ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" березня 2024 р. справа № 300/4361/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Біньковської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки виплати всіх належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку, тобто за період з 27.05.2023 по 07.07.2023, у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100; стягнути середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати всіх належних мені при звільненні сум по день фактичного розрахунку, тобто за період з 27.05.2023 по 07.07.2023 в розмірі 48 084 (сорок вісім тисяч вісімдесят чотири гривні) грн. 54 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення відповідачем не проведено повного розрахунку. Виплата належних сум при звільненні проводилася не в день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а 12.06.2023 - 165289,65 грн., 07.07.2023 - 18111,29 грн. Вважає, що оскільки виплата вказаних грошових коштів в день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (26.05.2023) не була проведена з вини відповідача, тому позивач набув право на отримання середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 07.07.2023). Просить позов задовольнити.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позову заперечує. Зазначає, що позивачу за період із січня 2023 року по травень 2023 року нараховано та виплачено грошове забезпечення та інші виплати у розмірі 336108,44 грн. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати проводиться у разі затримки на 1 і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за цей період зріс більше як на 1 відсоток. Відповідно до офіційних даних Міністерства фінансів України, індекс інфляції цін на споживчі товари і тарифи на послуги за травень 2023 року складає 100,5% а за червень 2023 року - 100,8%, тобто, за період невиплати позивачу повного розрахунку по заробітній платі та інших виплат, індекс інфляції зріс лише на 0,3%. Наголошує, що нарахування та виплата грошового забезпечення та додаткових виплат у вигляді премії особовому складу Військової частини НОМЕР_1 здійснюється на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 та з асигнувань, які виділяються для вказаних потреб Військовою частиною НОМЕР_2 , яка є головним розпорядником бюджетних коштів, на спеціальні рахунки відповідача, з яких і відбувається власне фінансове забезпечення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 . Звертає увагу на пропущення позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом.
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, в якій не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.34).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №146 від 26.05.2023, ОСОБА_1 , звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.05.2023 №52, з 26.05.2023 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , знятий з усіх видів грошового забезпечення, а з котлового з 27.05.2023 (а.с.6).
Згідно виписки із карткового рахунку позивача у АТ «Приватбанк» на його рахунок від Військової частини НОМЕР_1 12.06.2023 надійшли грошові кошти в розмірі 165289,65 грн. та 07.07.2023 - 18111,29 грн. (а.с.7-8).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.
Отже, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч.2 ст.117 КЗпП України).
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
В постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, що під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 26.05.2023.
Остаточний розрахунок з виплати усіх належних позивачу сум при звільненні проведений відповідачем 07.07.2023.
Як зазначено судом вище, стаття 116 Кодексу законів про працю України оперує поняттям “всі суми, що належать працівнику”, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Із змісту вказаних правових норм суд робить висновок, що відповідальність в розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо слідує із статті 117 КЗпП.
Отже, в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум, прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку.
Коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати, застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 (підпункт “л” пункту 1 цього Порядку).
Згідно з п.2 вказаного Порядку №100 від 08.02.1995, середня заробітна плата за час затримки всіх сум належних на час звільнення виплат, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Враховуючи, що позивача було виключено із списків відповідача в травні 2023 року, то для обчислення середнього заробітку необхідно брати період за березень-квітень 2023 року.
Зміст доданих сторонами доказів засвідчує склад грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передують місяцю, в якому відбулось виключення із списків, в загальній сумі 69837,00 грн. Отже, середньоденне грошове забезпечення для розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати грошових компенсацій становить 1144,86 грн. (69837,00 грн. розділити на 61 календарний день).
Загальний період затримки розрахунку при звільненні у спірному випадку становить 42 календарні дні.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать позивачу до виплати в день звільнення, становить 48084,12 грн. (1144,86 грн. х 42).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Враховуючи встановлені і цій справі обставини, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Так, згідно із довідкою про розміри щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , загальна сума грошового забезпечення, що підлягала виплаті позивачу під час звільнення в травні 2023 року з військової служби становить 185697,55 грн. (а.с.28).
Також, в цій довідці зазначено наступне: виплата за травень проведена 12.06.2023 в сумі 167310,45 грн. (за мінусом військового збору); виплата додаткової винагороди за травень здійснена 07.07.2023 в сумі 18387,10 грн. (за мінусом військового збору).
Як слідує, із виписок з карткового рахунку позивача 12.06.2023 на його рахунок зараховано 165289,65 грн. та 12.07.2023 - 18111,29 грн. (за мінусом військового збору, як зазначив відповідач).
Тобто, у день звільнення мало бути виплачено 183404,94 грн. (100%) = 165289,65 грн. (виплачено 12.06.2023 - 90,12%) + 18111,29 грн. (виплачено 07.07.2023 - 9,88%).
Як зазначалося судом вище, середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать позивачу до виплати в день звільнення, становить 48084,12 грн. (1144,86 грн. х 42).
Оскільки позивачу без зволікань після звільнення 12.06.2023 було виплачено майже всю суму грошового забезпечення у розмірі 165289,65 грн. (90,12% від суми, що мала бути виплачена), то суд вважає справедливим способом захисту порушених прав позивача - стягнення на його користь 4750,71 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 27,08% від загальної суми середнього заробітку, та є пропорційним по відношенню до виплаченої із значною затримкою суми у розмірі 18111,29 грн. (9,88% від суми, що мала бути виплачена).
Враховуючи наведене суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на користь позивача 4750,71 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд звертає увагу, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом розраховано із виплачених позивачу сум грошового забезпечення, тобто із сум з яких стягнуто обов'язкові збори та платежі.
Щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Строки звернення до суду регламентовано статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Так, частиною першою вказаної стаття визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як слідує із матеріалів справи ОСОБА_1 виключений з особового складу Військової частини НОМЕР_1 та усіх видів грошового забезпечення з 26.05.2023. Розрахунок з позивачем проведено 07.07.2023. Із позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 10.07.2023. Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом. При цьому суд зауважує, що предметом спору в цій справі є не спір про звільнення позивача, а про виплату середнього грошового забезпечення за час затримки виплати всіх належних позивачу при звільненні сум.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом судовий збір не сплачувався відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2023 по 07.07.2023 в сумі 4750,71 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень 71 копійка).
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.