13 березня 2024 року справа № 340/7290/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина), військової частини НОМЕР_2 (далі - військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідачів про визнання порушень під час складання наказів про переведення і звільнення з військової служби, що призвело до невиплати компенсації за 10 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік і 14 днів додаткової щорічної відпустки, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік.
Просив суд зобов'язати відповідачів внести зміни до наказів.
Також просив суд зобов'язати військову частину НОМЕР_3 виплатити кошти і у наказі про звільнення з військової служби вказати календарну та пільгову вислугу.
Військова частина заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.40-46).
Зазначила про пропущення строку звернення до суду.
Пояснила, що позивач використав 10 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, а компенсацію за невикористану додаткову щорічну відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік не виплатили.
Військова частина НОМЕР_3 також заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.61-66).
Пояснила, що 10 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік позивач використав, проходячи військову службу у військовій частині.
Вважає, що компенсацію за невикористану додаткову щорічну відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік має виплатити військова частина, оскільки позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 2023 року.
01 вересня 2023 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.28-29).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, наказом військової частини (по стройовій частині) від 12 червня 2023 року №163 позивача з того ж дня виключено зі списків особового складу у зв'язку з продовженням проходження військової служби у військовій частині 2 (а.с.23).
У наказі зазначено про: використання 10 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік; невикористання щорічної основної відпустки за 2022 рік; невиплату компенсації додаткової щорічної відпустки, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік.
Наказом військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24 липня 2023 року №205 ОСОБА_1 з того ж дня виключено зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби (а.с.24).
У наказі зазначено про: використання 10 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік під час проходження військової служби у військовій частині; виплату компенсації за 25 діб і за 5 діб невикористаних щорічних основних відпусток за 2022 і 2023 роки; виплату компенсації за додаткову щорічну відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2023 рік.
У наказі зазначено лише вислугу років в календарному обчисленні (05 років 02 місяці 08 днів).
Військова частина надала до суду докази, які підтверджують надання 10 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Ними є: рапорт про надання відпустки за 2023 рік (10 діб) від 09 січня 2023 року; наказ військової частини про надання відпустки від 09 січня 2023 року №9; відпускний квиток від 09 січня 2023 року; наказ військової частини про прибуття з відпустки від 20 січня 2023 року №20 (а.с.47-50).
ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій у 2018 році (а.с.16).
Позов подано до суду 25 серпня 2023 року (а.с.26).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, спір стосується питань проходження публічної (військової) служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.
Позивач прагне виплати грошової компенсації за невідбуті щорічні основну і додаткову відпустки, які не сплатили при звільненні.
Подання позовної заяви - процесуальна дія.
Приписами частини 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тому суд застосовує норму права стосовно строку звернення до суду на день подання позовної заяви.
Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції станом на 19 липня 2022 року) встановлено, що зі заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, на день звернення до суду до спірних правовідносин поширюється строк звернення до суду.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Питання стосовно строку звернення до суду у справах щодо виплати заборгованості з грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні досліджував Верховний Суд і зробив такий висновок (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
« 38. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
39. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
40. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
40.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
42. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.»
Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду.
Отже, строк звернення до суду становить 3 місяці з дня звільнення з військової служби.
Строк звернення до суду розпочав відлік 25 липня 2023 року, а завершився 24 жовтня того ж року.
Позов подано до суду 25 серпня 2023 року.
Отже, строк звернення до суду не пропущений.
Тому відсутні підстави залишення позову без розгляду.
Щодо компенсації за невідбуту частину щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Так, ОСОБА_1 стверджує, що військова частини 2 мала виплатити компенсацію за 15 діб невідбутої відпустки.
Військова частина НОМЕР_3 виплатила компенсацію за 5 діб.
Військова частина надала докази використання 10 діб відпустки з 10 по 19 січня 2023 року.
Ними є: рапорт про надання відпустки за 2023 рік (10 діб) від 09 січня 2023 року; наказ військової частини про надання відпустки від 09 січня 2023 року №9; відпускний квиток від 09 січня 2023 року; наказ військової частини про прибуття з відпустки від 20 січня 2023 року №20 (а.с.47-50).
Позивач не надав доказів, які б спростували письмові докази військової частини.
Тому суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.
Щодо компенсації за невідбуту щорічну додаткову відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік.
Так, військовослужбовець отримує грошове забезпечення, що за своєю суттю є різновидом заробітної плати (плата за роботу).
Приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки відноситься до одноразового виду грошового забезпечення.
Приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
06 червня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України «Про відпустки» (далі - Закон 2).
Закон 2 доповнено статтею 16-2 такого змісту: «Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».
У ОСОБА_1 виникло право на отримання такої відпустки за час військової служби з 2018 року (набуття спеціального статусу).
Приписами абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону (в редакції на день звільнення з військової служби) встановлено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Отже, компенсація виплачується за щорічні основні і щорічні додаткові відпустки.
Відпустка, компенсацію за яку просить виплатити позивач, відноситься до щорічних додаткових відпусток, оскільки надається кожного року.
Приписами статті 4 Закону 2 визначено види відпусток.
Приписами пункту 1 частини 1 цієї норми права встановлено, що додаткова відпустка для учасників бойових дій відноситься до щорічної (інші додаткові відпустки, передбачені законодавством).
Закон 2 поділяє щорічні відпустки на основну і додаткові.
Щорічна відпустка - відпустка, що надають щороку.
Таким чином при звільненні з військової служби ОСОБА_1 набув право на грошову компенсацію за всі невикористані додаткові відпустки, що надають учаснику бойових дій.
Виникнення права не ставиться в залежність з оголошенням особливого періоду, воєнного стану, а лише обумовлено сукупністю підстав: звільнення з військової служби і невикористання додаткової відпустки.
Такий правовий висновок поділяє і Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.
Обов'язок виплати компенсації належить військовій частині, що звільняє з військової служби.
Військова частина НОМЕР_3 не виконала його, чим допустила протиправну бездіяльність.
Захист порушеного права полягає у зобов'язанні військової частини НОМЕР_3 нарахувати і виплатити компенсацію.
Отже, позов в цій частині вимог належить задовільнити.
Щодо відображення в наказі військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби вислуги років в пільговому обчисленні.
Так, у наказі зазначено лише вислугу років в календарному обчисленні.
Наказу по стройовій частині передує наказ по особовому складу.
Приписами пунктів 25-26 розділу 3 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, встановлено, що перед звільненням із військової служби військовослужбовець повинен бути ознайомлений із записами в послужному списку та з розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію.
Після видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця в рядок 8 записуються формулювання наказу про звільнення, у тому числі зазначається:
підстава відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за якою його звільнено з військової служби;
надання права носіння військової форми одягу (якщо це було вказано в наказі про звільнення);
вислуга років у календарному та пільговому обчисленнях;
територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, куди військовослужбовець підлягає направленню для постановки (взяття) на військовий облік;
вид заохочення (якщо це було вказано в наказі про звільнення).
Отже, наказ (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби повинен містити відомості про вислугу років у календарному і пільговому обчисленнях.
Цих вимог військова частина 2 не дотрималась, чим допустила протиправну бездіяльність.
Приписами пункту 6 розділу 10 Інструкції передбачено, що зміни до змісту вступних частин і пунктів підписаних наказів по особовому складу, виправлення помилок у примітках до пунктів наказів щодо відомостей про загибель (смерть), засудження судом, позбавлення військового звання, зменшення вислуги років або трудового стажу для призначення пенсій, а також відміни пунктів раніше виданих наказів здійснюються новими наказами, про що робиться відповідна відмітка в усіх примірниках відміненого або зміненого наказу з посиланням на наказ, яким внесено зміни. Записи засвідчуються підписом керівника служби персоналу і гербовою печаткою.
Цією ж нормою права треба керуватись і стосовно внесення змін до наказу про стройовій частині, який похідний від наказу по особовому складу.
Захист порушеного права полягає у зобов'язанні військової частини 2 доповнити наказ (по стройовій частині) від 24 липня 2023 року №205 відомостями про вислугу років у пільговому обчисленні.
Отже, позов в цій частині вимог належить задовільнити.
Підсумовуючи, суд констатує про часткове задоволення позову.
Сторони не понесли судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік, враховуючи грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік, враховуючи грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно зазначення у наказі (по стройовій частині) від 24 липня 2023 року №205 вислуги років ОСОБА_1 у пільговому обчисленні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 доповнити наказ (по стройовій частині) від 24 липня 2023 року №205 відомостями про вислугу років ОСОБА_1 у пільговому обчисленні.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ