12 березня 2024 року № 320/39548/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 06.10.2023 №UA902080/2023/000021/2 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UA902080802866U2 від 06.10.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивач надав митному органу документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Вказано, що відповідач в електронному повідомленні від 06.10.2023 №974475 не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав належних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На думку позивача, в зазначеному електронному повідомленні від 06.10.2023 №974475 відповідач порушив приписи частини третьої статті 53 Митного кодексу України, витребувавши додаткові документи без обґрунтованих підстав та протиправно вчинив дії, спрямовані на коригування митної вартості товарів.
Доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
На думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та ті, що підтверджують числові значення всіх обов'язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ'єктивними, не підтверджені належним чином документально, чим порушено вимоги частини двадцять першої статті 58 та частини другої статті 52 МК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
Приватне підприємство «Будпостач» (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314, ідентифікаційний код 24267110) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004).
08.06.2018 між компанією HEBEI JIANGO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD., (Китай) (далі - продавець), та позивачем (покупець) укладено контракт №1055 (далі - контракт), відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає та оплачує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB згідно правил INCOTERMS, 2010), товари (будівельні та оздоблювальні матеріали, сітка зі скловолокна) у відповідності з проформа-інвойсом, які оформлюються на кожну партію товару та визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, строк поставки та порядок платежів.
19.04.2023 компанією HEBEI JIANGO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD., (Китай) надіслано позивачу комерційну пропозицію у відповідності до контракту №1055 від 08.06.2018 щодо цін на склосітку загальною вартістю 45020,06 доларів США за 9106 рулонів склосітки по ціні 4,944 доларів США за рулон.
10.05.2023 продавець виставив позивачу проформу-інвойс №JA20230510 на суму 1981440,00 доларів США, з яких, зокрема, 120000 рулонів по ціні 4,944 доларів США за рулон. У умовах проформи-інвойсу вказано, що портом завантаження є XINGANG, Китай або будь-який інший порт Китаю. Порт розвантаження - Гданськ, Польща або будь-який інший порт Польщі. Умови оплати: передплата відповідно до контракту №1055 від 08.06.2018. Умови поставки: FOB XINGANG, Китай або будь-який інший порт Китаю відповідно до Інкотермс-2010. Термін поставки - червень-жовтень 2023.
09.06.2023 позивач на підставі контракту від 09.06.2018 №1055 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №21 грошові кошти в розмірі 4449,60 доларів США.
28.06.2023 продавець виставив позивачу проформу-інвойс №JA230628 на суму 45020,06 грн доларів США на поставку 9106 рулонів склосітки по ціні 4,944 доларів США за рулон. У умовах проформи-інвойсу вказано, що портом завантаження є XINGANG, Китай або будь-який інший порт Китаю. Порт розвантаження - Гданськ, Польща або будь-який інший порт Польщі. Умови оплати: передплата відповідно до контракту №1055 від 08.06.2018. Умови поставки: FOB XINGANG, Китай або будь-який інший порт Китаю відповідно до Інкотермс-2010.
05.07.2023 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація № 021720230000168286 за ціною 45020,06 доларів США.
Продавцем передано товар перевізнику відповідно до коносаменту від 12.07.2023 №228697911.
20.07.2023 на підставі контракту від 08.06.2018 №1055 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №148 перерахував продавцю кошти за товари в розмірі 40570,46 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів складає 45020,06 доларів США.
На придбаний товар виписано сертифікат походження від 25.07.2023 №С233361072150052.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування NUA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
На підтвердження витрат транспортування товарів та включення вартості таких послуг до митної вартості позивачу надані рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна ЛТД» від 01.09.2023 №5653255405, компанією Maersk A/S (Данія) виписано інвойси 01.09.2023 №№ 5653255406 та 5653255407. ТОВ «Мерск Україна ЛТД» для підтвердження витрат на транспортування товарів надано довідку від 12.09.2023 №21 на суму 104693,68 грн (4465,91 доларів США) за територією України.
20.09.2023 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №54 здійснив оплату компанії Maersk A/S (Данія) за надані послуги у розмірі 44395,83 грн.
Відповідно до залізничної накладної УМВС від 18.09.2023 №04489 (див. додаток 18) товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.
Листом AT «Сенс банк» від 22.09.2023 №38515-17.3/2023 підтверджено перерахування позивачем коштів перевізнику компанії Maersk А/S (Данія) для оплати послуг, зазначених в інвойсах №5653255406 та №5653255407.
Відповідно до товарно транспортних накладних CMR від 03.10.2023 №3416, №9396 та №9672 товари були доставлені з м. Тернополя до Черкаської митниці.
06.10.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA902080802866U2 (див. додаток 20) для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 45 020,06 доларів США.
06.10.2023 позивачем подано до оформлення відповідачу ЕМД №23UA902080802866U2 для митного оформлення товарів, у графі 31 зазначено "сітка зі скловолокна з механічно зв'язаного текстилю в рулонах висотою 1м, прозорі тканини завширшки більш як 30см; склосітка 145 г/м2 синя, 5х5 мм, 1*50м рулон, WORK'S - 9106 рулонів. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві. Виробник - HEBEI JIANGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD" загальною вартістю 45020,06 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №JA230628 від 28.06.2023;
Коносамент (Bill of lading) 228697911 від 12.07.2023;
Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 04489 від 18.09.2023;
Автотранспортна накладна (Road consignment note) 3416 від 03.10.2023;
Автотранспортна накладна (Road consignment note) 9396 від 03.10.2023;
Автотранспортна накладна (Road consignment note) 9672 від 03.10.2023;
Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №23PL322080NS6522B4 від 09.09.2023;
Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 23PL322080NS6522Q5 від 09.09.2023;
Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 23PL322080NS6522U8 від 09.09.2023;
Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) C233361072150052 від 25.07.2023;
Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 142000-3102-0005 від 19.01.2023;
Банківський платіжний документ, що стосується товару 148 від 20.07.2023;
Банківський платіжний документ, що стосується товару 21 від 09.06.2023;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 5653255405 від 01.09.2023;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 5653255406 від 01.09.2023;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 5653255407 від 01.09.2023;
Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 440 від 03.10.2023;
Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 54 від 20.09.2023;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 21 від 12.09.2023;
Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 19.04.2023;
Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 094 від 22.11.2022;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 12.09.2018;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 12.12.2019;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 4 від 21.01.2021;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1055 від 08.06.2018;
Договір (контракт) про перевезення UA00072649 від 14.02.2022;
Договір (контракт) про перевезення UA00072711 від 24.02.2020;
Видаткові накладні від 05.05.2023;
Довідка з банку від 22.09.2023 №38515-17.3/20;
Інформація з джерел інтернету від06.10.2023;
Комерційна пропозиція 19.04.2023;
Технічні дані від 27.10.2021;
Технічні дані від 06.10.2023;
Копія митної декларації країни відправлення 021720230000168286 від 05.07.2023.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації №23UA902080802866U2 від 06.10.2023 митної вартості товарів, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості.
Декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з із виконанням умов договору (контракту);
виписки з банківської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Листом від 06.10.2023 ПП «Будпостач» зазначило, що немає можливості надати інші документи.
Черкаською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2023 №UA902080/2023/000021/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №23UA902080802866U2 від 06.10.2023 скоригував із 52344,77 доларів США до 64414,00 доларів США.
Підставами неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив: що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складової митної вартості:
в рахунку від 01.09.2023 № 5653255406 від імені MAERSK A/S заявлені відомості «Documentation fee» та «Terminal Handling Service», що є відомостями на обробку товарів;
в наданих до митного оформлення рахунках від 01.09.2023 № 5653255405, №5653255406 та № 5653255407 відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження;
митницею встановлено відсутність відомостей в графі 21 ДМВ до митної декларації про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов'язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;
в рахунку від 01.09.2023 № 5653255405 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. Станом на 06.10.2023 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку. Відповідно ч. 2 статті 53 МК України якщо рахунок сплачено, встановлює обов'язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
в поданих до митного оформлення банківські платіжні документи від 20.07.2023 №148 та від 09.06.2023 № 21 у графі «призначення платежу» має посилання лише на зовнішньоекономічний договір. Таким чином не вдається ідентифікувати оплату за товар з даною поставкою;
наданий до митного оформлення висновок про вартісні характеристики від 22.11.2022 №094 стосується товару, що постачався за інвойсом від 19.07.2022 № JA220719, в даний момент поставка товару здійснюється за інвойсом від 28.06.2023 № JA230628, по даній причині даний висновок не може бути врахований при даному митному оформленні.
В ході проведення консультації встановлено, що у митниці та декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів щодо оцінюваних товарів, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу ввезення партії оцінюваних товарів, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України. У митниці та декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей подібних товарів щодо оцінюваних товарів, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу ввезення партії оцінюваних товарів, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості відповідно до положень ст. 60, 61 Митного кодексу України Методи на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути застосовані щодо оцінюваних товарів так як у митниці та декларанта відсутня інформація про ціну товарів відповідно до вимог ст. 62, 63 Митного кодексу України. Декларантом було надано до митного оформлення письмово інформацію щодо наявності в нього інформації про митне оформлення товару за митною декларацією від 02.09.2023 №UA100320/2023/027433 з рівнем митної вартості 1,07 дол/кг., які продавались на експорт в Україну на співставних комерційних рівнях у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів, митну вартість яких було визнано. Митниця визначає митну вартість товару за резервним методом на рівні: Товар №1 - 1,07 дол/кг, відповідно до положень статей 60-64 Митного кодексу України, на підставі документально підтвердженої інформації про вартість товарів з подібними характеристиками, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів та яка ґрунтується на раніше визнаних митницею митних вартостях товарів. Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару - за резервним методом визначення митної вартості, використовуючи наявну інформацію.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902080/2023/000075.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40АА № 23UA902080802883U4 від 06.10.2023.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Черкаської митниці від 06.10.2023 №UA902080/2023/000021/2 про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № П/811/573/17.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.
Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Вказані відповідачем у повідомленні недоліки, не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості
Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, якою визначено, що: «Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.".
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».
Щодо зазначених у спірному рішенні підстав для коригування митної вартості товару: "в рахунку від 01.09.2023 № 5653255406 від імені MAERSK A/S заявлені відомості «Documentation fee» та «Terminal Handling Service», що є відомостями на обробку товарів; в наданих до митного оформлення рахунках від 01.09.2023 № 5653255405, №5653255406 та № 5653255407 відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження; митницею встановлено відсутність відомостей в графі 21 ДМВ до митної декларації про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов'язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені", суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження вартості заявлених транспортних послуг подано митному органу довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 12.09.2023 №21 про транспортні витрати, в якій зазначено вартість послуг транспортування придбаного товару до кордону України у розмірі 104693,68 грн (4465,91 доларів США), які включені до митної вартості.
Зазначені у цій довідці складові вартості транспортних послуг співпадають із відображеними в інвойсах від 01.09.2023 №№ 5653255406 та 5653255407.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...". (постанова Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17).
Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення подану позивачем до митного оформлення та до суду довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 12.09.2023 №21 про транспортні витрати. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.
Крім того суд зауважує, що відповідно до комерційного інвойсу від 28.06.2023 №JA230628 поставка товару здійснювалась на умовах FOB, відповідно до умов Інкотермс 2010. У разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження.
Довідка про транспортні витрати від 12.09.2023 № 21, що видана експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд», містить вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) в сумі 660,84 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.
Щодо тверджень у спірному рішенні про те, що в рахунку від 01.09.2023 №5653255405 від імені ТОВ "Мерск Україна ЛТД" зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів, проте станом на 06.10.2023 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку, то суд погоджується з позивачем, що самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Разом з тим, в рахунку від 01.09.2023 № 5653255405 від імені ТОВ "Мерск Україна ЛТД" зазначено, що рахунок підлягає оплаті до 06.10.2023. Позивач оплатив вказаний рахунок платіжною інструкцією від 03.10.2023 №440 в сумі 104693,63 грн., що відповідає вартості послуг, вказаних у цьому рахунку.
Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 зазначив, що "...розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості...".
З урахуванням означеного, на переконання суду, відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 20.07.2023 №148 та від 09.06.2023 № 21 у графі "призначення платежу" жодних інших ідентифікуючих ознак, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
Також, суд зауважує, що саме по собі подання позивачем до митного оформлення експортної декларації країни відправлення №021720230000168286 від 05.07.2023 без перекладу не свідчить про наявність у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53), заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з митною декларацією від 06.10.2023 №23UA902080802866U2 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 06.10.2023 №UA902080/2023/000021/2 про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 06.10.2023 №UA902080/2023/000021/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці.
Позивач - Приватне підприємство "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9-Е, кімната 314).
Відповідач -Черкаська митниця (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005652, місцезнаходження: 18007, місто Черкаси, вулиця Остафія Дашковича, будинок 76).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.