про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2024 року м. Київ № 320/8172/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Київ)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Київ), в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з належної позивачу квартири АДРЕСА_1 при закіняченні виконавчого провадження у межах якого на вказану квартиру накладено арешт;
- зобов'язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з належної позивачу квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно із приписами статті 287 Кодексу адміністративного судочиснтва України, якою визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Водночас, враховуючи ту обставину, що у суду відсутні відомості стосого того, що позивач є учасником виконавчого провадження, в межах якого ним оскаржується бездіяльність відповідача, суд дійшов висновку, що застосуванню щодо обчислення строку звернення до суду підлягають приписи статті 122 КАС України.
Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Слід зазначити, що предметом позову є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з належної позивачу квартири АДРЕСА_1 при закіняченні виконавчого провадження у межах якого на вказану квартиру накладено арешт.
Суд наголошує, що у матеріалах справи наявний лист Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві адресований ОСОБА_1 та датований 02.06.2017. Згідно відомостей зазначеного листа відповідачем у відповідь на звернення заявника, яке надійшло до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві 03.06.2016 повідомлено, що Законом України "Про виконавче повадження" ст.59 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2016 року не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які знищені. Роз'яснено заявнику його право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Отже, за висновком суду, позивач дізналася про порушене право щодо не здійснення відповідачем зняття арешту з нерухомого майна, яке належить їй на праві приватної власності у червні 2017 року.
Разом з тим, з даним позовом до суду позивач звернулася у листопаді 2023, що підтверджується відомостями штампу відділення поштового зв'язку на конверті, у якоиу надійшов адміністративний позов до суду, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
Отже, зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказаний недолік може бути усунений позивачем шляхом подання до суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.