Справа № 420/1340/24
12 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової академії (м. Одеса), в якій, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача відносно не проведення компенсації втрати частини доходу - надбавки за науковий ступінь кандидата наук в належному розмірі (за період з 01.03.2018 по 04.05.2020), у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період 01.03.2018 року по 24.12.2023 року;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - надбавки за науковий ступінь кандидата наук в належному розмірі (за період з 01.03.2018 по 04.05.2020), у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період 01.03.2018 року по 24.12.2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача відносно не проведення компенсації втрати частини доходу - грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, в належному розмірі за період з (29.01.2020 по 04.05.2020), у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період 29.01.2020 року по 24.12.2023 року;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, в належному розмірі за період (з 29.01.2020 по 04.05.2020), у зв'язку з порушенням строків його виплати, за період 29.01.2020 року по 24.12.2023 року.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій академії (м. Одеса). Військовою академією (м. Одеса) на виконання рішень суду у справі № 420/2904/23 та № 420/9493/23 було виплачено грошове забезпечення. Разом з тим, враховуючи, що - зазначену доплату позивач повинен мав отримати з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020, а фактично отримав 24.12.2023 року; - зазначене грошове забезпечення повинен мав отримати у період з 29.01.2020 по 03.05.2020, виплати належні по звільненню до 03.05.2020; він втратив частину цього доходу внаслідок його знецінення через інфляцію.
31.01.2024 року від Військової академії (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що порядок компенсації втрати частини доходу визначається лише Постановою № 159, і не може бути нарахована в інший спосіб, відповідно і в розмірі встановленому інакше ніж визначено самою Постановою. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для зобов'язання Військової академії (м. Одеса) нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку їх виплати на розмір надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020 року, із врахуванням раніше виплачених сум та грошового забезпечення з 29.01.2020 по 03.05.2020, та виплат, належних йому при звільненні (одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за частину щорічної основної та невикористану додаткову відпустку), у відповідності до вимог п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
05.02.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін.
23.01.2024 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 15.01.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходила службу у Військовій академії (м.Одеса).
Наказом начальника Військової академії №96 від 04.05.2020р. полковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас за п.п. “а” п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з закінченням строку контракту, 03 травня 2020 року виключено зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі № 420/2904/23 зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року включно.
24.12.2023 року Військовою академією (м. Одеса), на виконання рішення суду від 18.04.2023 року по справі № 420/2904/23, виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 123364,44 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року по справі № 420/9493/23 зобов'язано Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
24.12.2023 року Військовою академією (м. Одеса), на виконання рішення суду від 4.07.2023 року по справі № 420/9493/23, виплачено надбавку за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020 року у розмірі 21833,32 грн.
Тобто фактичним днем розрахунку з позивачем є 24.12.2023 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати компенсації втрати частини доходу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу"(в редакції на час виключення позивача зі списків) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Питання, пов'язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001р. №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Висновки суду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону №2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020р. у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Тому у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов'язку здійснити виплату належних сум.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2023 року Військовою академією (м. Одеса), на виконання рішення суду від 18.04.2023 року по справі № 420/2904/23, виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 123364,44 грн. та на виконання рішення суду від 4.07.2023 року по справі № 420/9493/23, виплачено надбавку за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020 року у розмірі 21833,32 грн.
А відтак, ОСОБА_1 набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення та надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, з 01.01.2008 року по день фактичної виплати індексації - 24.12.2023 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за весь час затримки виплати, з 01.03.2018 року по день фактичної виплати - 24.12.2023 року.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16, від 04 квітня 2019 року у справі №159/1615/17, від 30 вересня 2020 року у справі №2-а-1/11 та від 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16-а.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю.
Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової академії (м. Одеса) (Фонтанська дорога 10, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року.
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2020 року.
4. Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, з 01.01.2008 року по день фактичної виплати індексації - 24.12.2023 року.
5. Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу за весь час затримки виплати, з 01.03.2018 року по день фактичної виплати - 24.12.2023 року.
6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко