про закриття провадження у справі
12 березня 2024 рокусправа № 380/1560/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 суму боргу пенсійного забезпечення 132 063,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі №380/7782/22 та від 30.05.2022 у справі №380/4711/23 відповідач здійснив перерахунок його пенсії, внаслідок чого виникла заборгованість по пенсійних виплатах. Позивач звертався до відповідача із заявою про негайну виплату усієї суми недоотриманої пенсії та виплату судових зборів щодо попередніх рішень суду. Проте, відповідач вказану виплату не здійснив. Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.
Ухвалою від 29.01.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 19.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 11.03.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до ст. 23, п.п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням встановлених бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Крім того, відповідач вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки подання нового позову щодо виконання судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить нормам КАС України. Таким чином, звертаючись з новим позовом позивач має на меті забезпечити виконання судового рішення від 04.07.2022 у справі №380/7782/22 та від 30.05.2023 у справі №380/4711/23.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до таких висновків.
За змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII ).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
П. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень.
За змістом ч. 2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз вищезазначених законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Суд зазначає, що ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як установлено судом, рішенням суду від 04.07.2022 у справі №380/7782/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 29 жовтня 2021 року № С/7028 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, а рішенням від 30.05.2023 у справі №380/4711/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити з 01.07.2021 виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та виплатити перераховану пенсію (із врахуванням раніше виплачених сум).
Таким чином, звернення позивача з позовом про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість у вигляді судового збору у розмірі 992,40 грн та 1073,60 грн, та нарахованої суми пенсії в розмірі 79 997,18 грн та 50 000,00 грн фактично спрямоване на виконання рішень суду від 04.07.2022 у справі №380/7782/22 та від 30.05.2023 у справі №380/4711/23, а тому може бути реалізоване в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає, що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує виникнення підстав для подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (статті 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є фактичне спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що вимоги про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 200/10196/20-а.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17, від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а, від 26 травня 2020 року у справах №522/5265/17, №522/1828/17, від 20 вересня 2022 року у справі № 200/10196/20-а.
Суд також зазначає, що вимога про встановлення судового контролю в окремому судовому провадженні не розглядається.
Відповідно, якщо позивач вважає, що факт невиконання судового рішення відповідачем є підставою для встановлення судового контролю, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Якщо ж позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Відтак, суд доходить висновку, що є такі, що набрали законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (щодо перерахування та виплати пенсії позивачу) і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту четвертого частини першої статті 238 КАС України.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 липня 2020 року у справі № 501/2172/15-а, від 08 грудня 2020 року у справі № 540/326/20 та від 27 липня 2022 року у справі №540/606/20.
На підставі п. 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1320,63 грн підлягає поверненню позивачеві. Окрім цього, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 132, 238, 239, 243, 248, 256, 294, 295, п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд, -
закрити провадження у справі №380/1560/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Повернути позивачеві сплачену суму судового збору у розмірі 1320 (тисяча триста двадцять) грн 63 коп.
Повернути позивачеві оригінал квитанції №13 від 06.02.2024.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна