Іменем України
13 березня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/51/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Головченка Артема Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 10 січня 2024 року надійшов адміністративний позов адвоката Головченка Артема Олександровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Служби судової охорони (далі - відповідач, ССО), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви заявлено такі позовні вимоги:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидання наказу про встановлення позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року (включно) у розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць;
2) зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової щомісячної винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року (включно) в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням попередньої виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з наказом Служби судової охорони у Луганській області від 08 січня 2020 року № 10о/с позивача прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області.
Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову № 168, якою установлена виплата на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, зокрема, і співробітникам Служби судової охорони (в редакції, що діяла до 21 січня 2023 року).
Листом від 30 листопада 2022 року № 30.07.3-2068/вн «Про інформацію щодо районів ведення воєнних (бойових) дій» Службою судової охорони направлено до Управління копії наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій».
Представник позивача зазначає, що відповідно до виконаних ТУ ССО у Луганській області розрахунків потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам Управління у період дії воєнного стану (згідно з нормами наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 з урахуванням наказів Головнокомандувача ЗСУ «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій») начальнику територіального управління Служби судової охорони у Луганській області ОСОБА_1 належить до виплати додаткова винагорода, що визначена Постановою № 168, за період з лютого 2022 року по січень 2023 у загальному розмірі 318260,38 грн.
Позивач 24 листопада 2023 року звернувся до голови Служби судової охорони з вимогою про видання наказу та нарахування та виплати позивачу відповідно до Постанови № 168 щомісячної додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
На електронну пошту позивача 06 грудня 2023 року надійшла відповідь від голови Служби судової охорони, в якій зазначалося, що за рахунок економії фонду оплати праці в цьому році позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, виплати додаткової винагороди за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року відбудуться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до Служби.
Представник позивача вважає, що за наявності всіх правових підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, що встановлена Постановою № 168, та фактичної відсутності дефіциту видатків на оплату праці в 2022-2023 роках, така додаткова винагорода начальнику ТУ ССО у Луганській області Абрамову В.О. за лютий 2022 року - січень 2023 року відповідачем протиправно не нарахована та не виплачена.
Ухвалою від 15 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 15 січня 2024 року від представника позивача 19 січня 2024 року надійшла уточнена позовна заява та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 19 січня 2024 року без номеру.
Ухвалою від 23 січня 2024 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Служби судової охорони щодо не видання наказу про встановлення позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно) в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць; зобов'язання Служби судової охорони здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової щомісячної винагороди, установленої Постановою № 168, за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно) в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням попередньої виплаченої суми, повернуто позивачу.
Ухвалою від 23 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Служби судової охорони щодо не видання наказу про встановлення позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року (включно) в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць; зобов'язання Служби судової охорони здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової щомісячної винагороди, установленої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року (включно) в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі разом з позовом та додатками до нього надіслані відповідачу в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Документ доставлено до електронного кабінету відповідача 23 січня 2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, складеними уповноваженою особою суду.
Згідно із частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини першої статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 КАС України).
Правом подати до суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходить службу в Службі судової охорони, з 09 січня 2020 року на посаді начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, наказу Служби судової охорони від 08 січня 2020 року № 10о/с.
Згідно із довідкою ТУ ССО у Луганській області від 05 січня 2024 року № 5/3-24 в період з 01 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року ОСОБА_1 щомісячна додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідно до наказу ССО від 01 листопада 2023 року № 648о/с визначено виплатити додаткову винагороду співробітникам центрального органу управління та територіальних управлінь Служби судової охорони в розмірі 10000,00 грн пропорційно з розрахунку за місяць з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, згідно з додатком 1 та 2, крім співробітників, стосовно яких судове рішення про виплату цієї додаткової винагороди на дату видання наказу набрало законної сили.
Згідно із витягом зі списку співробітників територіальних управлінь Служби судової охорони, яким виплачується додаткова винагорода за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, який є Додатком 2 до наказу Служби судової охорони від 01 листопада 2023 року № 648о/с, ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року виплачена додаткова винагорода в сумі 6451,61 грн.
Позивач звернувся до голови Служби судової охорони із заявою від 24 листопада 2023 року за виданням наказу про нарахування та виплату визначеної Постановою № 168 щомісячної додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
У відповідь на звернення позивача від 24 листопада 2023 року вх.№ А-245 листом голови Служби судової охорони без номера та без дати повідомлено, що у затверджених Державною судовою адміністрацією кошторисах Служби на 2022-2023 роки та, відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися. За рахунок економії фонду оплати праці в цьому році позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, виплати додаткової винагороди за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року відбудуться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до Служби.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, суд визнає цю адміністративну справу типовою до зразкової справи № 260/3564/22 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
На підставі частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.
Згідно із частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова № 289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку № 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку № 384).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому пролонговано Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022 від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023 та від 05 лютого 2024 року № 49/2024.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесені, зокрема, такі зміни до Постанови № 168:
- у пункті 1 у першому реченні абзацу першого виключено, зокрема слова «співробітникам Служби судової охорони».
Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану (пункт 6 Порядку № 396).
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, в періоді з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно Кабінет Міністрів України Постановою № 168 встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 як співробітнику ССО вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.
Вирішуючи порушені в заявах по суті справи питання, суд виходить з такого.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку № 384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, тому Постанова № 793 також підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.
Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Так само пунктом 21 Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), на виконання якого прийнятий Порядок № 396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.
У зв'язку з цим визначення в пункті 7 Порядку № 396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
При цьому відмова відповідача у виплаті позивачу додаткової винагороди, як однієї зі складових його грошового забезпечення, з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
З огляду на викладене твердження відповідача, що накази про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема і позивачу, можуть бути видані після надходження з Держаного бюджету додаткового фінансування, є необґрунтованими.
Щодо наведеної в листі Служби судової охорони обставини про виконання відповідачем обов'язку з виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за січень 2023 року, суд вважає за необхідне зазначити таке.
З витягу зі списку співробітників територіальних управлінь Служби судової охорони, яким виплачується додаткова винагорода за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, який є Додатком 2 до наказу Служби судової охорони від 01 листопада 2023 року № 648о/с, слідує, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року нарахована та виплачена додаткова винагорода в сумі 6451,61 грн.
Проте всупереч положень Постанови № 168 розрахунок розміру додаткової винагороди позивачу за січень 2023 року відповідачем здійснено не з 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а з 10000,00 грн, як це визначено в пункті 7 Порядку № 396.
Однак, як вже вище вказано, пункт 7 Порядку № 396 не застосовний до спірних правовідносин.
Наведені обставини спростовують твердження відповідача, що Службою судової охорони у повній мірі виконаний обов'язок з виплати позивачу додаткової винагороди за січень 2023 року.
За встановлених у справі обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення права позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, тому позовні вимоги, заявлені в межах строку звернення до суду з цим позовом, а саме за період з 24 лютого по 18 липня 2022 року та з 01 по 20 січня 2023 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, застосовуючи висновки Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльності Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати позивачеві в період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168;
- зобов'язати Службу судової охорони нарахувати і виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю лише з корегуванням обраного представником позивача способу судового захисту.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Суду також не надано доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Головченка Артема Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби судової охорони (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код за ЄДРПОУ 42902258) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Службу судової охорони нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова