Справа № 420/259/24
12 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОІМПЕКС” (місцезнаходження: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Жуковського, буд, 15, кв. 2; код ЄДРПОУ 31299468) до Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, 28-А; код ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 903150/2023/000004/1, № 903150/2023/000005/1 від 13.10.2023 року,-
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОІМПЕКС” (місцезнаходження: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Жуковського, буд, 15, кв. 2; код ЄДРПОУ 31299468) до Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, 28-А; код ЄДРПОУ 44029610), в якій позивач просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товару від 13.10.2023 року № 903150/2023/000004/1, № 903150/2023/000005/1 від 13.10.2023 року.
Ухвалою від 04.01.2024 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
18.01.2024 року (вх. №ЕС/2845/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
18.01.2023 року (вх. №ЕС/2850/24) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін, в обґрунтування якої зазначено про необхідність встановлення та належного дослідження всіх обставин даної судової справи, що на думку відповідачів може бути досягнуто лише в рамках проведення судових засідань з викликом сторін.
Ухвалою від 23.01.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
В прохальній частині позовних вимог представник позивача просив надати можливість участі у судовому засіданні в режимі відео-конференції поза приміщенням суду.
06.03.2024 року (вх. №ЕС/9317/24) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
Ухвалою від 12.03.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою сервісу EASYCON відмовлено.
В обґрунтування позову, позивач зазначає, що 12 жовтня 2023 року для проведення митного оформлення вказаних партій товару позивачем подано відповідачу електронні митні декларації № 23UA903150003758U1 та № 23UA903150003760U3 відповідно, в яких заявлено митну вартість товару, визначену згідно з п.1 ч.1 ст.57 та ст. 58 Митного кодексу України України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), однак відповідачем, в свою чергу, було складено рішення про коригування митної вартості товарів № 903150/2023/000004/1, № 903150/2023/000005/1 від 13.10.2023 року.
Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОІМПЕКС” Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, 05 вересня 2022 року позивач уклав з ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» (комітент) договір комісії Е-К № 5, за умовами якого зобов'язався здійснити пошук контрагентів нерезидентів за межами митної території України; укласти угоди поставки, купівлі продажу скрапленого газу та нафтопродуктів для комітента з нерезидентами за межами митної території України; за рахунок комітента придбати відповідний товар, здійснити митне очищення та доставку вантажу в місце, зазначене комітентом. З огляду на вказаний основний вид діяльності, позивач з березня 2023 року по теперішній має торгові відносини з румунською компанією «OMV Petrom S.A.» (режим доступу до офіційного сайту компанії: https://www.omvpetrom.com/ro/activitatile-noastre/rafinaria-petrobrazi). 02 серпня 2023 року позивачем укладено із вказаною румунською компанією «OMV Petrom S.A.» (далі - продавець) угоду без номеру під назвою «Спотовий договір купівлі-продажу TOP ARAGAS NC 27111297» про продаж продукту під торгівельною маркою «Top Aragas» (cкраплений (зріджений) вуглеводневий газ паливний марки пропан-бутан) в обсязі 1110 метрічних тон. 15 серпня 2023 року позивачем укладено з ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» додаток № 15-Е-К № 5 до договору комісії Е-К № 5, згідно з яким взято на себе зобов'язання поставити у власність вказаному товариству скраплений газ в обсязі 110 тон, що буде придбаний у румунської компанії «OMV Petrom S.A.». 29 серпня 2023року з урахуванням наявних залишків раніше проведеної авансової оплати, на підставі проформи інвойсу від 25.08.2023 № 806379259, позивачем перераховано компанії «OMV Petrom S.A.» частину авансового платежу за майбутні поставки скрапленого газу в розмірі 510 000,00 євро, що підтверджується банківським платіжним документом від № 230829/000211754. 07 вересня 2023 року, з метою виконання додатку від 15.08.2023 № 15-Е-К № 5 до договору комісії позивачем підписано з румунською компанією «OMV Petrom S.A.» доповнення до договору «Спотовий договір купівлі-продажу TOP ARAGAS NC 27111297», згідно з яким пункти 2, 3 та 7 договору викладено в наступній редакції: « 2. Кількість: Top Aragas 100МТ +/- 10%, за бажанням продавця, з доставкою до 30 вересня 2023 року. 3. Ціна: ціна бутану ANSI + 55 євро/тонну, умови поставки FOB Midia. Ціна не включає податок на додану вартість («ПДВ»). В даному випадку ANSI - це середнє арифметичне котирувань за серпень 2023 року та вересень 2023 року. 7. Див. Термін дії: Ця угода діє до 10 жовтня 2023 року». Також позивачем підписано з румунською компанією «OMV Petrom S.A.» додаток № 4 від 07.09.2023, яким сторони домовились привласнити договору під назвою «Спотовий договір купівлі-продажу TOP ARAGAS NC 27111297» № 46/04.09.2023, а назву договору викласти в редакції: «Спотовий договір купівлі продажу ТОР ARAGAS NC 27111397». 12 вересня 2023 року з метою доставки придбаного позивачем вантажу скрапленого газу з порту Медія до порту Рені позивачем укладено з компанією DOO EURO GAS SUBOTICA (Республіка Сербія) договір № CBN-12092023-EG/EI на фрахт двох барж «EURO GAS 77» та «EURO GAS 777».
10 жовтня 2023 згідно з вказаними вище угодами вантаж скрапленого газу двома партіями, одна з яких на баржі «EUROGAS 777» фактичним обсягом 455,05 метрічних тон в повітрі, а друга - на баржі ««EUROGAS 77» фактичним обсягом 623,20 метрічних тон в повітрі, відвантажено продавцем на адресу позивача, що підтверджується відмітками румунської митниці на вантажних маніфестах від 03.10.2023. Загальна вага вантажу склала 1078,25 метрічних тон в повітрі. Згідно з умовами спотового договіру купівлі-продажу TOP ARAGAS NC 27111297 № 46/04.09.2023 в редакції додатку до нього № 4 від 07.09.2023 кількість товару визначається призначеним інспектором (Bureau Veritas) після завершення завантаження судна на основі системи вимірювання судна та фактичної якості продукції за результатами лабораторних аналізів (пункт 6 договору); після завантаження продавець виставляє рахунок-фактуру на фактично доставлену кількість. У відповідності з вказаними умовами продавцем товару після його завантаження на баржі «EUROGAS 77» та ««EUROGAS 777» виставлено позивачу комерційні інвойси від 04.10.2023 № 2065566188 на суму 231 807,02 євро (на обсяг товару 455,05 метрічних тон по ціні 509,41 євро за тону) та № 2065549501 на суму 317464,31 євро (на обсяг товару 623,20 метрічних тон за ціною 509,41 євро за тонну) відповідно. 12 жовтня 2023 року для проведення митного оформлення вказаних партій товару позивачем подано відповідачу електронні митні декларації № 23UA903150003758U1 та № 23UA903150003760U3 відповідно, в яких заявлено митну вартість товару, визначену згідно з п.1 ч.1 ст.57 та ст. 58 Митного кодексу України України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Така митна вартість з урахуванням витрат на транспортування для партії товару в обсязі 455,05 метрічних тон склала 238 243,98 євро або 9 205 604,26 грн за курсом НБУ (графа 46 митної декларації 23UA903150003758U1), а для партії товару обсягом 623,20 метрічних тон - 326 279,85 євро або 12 607 257,56 грн за курсом НБУ (графа 46 митної декларації 23UA903150003760U3).
Для підтвердження заявлених у зазначених митних деклараціях числових значень складових митної вартості товарів та методу її визначення позивач надав відповідачу, зокрема, наступні документи: рахунок-проформу (Proforma invoice) № 806379259 від 25.08.2023, рахунки-фактури (iнвойс) (Commercial invoice) № 2065549501 та № 2065566188 від 04.10.2023, вантажні вiдомості (Cargo Manifest) б/н від 03.10.2023, сертифікати походження товарів, банківський платіжний документ, що стосується товару № 230829/000211754 від 29.08.2023, рахунок-фактуру про надання транспортних послуг (оплату фрахту) № 000410/2023 від 04.10.2023, договір фрахту № CBN-12092023-EG/EI від 12.09.2023 з доповненням до нього, зовнішньоекономічний контракт з доповненнями, договір комісії з додатковою угодою, цінову довідку № 11 від 12.10.2023, паспорта якості № CTZ/OPT/2023/001-651- 2 та CTZ/OPT/2023/001-651*-4 від 02.10.2023 .
Проте за результатами розгляду зазначених документів відповідач з посиланням на ч. 5 ст. 54, ч.ч. 1 і 4 ст. 337, ст. 320 Митного кодексу України повідомив позивача двома електронними повідомленнями ідентичного змісту про те, що «надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та декларантом документально не підтверджено складові митної вартості» і з посиланням на ч. 3 ст 53 Митного кодексу України запропонував декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
12 жовтня 2023 року позивач листом № 12/10 повідомив позивача, що ним надано всі документи, що підтверджують митну вартість товарів, в тому числі додатково витребувані відповідачем, та просив ухвалити рішення щодо митної вартості товарів без урахування терміну, передбаченого статтею 53 Митного кодексу України.
У відповідь на вказаний лист відповідач направив позивачу електронне повідомлення, в якому запропонував здійснити митне оформлення товарів за митною вартістю 573,44 євро за тонну.
13 жовтня 2023 року позивач листами № 13/11 та 13/12 повідомив відповідача про незгоду із запропонованою митною вартістю в розмірі 573,44 євро за тонну та висловив готовність скористатись процедурою митного оформлення, визначеною статтею 55 Митного кодексу України.
13 жовтня 2023 року, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості № 903150/2023/000004/1 та № 903150/2023/000005/1, якими митну вартість вказаних партій товару визначено) з використанням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (код МВВ - 3) збільшено відповідно з 231 807,02 євро до 261 434,28 євро та з 317 464,31 євро до 358 039,56 євро (573,40 євро за метрично тонну) відповідно. В цілому митну вартість товарів позивача збільшено відповідачем на 70 202, 51 євро ((261 434,28+358 039,56)-(231807,02+317464,31)).
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55, позивач з урахуванням зробленого відповідачем коригування подав нові митні декларації від 15.10.2023 № 23UA903210008551U7 та № 23UA903210008556U2 та сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, у розмірі 175 500,38 грн та 240 351,25 грн відповідно, що підтверджується графами 47 та «В» вказаних митних декларацій (спосіб платежу 55).
Так, выдповідачем за результатами опрацювання МД 3758 встановлено наступні відомості про товар: код УКТЗЕД - 2711190000 (графа 33); митна вартість - 231807,0200 EUR; 9205604,26 грн (графи 42,45); метод 1 - за ціною контракту (графа 43). Разом із митною декларацією МД 3758 декларантом ТОВ «Енергоімпекс» подані наступні документи, що зазначаються у графі 44: 0325 - Рахунок -проформа від 25.08.2023№ 806379259; 0380 - Рахунок-фактура (інвойс) від 04.10.2023№ 2065566188; 0705 - Коносамент від 02.10.2023 № 01; 0785 - Вантажна відомість від 02.10.2023 № б/н; 0954 - Сертифікат з перевезення (походження) товару від 04.10.2023 № W119007 3001 - Банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.08.2023 № 230829/000211754; 3004 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 № 000410/2023; 4000 - Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.09.2023 № CBN-12092023-EG/EI; 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.06.2013 № 1 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.08.2023 № 2 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.08.2023 № 3 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.09.2023 № б/н 4104 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 02.08.2023 № TOP ARAGAS NC 27111297 4200 - Некласифікований внутрішній договір (контракт) від 12.05.2022 № 207-037 4200 - Некласифікований внутрішній договір (контракт) від 10.01.2023 № ТД/ЕН-10/01-23 4201 - Внутрішній договір (контракт) комісії від 05.09.2022 № Е-К № 5 4203 - Доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 15.08.2023 № 15-Е-К №5; 4203 - Доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 29.12.2022 № 2; 9000 - Довідка цінова від 12.10.2023 № 11 9000- Паспорт якості від 02.10.2023№ CTZ/OPT/2023/001-651-2.
За результатами опрацювання МД 3760 встановлено наступні відомості про товар: код УКТЗЕД - 2711190000 (графа 33); митна вартість - 317464,3100 EUR; 12607257,56 грн (графи 42,45); метод 1 - за ціною контракту (графа 43). Разом із митною декларацією МД 3760 декларантом ТОВ «Енергоімпекс» подані наступні документи, що зазначаються у графі 44: 0325 - Рахунок -проформа від 25.08.2023№ 806379259; 0380 - Рахунок-фактура (інвойс) від 04.10.2023№ 2065549501; 0705 - Коносамент від 03.10.2023 № 02; 0785 - Вантажна відомість від 03.10.2023 № б/н; 0954 - Сертифікат з перевезення (походження) товару від 04.10.2023 № W119006 3001 - Банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.08.2023№ 230829/000211754; 3004 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 № 000410/2023; 4000 - Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.09.2023 № CBN-12092023-EG/EI; 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.06.2013 № 1 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.08.2023 № 2 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.08.2023 № 3 4103- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.09.2023 № б/н 4104 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 02.08.2023 № TOP ARAGAS NC 27111297 4200 - Некласифікований внутрішній договір (контракт) від 12.05.2022 № 207-037 4200 - Некласифікований внутрішній договір (контракт) від 10.01.2023 № ТД/ЕН-10/01-23 4201 - Внутрішній договір (контракт) комісії від 05.09.2022 № Е-К № 5 4203 - Доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 15.08.2023 № 15-Е-К №5; 4203 - Доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 29.12.2022 № 2; 9000 - Довідка цінова від 12.10.2023 № 11 9000- Паспорт якості від 03.10.2023№ CTZ/OPT/2023/001-651-2.
13.10.2023 (12 год 09 хв) декларант надіслав лист, що згоден на запропоновану митним органом митну вартість товару. Отже, митним органом здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару з урахуванням документів, наданих до митного оформлення до 13.10.2023 (12 год. 09 хв.), та за результатом їх розгляду встановлено, що на даний момент декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною спотового договору від 02.08.2023 № TOP ARAGAS NC 27111297 і додаткових угод до нього, та не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості та надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: - не було документально підтверджено існування договору купівлі-продажу від 04.09.2023 № 46. При цьому є посилання на спотовий договір від 02.08.2023 № TOP ARAGAS NC 27111297, термін якого закінчився 10.10.2023. - Декларант не надав паспорт виробника продукції та роз'яснень щодо застосування крос-курсу доларів США в euro при розрахунку митної вартості. При цьому у наданих до митного оформлення договорах відсутня будь яка інформація про порядок застосування крос-курс долар США/ euro. - Декларант додатково надав платіжне доручення від 12.09.2023 № 230912/000213990 на суму 48191 euro, що підтверджує переплату за куплений товар.
Таким чином, декларантом не надано всі достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п'ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Проте, Суд звертає увагу не те, що підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості стали розбіжності у наданих до митного оформлення документах, про які прямо вказано в оскаржуваному рішенні, та які стали підставою його прийняття.
На підставі зазначених обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем документи у сукупності дають підстави для висновку про те, що заявлена митна вартість за ціною договору не базувалась на об'єктивних і документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Таким чином, декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною спотового договору від 02.08.2023 № TOP ARAGAS NC 27111297 і додаткових угод до нього, та не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості та надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: - не було документально підтверджено існування договору купівлі-продажу від 04.09.2023 № 46. При цьому є посилання на спотовий договір від 02.08.2023 № TOP ARAGAS NC 27111297, термін якого закінчився 10.10.2023. - Декларант не надав паспорт виробника продукції та роз'яснень щодо застосування крос-курсу доларів США в euro при розрахунку митної вартості. При цьому у наданих до митного оформлення договорах відсутня будь яка інформація про порядок застосування крос-курс долар США/ euro. - Декларант додатково надав платіжне доручення від 12.09.2023 № 230912/000213990 на суму 48191 euro, що підтверджує переплату за куплений товар.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах ВС, зокрема у постановах КАС ВС у справі №2140/1782/18 від 21.02.2023 року, № 640/22864/20 від 22.09.2022 року тощо.
Таким чином, декларантом не надано всі достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню.
З огляду на викладене, суд погоджується з відповідачем про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митний орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак - і про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів № 903150/2023/000004/1, № 903150/2023/000005/1 від 13.10.2023 року.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОІМПЕКС” (місцезнаходження: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Жуковського, буд, 15, кв. 2; код ЄДРПОУ 31299468) до Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, 28-А; код ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 903150/2023/000004/1, № 903150/2023/000005/1 від 13.10.2023 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2024 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.