Рішення від 12.03.2024 по справі 320/20880/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року № 320/20880/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУНП в Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт І наказу ГУНП в Київській області від 30.05.2023 №204 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати пункт І наказу ГУНП в Київській області від 02.06.2023 №119 о/с «По особовому складу» щодо звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити позивача на службі в органах Національної поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділенні поліції №3 Бучанського районного управління поліції, з 03.06.2023;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2023 (наступний за датою звільнення день) по день постановлення судового рішення у справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що наказом від 02.06.2023 №119 о/с його звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Підставою для звільнення зазначено наказ від 30.05.2023 №204 та довідку від 01.06.2023 №48.

Позивач стверджує, що про факт проведення службового розслідування він дізнався 01.06.2023. При цьому, жодних пояснень, які стосуються предмету службового розслідування позивачем не надавалось. Як наслідок, позивач вважає протиправними спірні накази, прийняті на підставі проведеного з істотними порушеннями службового розслідування.

На переконання позивача, враховуючи зміст спірного наказу та те, що висновок за результатами службового розслідування не складався, у наказі міститься лише перелік порушень, які ставляться в провину позивачу, однак обставин їх вчинення означений наказ не містить.

Крім того, позивач зауважує про застосування дисциплінарних стягнень у порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Позивач наголошує на гарантованому забезпеченні йому як поліцейському права на захист, який полягає у наданні можливості подати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Водночас, позбавлення його такого права призводить до істотного порушення порядку проведення службового розслідування та позбавляє позивача можливості скористатися рядом гарантованих прав як особи, на права та свободи якої результати службового розслідування матимуть прямий вплив.

Позивач зауважує, що позбавлення його права на подачу пояснень та документів призвело до неможливості встановлення об'єктивної істини та доведення ним своєї невинуватості, зокрема, позивач був позбавлений можливості подати документи, що характеризують його особу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції здійснено у відповідності до вимог законодавства. Застосуванню такого дисциплінарного стягнення передувало проведення за належною процедурою службового розслідування, а при визначенні міри дисциплінарного впливу було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок.

Відповідачем зазначено, що службове розслідування проведено за фактом ймовірного вимагання неправомірної винагороди позивачем у розмірі 500 грн у гр. ОСОБА_2 за не складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Також у ході проведення службового розслідування виявлено неодноразові порушення позивачем оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Стосовно застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, відповідач зауважив, що позивач є офіцером, а тому повинен бути прикладом для підлеглих. Водночас, своєю поведінкою позивач підірвав авторитет поліцейського, дискредитував звання офіцера, а тому застосоване покарання відповідає вчиненому проступку.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що в порушення вимог Дисциплінарного статуту його не було ознайомлено із наказом про відсторонення від виконання службових обов'язків та ним продовжувалось виконання службових обов'язків до моменту звільнення зі служби.

Позивач вказує, що у наданих ним поясненнях обставини щодо звинувачення в отриманні ним неправомірної вигоди заперечував та надав відповідні пояснення. Крім того, матеріали службового розслідування не містять жодних пояснень самого гр. ОСОБА_2 чи його батька - ОСОБА_3 , а також інших осіб, які могли б повідомити обставини вірогідного дисциплінарного проступку позивача.

У спростування викладених у висновку службового розслідування обставин, позивач зазначив про подання ОСОБА_2 на адресу відповідача заяви з проханням не розглядати заяву його батька - ОСОБА_3 від 17.05.2023 так як дана подія сталась не з тими працівниками поліції, яких він вказав раніше. До раніше вказаних працівників поліції ОСОБА_2 претензій не має, просить не притягувати їх до відповідальності.

Також позивач звернув увагу на протиріччя відповідача стосовно того, ким саме було вчинено порушення згідно дослідження поліграфу, оскільки як позивачу, так і його напарнику ОСОБА_4 були задані питання аналогічного змісту (Чи зупиняв мотоцикл під керуванням ОСОБА_2 .?; Чи отримував неправомірну вигоду (брав грошові кошти у розмірі 500 грн від ОСОБА_2 .?), та за даними тестування відповідачем отримано абсолютно тотожні результати, що викликає логічні протиріччя, оскільки стосуються єдиного епізоду.

Позивач зауважив, що жодних пояснень стосовно порушень ним вимог Інструкцій №1026 та №1395 в частині неналежного не відбиралось та до нього не було доведено, що такі порушення є предметом службового розслідування. Позивач вказує на відсутність в матеріалах службового розслідування адміністративних матеріалів, на які є посилання у висновку службового розслідування, що унеможливлювало встановлення під час проведення такого розслідування особи, якою означені адміністративні матеріали були складені. Крім того, позивач стверджує про обмеження його у праві надати пояснення стосовно означеного епізоду.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 24.10.2023 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта НОМЕР_1 , виданого Свердловським МВ УМВС України в Луганській області 06.05.1998.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 09.10.2009 по 06.11.2015 проходив службу в органах МВС України. З 07.11.2015 по 02.06.2023 проходив службу в Національній поліції України.

Наказом ГУНП в Київській області від 15.07.2022 №124 о/с позивача, який прибув з ГУНП в Луганській області, призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення №3 Бучанського РУП, тимчасового, з 12.07.2022 по 07.02.2023, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 .

Наказом ГУНП в Київській області від 02.06.2023 №119 о/с по особовому складу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №3 Бучанського районного управління поліції, звільнено з 02.06.2023 відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту). Підстава: наказ ГУ НП від 30.05.2023 №204, довідка від 01.06.2023 №48.

Пунктом 1 наказу ГУНП в Київській області від 30.05.2023 №204 позивача звільнено із служби в поліції.

Означений наказ винесений за наслідками проведеного відповідачем службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Київській області від 18.05.2023 №744 на підставі інформації, викладеній у доповідній записці, щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих наказів, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту Закон № 580-VIII), частиною першою статті 3 якого встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Завданнями поліції в силу положень статті 2 Закону № 580-VIII є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно частини першої статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Частиною першою статті 8 Закону №580-VIII передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, яку покладено в основу оскаржуваних наказів, визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до частин першої-другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі по тексту Дисциплінарний статут).

Відповідно до частин першої-другої, пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Згідно абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин першої - шостої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Відповідно до частини дев'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Частиною п'ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами сьомою-дев'ятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Частинами першою-другою статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до частин першої - третьої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пунктів 1 - 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Пунктами 4, 7 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з пунктами 1-2 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Пунктом 7 розділу VІ Порядку №893 передбачено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

У пункті 5 розділу VI Порядку №893 визначено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.

Відповідно до пункту 9 розділу VІ Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.

Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Пунктами 1-2 розділу VІІ Порядку №893 передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем спірного наказу №204 від 30.05.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області в межах оскаржуваної частини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що у пункті 1 означеного наказу позивача за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, статей 254, 256 та 283 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1395, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції, систематичному порушенні порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків, систематичному порушенні вимог нормативно-правових актів під час складання адміністративних матеріалів стосовно громадян, що призводить до порушення прав останніх, звільнено із служби в поліції.

Наказ №204 від 30.05.2023 винесений за наслідками проведеного службового розслідування, призначеного наказом від 18.05.2023 №744, на підставі інформації щодо можливих неправомірних дій керівництва та окремих працівників Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

Згідно наданих відповідачем матеріалів службового розслідування такою інформацією є:

- доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Київській області Д. Яковенка від 17.05.2023, в якій доповідається про те, що 17.05.2023 зі спецлінії « 1-2» до відділення поліції №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення ОСОБА_3 про те, що працівники поліції на блок посту взяли неправомірну вигоду в його сина ОСОБА_2 в розмірі 500 грн. Вказана подія зареєстрована до системи ІПНП ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за №2303 від 17.05.2023;

- рапорт старшого інспектора-чергового чергової частини відділення №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Ю. Коростильова про те, що 17.05.2023 отримано заяву та зареєстровано СО за №2303 від 17.05.2023 «Прийняття або надання пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. У рапорті зазначено, що 17.05.2023 о 15:56 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , годину тому на блокпосту ПП на авто 13…В35 неправомірну вигоду в сина ОСОБА_2 у розмірі 500 грн. Не представилися. Більше інформації не надав.

У ході проведення службового розслідування було встановлено, що 17.05.2023 відповідно до Книги служби нарядів та розстановки нарядів відділення поліції №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області для здійснення превентивних заходів та реагування на заяви та повідомлення громадян про правопорушення або події, на службовому автомобілі марки Reno Daster номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні) на добове чергування до складу групи реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області під позивним «Акцент-511» заступили ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Як встановлено, 17.05.2023 о 15:56 зі спецлінії « 102» до відділення Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення ОСОБА_3 про те, що в с. Наливайківка Бучанського району працівники поліції годину тому на блокпосту взяли неправомірну вигоду в його сина ОСОБА_2 у розмірі 2000 грн.

У своєму поясненні працівникам поліції ОСОБА_2 зазначив, що близько 15:00 разом зі своєю дівчиною ОСОБА_7 на мотоциклі марки Loncin номерний знак НОМЕР_3 , рухався дорогою з с. Наливайківка до смт Макарів Бучанського району.

Між зазначеними населеними пунктами на відстані близько 500-500 м від блок поста ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, які рухались назустріч на автомобілі марки Reno Daster номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні).

У подальшому під час перевірки документів, зі слів ОСОБА_2 поліцейські повідомили його, що складатимуть матеріали за фактом адміністративного правопорушення та виписуватимуть штраф за те, що у нього не було страхового полісу на мотоцикл.

Зі слів ОСОБА_2 , він почав розмову з поліцейськими, щоб вирішити питання на місці, без складання адміністративних матеріалів, на що один з працівників поліції запросив його до службового автомобіля, де під час розмови домовився з поліцейськими розрахуватись на місці та надав гроші однією купюрою номіналом 500 грн, поклавши їх біля ручки КПП. Після даної події працівники поліції повернули документи.

Надалі ОСОБА_2 повідомив про даний факт ОСОБА_7 та по телефону свого батька ОСОБА_3 , який був обурений поведінкою поліцейських, у зв'язку з чим звернувся на спецлінію « 102».

Опитана працівниками поліції ОСОБА_8 надала аналогічне за змістом пояснення, що й ОСОБА_2 .

За інформацією, наданою УІАП ГУ встановлено, що 17.05.2023 екіпаж з позивним «Акцент-511», тобто позивач та ОСОБА_6 в період часу з 14:30 по 16:00 рухався з смт Макарів до нп Ніжиловичі через с. Наливайківка Бучанського району Київської області. Однак, під час проведення службового розслідування встановлено, що у порушення вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026 вивчити відеозапис з нагрудного відеореєстратора (бодікамкери) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вказаний період часу не представилося можливим у зв'язку з тим, що поліцейській його не здійснювали.

Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що 17.05.2023 перебував на службі спільно з ОСОБА_6 на автомобілі марки Reno Daster номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні). З приводу скарги ОСОБА_3 на спецлінію « 102» повідомив, що ніяких грошових коштів не брав, заявника та його сина не знає, про яку ситуацію йде мова, йому невідомо.

Опитаний ОСОБА_6 надав аналогічне за змістом пояснення.

Копії означених пояснень наявні в матеріалах справи.

В ході службового розслідування опитаний ОСОБА_9 пояснив, що 17.05.2023 він заступив на добове чергування до складу СОГ ВП №3 Бучанського РУП ГУ. Того ж дня на спецлінію « 102» надійшло повідомлення ОСОБА_3 про те, що працівники поліції отримали від його сина неправомірну вигоду у сумі 500 грн. З метою реагування на вказане повідомлення ОСОБА_9 опитав ОСОБА_2 , який надав пояснення, аналогічні викладеним вище.

Опитаний ОСОБА_10 пояснив, що з метою реагування на повідомлення, що надійшло на гарячу лінію « 102» від ОСОБА_3 спільно з членами СОГ ВП №3 Бучанського РУП ГУ здійснили виїзд до вказаного громадянина. По приїзду до місця проживання ОСОБА_3 останній перебував з ознаками алкогольного сп'яніння та пояснив, що його сина ОСОБА_2 зупинили невідомі люди, схожі на працівників поліції, та щоб не виносити на нього постанову, він надав їм гроші у розмірі 500 грн. Після цього ОСОБА_11 викликав позивача та ОСОБА_6 до відділення поліції, які по прибуттю пояснили, що вони здійснювали патрулювання на вказаній ділянці дороги, але нікого не зупиняли та даного чоловіка бачать вперше. По даному факту ОСОБА_11 додав, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 найкращі показники в роботі та чому ОСОБА_3 повідомив таку інформацію йому невідомо.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач та ОСОБА_6 погодились на проходження дослідження з використанням поліграфа.

Відповідно до висновків за результатами проходження дослідження з використанням поліграфа від 26.05.2023 стосовно позивача, йому було поставлено наступні питання:

1. Чи зупиняв він мотоцикл під керуванням ОСОБА_2 .?;

2. Чи отримував позивач неправомірну вигоду (брав грошові кошти у розмірі 500 грн) від ОСОБА_2 ?

За результатами проведеного психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа на підставі отриманих фізіологічних реакцій з високим ступенем достовірності зроблений висновок: рівень контактності позивача був низький, виявлені навмисні спроби протидії дослідженню, а саме, встановлено, що ОСОБА_1 приймав заспокійливі препарати (ліки).

По питанню №1 на групу перевірочних запитань відносно того, чи зупиняв ОСОБА_1 мотоцикл під керуванням ОСОБА_2 у респондента виявлено комплекс стійких значущих фізіологічних реакцій, а саме, встановлено, що позивач зупиняв мотоцикл під керуванням ОСОБА_2 .

По питанню №2 на групу перевірочних запитань відносно того, чи отримував ОСОБА_1 неправомірну вигоду (брав гроші у розмірі 500 грн) від ОСОБА_2 , у респондента виявлено комплекс стійких значущих фізіологічних реакцій, а саме, встановлено, що позивач отримував неправомірну вигоду від ОСОБА_2 , а саме, грошові кошти у розмірі 500 грн.

Аналогічні результати містяться у висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа відносно ОСОБА_6 .

Крім того, під час проведення службового розслідування 18.05.2023 працівники УПД здійснили перевірку діяльності окремих працівників сектору реагування патрульної поліції ВП №3 (Макарів) Бучанського РУП ГУНП в Київській області, в ході якої з'ясовано, що з 01.01.2023 позивачем складено 284 адміністративних матеріалів, з яких 54 за ст. 130 КУпАП. В порушення вимог Інструкції №1026 під час перегляду відеозаписів з нагрудних бодікамер, зокрема, позивача встановлено, що момент зупинки транспортних засобів правопорушників не фіксується. Також встановлено порушення при складанні частини протоколів, а також відсутність відеозаписів з нагрудної бодікамери під час документування частини адміністративних правопорушень.

З огляду на викладене дисциплінарною комісією встановлено систематичне порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків, систематичному порушенні вимог нормативно-правових актів під час складання адміністративних матеріалів стосовно громадян, що призводить до порушення прав останніх.

Таким чином, з аналізу матеріалів службового розслідування дисциплінарна комісія зробила висновок, що інформація за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Бучанського РУП ГУНП в Київській області підтвердилась, а в діях позивача вбачаються порушення пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, статей 254, 256 та 283 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1395, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції, систематичному порушенні порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків, систематичному порушенні вимог нормативно-правових актів під час складання адміністративних матеріалів стосовно громадян, що призводить до порушення прав останніх.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію висновку службового розслідування, виходячи з текстуального викладу обставин, судом встановлено, що відповідач за наслідками проведеного службового розслідування не зазначив про встановлення ним факту порушення позивачем службової дисципліни, який виразився в отриманні неправомірної вигоди, зокрема, позивачем від ОСОБА_2 у розмірі 500 грн, хоча саме означена інформація слугувала підставою для призначення службового розслідування наказом від 18.05.2023 №744.

Зазначені відповідачем у висновку службового розслідування твердження про порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону №580-VII, пунктів 1, 2, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції, на переконання суду, носять узагальнений характер без конкретизації факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку (отримання неправомірної вигоди), який був предметом службового розслідування.

У свою чергу, позивач стверджує, що ним не вчинялися дії із зупинення гр. ОСОБА_2 17.05.2023. У письмових поясненнях від 23.05.2023 року, позивач зазначив, що не знає, чому на нього скаржиться гр. ОСОБА_3 . Його та його сина ( ОСОБА_2 ) позивач не зупиняв та не знає їх, гроші ні з кого не брав і не вимагав, чому він ( ОСОБА_3 ) зателефонував до поліції позивачу невідомо.

Суд зауважує, що у висновку службового розслідування містяться посилання на пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Проте, матеріали службового розслідування не містять письмових пояснень означених осіб, що, у свою чергу, унеможливлює встановлення достовірності, послідовності їх відображення.

Посилання на надання пояснень ОСОБА_3 під час розмови з ним містяться у письмових поясненнях ОСОБА_12 , який 17.05.2023 перебував у складі СОГ та здійснював виїзд до ОСОБА_3 у цей день. В означених поясненнях вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було опитано та зібрано матеріали з цього приводу та вказано про здійснення відеозапису. Проте, такі матеріали та відеозапис відсутні в матеріалах службового розслідування, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надано суду жодних «зібраних матеріалів», посилання на які міститься в поясненнях ОСОБА_12 .

Відображений у висновку службового розслідування опис ймовірного дисциплінарного проступку викладено у поясненнях ОСОБА_13 , яка була у складі СОГ та здійснювала виїзд на місце події, зокрема, за місцем проживання заявника ОСОБА_3 , де під час спілкування останній повідомив обставини, зазначені ним у заяві від 17.05.2023. В подальшому ОСОБА_13 зателефонувала ОСОБА_2 за номером телефону, який дав його батько, та запросила його разом з учасницею події, ОСОБА_7 , до відділення поліції для встановлення всіх обставин. В подальшому, у відділенні поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_7 надали інформацію про обставини, зазначені у повідомленні. При цьому, ОСОБА_2 в деталях та подробицях розповів, що дійсно надав двом поліцейським, які зупинили його поблизу блокпоста в с. Наливайківка під час руху на мотоциклі, на який у нього був відсутній страховий поліс, неправомірну вигоду у сумі 500 грн за те, щоб вони не виносили відносно нього постанову про накладення штрафу. Під час перевірки було встановлено, що у цей період часу чергування здійснював наряд «Акцент-511» у складі позивача та ОСОБА_6 за маршрутом смт Макарів - с. Наливайківка - с. Ніжиловичі та у зворотному напрямку. Зазначених працівників було викликано до відділення поліції, де ОСОБА_2 зазначив, що саме дані поліцейські його зупинили та що він надав їм гроші в сумі 500 грн. Позивач та інспектор ОСОБА_6 цей факт заперечили та надали пояснення. За даним фактом опитано всіх учасників подій та зібрані матеріали направлено до ГУ ДБР.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Ухвалою суду від 22.06.2023 від відповідача витребувано, зокрема, копії всіх матеріалів службового розслідування, а тому подані відповідачем на виконання вимог цієї ухвали матеріали службового розслідування розцінюються судом як такі, що надані у повному обсязі.

Оскільки матеріали службового розслідування не містять ані прямої вказівки на дослідження письмових пояснень заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ані таких пояснень, а також у зв'язку з відсутністю у висновку службового розслідування жодних посилань на дослідження відеофіксації пояснень заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та у зв'язку з відсутністю такої відеофіксації у наданих відповідачем матеріалах службового розслідування, викладені у висновку службового розслідування пояснення пояснень заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів.

Крім того, матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_2 від 22.05.2023, зареєстровану у відділенням поліції №3 Бучанського РУП ГНП в Київській області 22.05.2023 за №С-96, якою ОСОБА_2 просить його звернення та звернення його батька, ОСОБА_3 від 17.05.2023 не розглядати так як дана подія сталась не з тими працівниками поліції, яких він вказав раніше. З даного приводу до раніше вказаних працівників претензій не має, просить не притягувати їх до відповідальності. Ті дані, які він надав 17.05.2023, підтримувати не буде так як вони неправдиві.

Проте, така заява не досліджувалась відповідачем під час проведення службового розслідування та не відображена у висновку службового розслідування.

Суд звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №817/1318/17.

З урахуванням означеного суд дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування відповідачем не встановлено наявність складу дисциплінарного проступку в діях позивача, з приводу якого було призначено службове розслідування. Як наслідок, відсутні підстави вважати про встановлення наявності порушень відповідних положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій.

Також суд зауважує, що з висновку службового розслідування неможливо встановити, чи досліджувався дисциплінарною комісією ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок, обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності, зокрема, позивача чи знімають безпідставні звинувачення з нього, відомості, що характеризують його, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, вид і розмір заподіяної шкоди.

Водночас, саме встановлення означених обставин покладено в основу службового розслідування як сукупності дій, направлених на своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на проведення опитування позивача за допомогою поліграфа.

Відповідно до вимог пункті 6.8 Розділу VI Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (далі - Інструкція № 53/5), з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа.

Пунктом 6.8.1 Розділу VI Інструкції № 53/5 передбачено, що предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.

За визначенням поліграф (детектор брехні) є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред'явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Поліграф - це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров'яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо. Водночас, на основні чотири показники, які вимірюються поліграфом (артеріальний тиск, пульс, потовиділення, частота дихання) впливає велика кількість емоцій, в тому числі радість, ненависть, печаль, тривога, депресія. Зв'язок цих параметрів у сукупності із намірами безперечного обману до цього часу наукою не доведено. При цьому слід зазначити, що поліграф не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).

Тобто експертиза із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа - це різновид психологічної експертизи, яка проводиться у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням комп'ютерного поліграфа психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред'явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою.

При цьому, суд звертає увагу, що така експертиза не є точною, а в основу висновків покладено лише наявність фізичних реакцій на певну інформацію. Результати перевірок на поліграфі мають орієнтовне значення, а висновки мають ознаки вірогідності. Застосування таких висновків в якості доказів безумовного підтвердження вчинення особою дисциплінарного проступку є недопустимим.

Так, відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого часиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У свою чергу, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників справи із застосуванням поліграфа (детектора брехні) або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням викладеного судом не приймаються до уваги в якості належного та достатнього доказу висновки за результатами проходження дослідження з використанням поліграфа від 26.05.2023 стосовно позивача.

Правові висновки щодо недопустимості використання висновків поліграфічних досліджень в якості беззаперечних доказів наявності юридично значимих фактів викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3494/16, від 14 червня 2018 року у справі № 753/21049/16-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі №810/4369/16.

Таким чином, враховуючи означені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції.

Щодо зазначених у висновку службового розслідування порушень позивачем пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція №1026), статей 254, 256 та 283 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1395, що виразилося у систематичному порушенні порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків, систематичному порушенні вимог нормативно-правових актів під час складання адміністративних матеріалів стосовно громадян, що призводить до порушення прав останніх, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам'яті передається відповідальній особі.

У висновках службового розслідування, відповідач зазначив, що підтвердженим є факт систематичного порушення позивачем порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків, встановлений під час проведення службового розслідування щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

Водночас, в силу законодавчо встановлених Порядком №893 положень проведення службового розслідування відбулося внаслідок отримання інформації про можливі неправомірні дії, зокрема, позивача щодо отримання неправомірної вигоди у розмірі 500 грн від ОСОБА_2 , а тому у суду є підстави вважати, що службове розслідування, результати якого оформлені висновком від 29.05.2023, повинно бути проведено саме в межах заяви ОСОБА_3 про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку позивача з метою встановлення, зокрема, наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування (отримання неправомірної вигоди).

Проте, матеріали службового розслідування не містять жодних пояснень та доказів, які б стосувалися порушення позивачем порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків 17.05.2023 під час можливих неправомірних дій, які слугували підставою для проведення відносно нього службового розслідування.

З урахуванням означеного, судом не приймаються до уваги викладені у відзиві та у висновку службового розслідування обставини щодо порушення позивачем вимог Інструкції №1026 як такі, що не стосуються предмету службового розслідування з огляду на його призначення у зв'язку з надходженням інформації про можливі неправомірні дії, зокрема, позивача щодо отримання неправомірної вигоди у розмірі 500 грн від ОСОБА_2 , а не за фактом порушення вимог Інструкції №1026, які полягають у відсутності фіксації порушень в момент зупинки транспортних засобів правопорушників бодікамерами, порушень при складанні частини протоколів, а також відсутності відеозаписів з нагрудної бодікамери під час документування частини адміністративних правопорушень.

Крім того, з матеріалів службового розслідування неможливо встановити, чи досліджувалося відповідачем питання наявності/відсутності у позивача у спірному періоді портативного відеореєстратора, наслідком чого є неможливість встановлення об'єктивних обставин щодо виконання ним вимог пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції №1026 у цей період.

З аналогічних підстав судом не досліджуються зазначені у висновку службового розслідування порушення позивачем статей 254, 256 та 283 КУпАП, оскільки означеними статтями КУпАП врегульовано складення протоколу про адміністративне правопорушення, зміст протоколу про адміністративне правопорушення та зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Судом відхиляються посилання відповідача на порушення позивачем вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1395 як такі, що не обгрунтовані належним чином, зокрема, без конкретизації положень, які, на думку відповідача, було порушено позивачем.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Додатково суд вважає за доцільне зауважити, що в силу положень частини другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем як під час проведення службового розслідування, так і під час судового розгляду справи не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, як наслідок, неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції спірними наказами.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 30.05.2023 №204 та наказу від 02.06.2023 №119 о/с підлягають задоволенню у повному обсязі як такі, що знайшли своє документальне та нормативне підтвердження під час судового розгляду справи.

Водночас, судом відхиляються доводи позивача щодо невідібрання у нього пояснень під час проведення службового розслідування як такі, що спростовані матеріалами справи. Проте, означене не впливає на результати розгляду справи.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи скасування судом наказу про звільнення позивача, він підлягає поновленню на попередній роботі.

Позивач у прохальній частині позовної заяви просить поновити його на службі в поліції з 03.06.2023.

З наказу ГУНП в Київській області від 02.06.2023 №119 о/с вбачається, що позивач був звільнений з 02.06.2023.

Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, позивач має бути поновлений на роботі з наступного дня після звільнення, тобто з 03.06.2023, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №711/8138/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85679198) зазначила, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення. Обов'язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов'язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок №100), цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.

Враховуючи вищевказані норми та приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено з посади з 02.06.2023, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату позивача за квітень та травень 2023 року (два місяці, що передують звільненню).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки ГУНП в Київській області від 26.06.2023 №344 про нараховані суми грошового забезпечення, які після утримання обов'язкових платежів та зборів, були виплачені ОСОБА_1 за період з березня по травень 2023 року середньоденне грошове забезпечення позивача складає 644,32 грн, яке обраховане, виходячи із грошового забезпечення за 30 календарних днів у квітні 2023 року у розмірі 23600,01 грн та за 31 календарний день у травні 2023 року у розмірі 15703,23 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 03.06.2023 (наступний день після звільнення, враховуючи, що день звільнення є останнім робочим днем) по 12.03.2023 (день постановлення рішення у цій справі) або 284 календарних дні.

З урахуванням цього, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2023 по 12.03.2024 у розмірі 182 986,88 грн. (644,32 грн х 284 дні).

Отже, всебічно та в повному обсязі розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до положень статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в частині:

- поновлення позивача на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 03.06.2023;

- стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.05.2023 №204 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.06.2023 №119 о/с про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №3 Бучанського районного управління поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №3 Бучанського районного управління поліції з 03.06.2023.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2023 по 12.03.2024 у розмірі 182 986,88 грн (сто вісімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість гривень 88 коп.).

6. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №3 Бучанського районного управління поліції з 03.06.2023.

7. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.