12 березня 2024 року 320/7716/21
Київський окружний адміністративний суд, у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Приватного підприємства «Сполі-Буд Компані» про застосування заходів реагування,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 8, код ЄДРПОУ 38537963) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства «Сполі-Буд Компані» (09107, Київська обл, м. Біла Церква, бул. Михайла Грушевського, 13, код ЄДРПОУ 41091471), в якому просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) нежитлової будівлі літерою "Х" загальною площею 2369 кв.м. Приватного підприємство "Сполі-Буд Компані" за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень №№ 1, 3, 9-13, 16, 20, 24-27, зазначених в акті від 15.03.2021 №182.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами планової перевірки щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту було виявлено порушення, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. Відтак, слід застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Ухвалою суду від 05 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що не в змозі зупинити експлуатацію приміщення, оскільки ним не користується. В зв'язку із чим, жодної загрози вказане приміщення не несе.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) ДСНС України на 2021 рік, затвердженого наказом ДСНС України від 26.11.2020 № 633 «Про затвердження плану перевірок» (зі змінами від 30.11.2020 № 639) та наказу Головного управління ДСНС України у Київській області від 10.02.2021 № 141 «Про проведення планових перевірок», було здійснено планову перевірку щодо додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Приватного Підприємства «Сполі-Буд Компані» за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Михайла Грушевського, буд. 13
11 лютого 2021 року було видано повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) № 5603-1599/1,надіслане рекомендованим листом 18 лютого 2021 року.
18 лютого 2021 року було видане посвідчення № 1259 на проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки Приватного Підприємства «Сполі-Буд Компані».
15 березня 2021 року за результатами планової перевірки був складений акт № 6 щодо додержання Приватним Підприємством «Сполі-Буд Компані» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та було виявлено 14 порушень, а саме:
1.Нежитлова будівля «X» не обладнана системами протипожежного захисту у відповідності до вимог діючих норм, (порушення: пункт 1.2., глава 1,розділ V Правил пожежної безпеки в Україні).
2. Дерев'яні конструкції даху не під дано вогнезахисному оброблянню з забезпеченням 1-ї групи вогнезахисної ефективності (нежитлова будівля літ. «X»). (порушення: пункт 2.5., глава 2, розділ III Правил пожежної безпеки в Україні).
3. Не здійснено перевірку пристроїв блискавко захисту будівелі відповідно до вимог діючих норм (нежитлова будівля літ «X»). (порушення: пункт 1.21., глава 1, розділ IV Правил пожежної безпеки в Україні).
4. Не виконано замір опору ізоляції та захисту електричних мереж від короткого замикання (нежитлова будівля літ «X»). (порушення: пункт 1.20., глава 1, розділ IV Правил пожежної безпеки в Україні).
5. Будівлю та приміщення об'єкту не забезпечено необхідною кількістю первинного пожежогасіння (вогнегасниками), (порушення: пункт 3.6., Ь ї 8 глава 3, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні).
6. Не проведено технічне обслуговування наявних засобів первинного пожежогасіння (вогнегасників), (порушення: пункт 3.10., 3.17., 3.22, глава З, роділ V Правил пожежної безпеки в Україні).
7. На будівлях об'єкту не встановлено покажчик (об'ємний зі світильником або плоский із застосуванням світло відбивних покриттів) з нанесенням на нього літерного індексу ПГ, цифрового зазначення відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначення виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева), (порушення: підпункт 9, пункт 21., глава 2, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні);
8. Не здійснюється випробування "системи зовнішнього протипожежного водопостачання на тиск та витрату води з оформленням відповідного акту (порушення: підпункт 4, пункт 2.1., глава 2, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні).
9. Посадові особи та працівники об'єкту не пройшли навчання з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому ПКМУ від 26.06.2013 року №444 (порушення: пункт 16, розділ П Правил пожежної безпеки в Україні).
10. Для всіх будівель та приміщень виробничого й складського призначення не визначено категорії щодо вибухо пожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016, а також клас зони згідно з НПАОП 40.1-1.32-01. (порушення: пункт 2.9., глава 2, розділ III Правил пожежної безпеки в Україні).
11. Не винесено за межі приміщення складського призначення, в якому зберігаються горючі матеріальні цінності електричні щитки освітлювальних електромереж з автоматами вимкнення, з послідуючим їх монтажем із-зовні зазначених приміщень складського призначення на негорючих будівельних основах, (нежитлова будівля літ. «X»). (порушення: пункт 22. розділ II, Правил пожежної безпеки в Україні; пункт 1.15, глава 1, розділ IV, Правил пожежної безпеки в Україні).
12. Відсутні посвідчення встановленого зразка про проходження функціонального навчання відповідними категоріями осіб у сфері цивільного захисту, (порушення: частина 8, стаття 20 Кодексу цивільного захисту України).
13. Не проведено об'єктові тренувань і навчань з питань цивільного захисту, (порушення: частина 11, стаття 20 Кодексу цивільного захисту України).
14. Не забезпечено виконання заходів цивільного захисту, шляхом розроблення ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки на об'єкті з урахуванням усіх чинників небезпеки, відповідно до вимог пункту 7 наказу МНС №140 від 16.08.2005 року «Про внесення змін до наказу МНС України від 18.12.2000 №338». (порушення: частина 1, стаття 20 Кодексу цивільного захисту України; ПКМУ №956 від 11 липня 2002 року).
15 березня 2021 року головним інспектором Білоцерківського РВ ГУ ДСНС України у Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення КХ № 020862 відповідно до ст. 175 КУпАП та постанову КХ № 020322 про накладення адміністративного стягнення, згідно з протоколом КХ № 020862.
16 березня 2021 року згідно постанови КХ № 020322 було сплачено штраф.
Крім того, 15 березня 2021 року головним інспектором Білоцерківського РВ ГУ ДСНС України у Київській області було складено протокол про адміністративне правопорушення КХ № 020865 відповідно до ст. 1752 КУпАП та постанову КХ № 020325 про накладення адміністративного стягнення згідно з протоколом КХ № 020865.
Вважаючи виявлені правопорушення такими, що загрожують життю та здоров'ю людей та свідчать про відсутність у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Разом з цим, відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України.
Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (ч. 2 ст. 64 КЦЗ).
До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (ч. 3 ст. 64 КЦЗ).
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, що затверджене Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 (далі - Положення №20/2013), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.
ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно - рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності (абз.2 п.1 Положення №20/2013).
У пункті 3 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.
Згідно з частиною другою статті 51 КЦЗ, забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.
Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (ч. 3 ст. 55 КЦЗ).
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ).
У силу пункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до частини другої статті 68 КЦЗ, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Положеннями частини першої статті 70 КЦЗ встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; випуск і реалізація вибухо пожежне безпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; порушення правил поводження з небезпечними речовинами; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2. ст. 70 КЦЗ).
Суд зазначає, що зі змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров'ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 КЦЗ, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки, та не залежить від виконання (не виконання) вимог припису органу контролю щодо усунення виявлених порушень.
Крім того, чинне законодавство не обумовлює імперативно необхідність винесення припису, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки як передумови звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності об'єкту. Більше того, за змістом частини сьомої статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відповідач, заперечуючи проти виявлених під час перевірки порушень, зазначає, що нежитлову будівлю літера «Х» відповідачем не використовується, а тому виправлення порушень щодо будівлі, яка не експлуатується, є абсурдним.
Суд вважає вказані висновки відповідача абсолютно необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вказаних доводів.
Крім того, суд зазначає, що сторінка 17 акту від 15.03.2021 №182 містить графу «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного акта перевірки», в яких директором підприємства зроблено напис «Згоден. Порушення будуть усунено» та скріплено підписом.
З урахуванням того, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували усунення виявлених під час перевірки та зазначених в акті порушень вимог пожежної безпеки, що стали підставою для звернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до суду для застосування заходів реагування, як і доказів того, що зазначені у акті перевірки порушення не створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також враховуючи фактичну згоду із виявленими під час перевірки порушеннями, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі №826/7073/18 дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов'язку у підконтрольного суб'єкта, зупинення експлуатації приміщень (об'єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також, суд наголошує, що за змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З огляду на зазначене, враховуючи, що наявність встановлених порушень впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та, як наслідок, може спричинити загрозу життю і здоров'ю людей, суд приходить до висновку, що саме зупинення експлуатації (роботи) будівлі літерою «Х» є належним заходом, направленим на захист життя і здоров'я людей.
Відтак, суд дійшов висновку, що зупинення експлуатації зазначеного об'єкта є пропорційним, з урахуванням наведених порушень, збиткам, яких може зазнати власник об'єкта в зв'язку з забороною та можливими негативними наслідками для його працівників та відвідувачів у разі виникнення пожежі. Надзвичайна подія, за таких обставин, може призвести до незворотних наслідків.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, враховуючи відсутність витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-247, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) нежитлової будівлі літерою "Х" загальною площею 2369 кв.м. Приватного підприємство "Сполі-Буд Компані" за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень №№ 1, 3, 9-13, 16, 20, 24-27, зазначених в акті від 15.03.2021 №182.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.