку прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.
Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Суд звертає увагу, що акт проведення перевірки позивача №304714 датований 24.07.2022 року.
При цьому, оскаржувана постанова була прийнята відповідачем 28.03.2023 року.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було пропущено двомісячний строк розгляду справи позивача.
Що стосується посилань позивача на ст.250 Господарського кодексу Україну, як нормативно-правового акта, яким здійснюється регулювання строків розгляду таких справ, суд зазначає, що Порядок №1567 є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює вказане питання.
Крім того, така нечіткість законодавства у спірних правовідносинах повинна трактуватись на користь позивача.
Відтак, саме строки визначені Порядком №1567 повинні застосовуватись у спірних правовідносин.
Окрім того, чинним законодавством не передбачено продовження строків розгляду згаданих справ у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356542 від 28.03.2023 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356542 від 28.03.2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь про стягнення адміністративно-господарського штрафу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 17000,00 грн.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2024 року.
Суддя О.М. Тарасишина