13 березня 2024 року м. Київ № 320/15284/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 14.04.1986 року по 14.10.1986 рік та з 01.07.1994 року по 28.10.1994 рік у Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна, з 15.11.2004 року по 23.04.2008 рік та з15.08.2011 року по 12.03.2012 рік у ПАТ «Донецьккокс», з 15.05.2008 року по 14.04.2010 рік у Філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь», з 27.04.2010 року по02.02.2011 рік у Відокремленому підрозділі «Шахта ім.. Є.Т. Абакумова», з 15.03.2011 року по 10.08.2011 рік у ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» до пільгового стажу за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 29.06.2021 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним рішенням йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, суд також витребував докази по справі від відповідача та запропонував подати до суду відзив на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 28.12.2021 та копію позовної заяви було направлено відповідачу на електронну адресу та відповідно до відомостей звіту про доставлення електронного листа,30.12.2021 доставлено на електронну адресу відповідача.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої - другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 12.02.2015 №3251-2881, відповідно до якої фактичною адресою його місця проживання є: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у період:
з 14.04.1986 по 14.10.1986 позивач працював у Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна електромонтером по ремонту електрообладнання 4 розряду;
з 16.09.1986 по 27.11.1988 служба в радянській армії;
з 02.02.1989 по 31.07.1989 позивач працював слюсарем-ремонтником 4 розряду в Донецькому коксохімічному заводі;
з 01.09.1989 по 02.02.1993 позивач навчався в ПТУ №33 за професією електрослюсар підземний;
з 01.07.1994 по 28.10.1994 позивач працював електромонтером по ремонту електрообладнання у Донецькому металургійному заводі;
з 15.11.2004 по 23.04.2008 позивач працював дверевим 5 розряду у Відкритому акціонерному товаристві «Донецьккокс»;
з 15.05.2008 по 14.04.2010 позивач працював слюсарем ремонтником у Філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь»;
з 27.04.2010 по 02.02.2011 позивач працював гірноробочим підземним з повним робочим днем у шахті у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Є.Т. Абакумова»
з 15.03.2011 по 10.08.2011 позивач працював вогнеупорником на гарячих ділянках 3 розряду у ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК»
з 15.08.2011 по 12.03.2012 позивач працював слюсарем-ремонтником 4 розряду у ПАТ «Донецьккокс».
Судом встановлено, що 29.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Листом від 05.11.2021 №12001-20257/Б-02/8-1000/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, що Рішенням від 05.07.2021 №104450005050 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу та віку. Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 35 років, страховий стаж особи становить 18 років 5 місяців 22 дні. Для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 заявнику необхідно надати пільгові довідки підтверджуючі періоди за вказаною професією та атестацію робочих місць.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383 (надалі також - Порядок N 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з п. 10 Порядку N 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та. у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом цих норм вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Відтак, трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи у вищевказані періоди на підприємстві. Наведені записи трудової книжки про роботу за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Так, під час роботи по професіям, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, застосовуються постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, від 24.06.2016 року №461.
Посади, на яких працював позивач у спірні періоди, зараховані до переліку посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком №2 затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 16.01.2003 № 38.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 14.04.1986 по 14.10.1986, з 01.07.1994 по 28.10.1994 у Донецькому металургійному заводі, суд зазначає наступне.
Розділом ІІІ «Металургійне виробництво'Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та Розділом ІІІ «Металургійне виробництво» Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10 передбачено посаду «електромонтери з ремонту та обслуговування електрообладнання».
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 15.11.2004 по 23.04.2008, з 15.08.2011 по 12.03.2012 у ПАТ «Донецьккокс», з 15.05.2008 по 14.04.2010 у Філії «Металургійний комплекс ЗАТ «Донецьксталь», з 27.04.2010 по 02.02.2011 у відокремленому підрозділі «Шахта ім..Є.Т.Абакумова», з 15.03.2011 по 10.08.2011 у ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК», суд зазначає наступне:
Розділом ІV «Виробництво коксопродуктів» Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 передбачено посади «дереві, слюсарі-ремонтники, усі робітники зайняті повний робочий день на підземних роботах, вогнетривники, зайняті на гарячих роботах».
Таким чином, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, та документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути, зокрема, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.
Згідно п. 3 Порядку до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.02.2020 р. у справі №520/15025/16-а... особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана правова позиція, враховуючи відсутність можливості отримання інформації на підтвердження проведення чи непроведення атестації робочого місця позивача, суд також не може погодитися з посиланням відповідача на відсутність доказів проведення атестації робочого місця як на підстав у відмови у призначенні позову пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р м. Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до статті 1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно до статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
З аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав і свобод громадян України органи державної влади України мають право враховувати і документи, видані незаконними органами (посадовими особами).
Окрім того, суд вважає, що з метою забезпечення захисту прав і свобод позивача до спірних правовідносин застосуванню також підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду Організації об'єднаних націй, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність можливості у позивача надання пільгових довідок та атестацію робочих місць, що знаходяться на підприємстві, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, не може порушувати право позивача на отримання пенсії, гарантоване Конституцією України.
Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 569/15635/16-а.
За таких обставин, беручи до уваги, що основним документом про занятість позивача є трудова книжка, неврахування до пільгового стажу періодів роботи з 14.04.1986 по 14.10.1986, з 01.07.1994 по 28.10.1994 у Донецькому металургійному заводі, з 15.11.2004 по 23.04.2008, з 15.08.2011 по 12.03.2012 у ПАТ «Донецьккокс», з 15.05.2008 по 14.04.2010 у Філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь», з 27.04.2010 по 02.02.2011 у Відокремленому підрозділі «Шахта ім.. Є.Т. Абакумова», з 15.03.2011 по 10.08.2011 через відсутність пільгових довідок про підтвердження спеціального стажу є протиправним.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість обчислення відповідачем пільгового стажу позивача, у зв'язку з чим рішення від 05.07.2021 №104450005050 про відмову у призначенні пенсії через недостатність стажу є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.
Таким чином, періоди роботи позивача з 14.04.1986 по 14.10.1986, з 01.07.1994 по 28.10.1994 у Донецькому металургійному заводі, з 15.11.2004 по 23.04.2008, з 15.08.2011 по 12.03.2012 у ПАТ «Донецьккокс», з 15.05.2008 по 14.04.2010 у Філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь», з 27.04.2010 по 02.02.2011 у Відокремленому підрозділі «Шахта ім.. Є.Т. Абакумова», з 15.03.2011 по 10.08.2011 мають бути враховані до його пільгового стажу, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового (підземного) стажу роботи за Списком №1 періоди роботи: з 14.04.1986 по 14.10.1986, з 01.07.1994 по 28.10.1994 у Донецькому металургійному заводі, з 15.11.2004 по 23.04.2008, з 15.08.2011 по 12.03.2012 у ПАТ «Донецьккокс», з 15.05.2008 по 14.04.2010 у Філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь», з 27.04.2010 по 02.02.2011 у Відокремленому підрозділі «Шахта ім.. Є.Т. Абакумова», з 15.03.2011 по 10.08.2011.
Таким чином, враховуючи, що позивач має необхідний стаж роботи за Списком №1, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач зобов'язаний призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за її призначенням, тобто, з 29.06.2021 року та провести відповідні виплати.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи. Відтак, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним Рішення від 05.07.2021 №104450005050 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 14.04.1986 по 14.10.1986, з 01.07.1994 по 28.10.1994 у Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна, з 15.11.2004 по 23.04.2008, з 15.08.2011 по 12.03.2012 у ПАТ «Донецьккокс», з 15.05.2008 по 14.04.2010 у Філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь», з 27.04.2010 по 02.02.2011 у Відокремленому підрозділі «Шахта ім.. Є.Т. Абакумова», з 15.03.2011 по 10.08.2011 у ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» до пільгового стажу за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 29.06.2021 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, зареєстроване місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.