Ухвала від 13.03.2024 по справі 280/8378/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

13 березня 2024 року Справа № 280/8378/23 Провадження № СН/280/7/24

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у частині,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009, у невстановленому законом розмірі; 2) зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснювати нарахування та виплати пенсії позивачу, починаючи з 07.10.2009, у встановленому законом розмірі, на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з урахуванням повного страхового стажу 42 роки, застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент проведення перерахунку пенсії , на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі та додатково представлених документів про заробітну плату та загальний трудовий стаж, з виплатою заборгованості за пенсією після її перерахунку та індексації, з компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати затриманої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою про виплату пенсії на банківський рахунок, переданою до органу ПФУ установою банку та/або уповноваженим представником позивача за довіреністю.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2023 закрито провадження у справі №280/8378/23 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009, у невстановленому законом розмірі та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснювати нарахування та виплати пенсії позивачу, починаючи з 07.10.2009, у встановленому законом розмірі, на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з урахуванням повного страхового стажу 42 роки, застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент проведення перерахунку пенсії , на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі та додатково представлених документів про заробітну плату та загальний трудовий стаж, з виплатою заборгованості за пенсією після її перерахунку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №280/8378/23 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 19.02.2024 суддею Прасовим О.О. прийнято до свого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009, у невстановленому законом розмірі та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснювати нарахування та виплати пенсії позивачу, починаючи з 07.10.2009, у встановленому законом розмірі, на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з урахуванням повного страхового стажу 42 роки, застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент проведення перерахунку пенсії , на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі та додатково представлених документів про заробітну плату та загальний трудовий стаж, з виплатою заборгованості за пенсією після її перерахунку.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, зокрема: "... Щодо застосування процесуальних строків. Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. У ч.2 вказаної статті зазначається, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадках, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, саме з 07.10.2009 має починатися перебіг строку звернення до суду за захистом своїх прав для позивача, тому що саме з цього часу позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Таким чином, позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки він звернувся до суду із позовом у 2022 року, хоча мав дізнатися про порушення своїх прав 07.10.2009, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 07.10.2009 року №25-рп/2009. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не обґрунтовано і не вказано поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому відсутні правові підстави для поновлення цього строку. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Позивач не наводить причин пропуску звернення до суду, не надає доказів поважності пропуску цього строку. Задоволення позовних вимог у рамках розгляду іншої судової справи не може визнаватися судом як поважна причина пропуску строку до суду та бути підставою для задоволення позовних вимог, які виходять за межи строку звернення до суду. Необізнаність позивача про порушення його прав не є поважною причиною пропуску звернення до суду, та не має такою визнаватися судом. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06.04.2022 у справі 553/4276/16-а в якій зокрема зазначено, що «длявизначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк зверненнядо суду. В тойже час, триваюча пасивна поведінка такої особине свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів». Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.2,8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність учасників судового процесу перед законом і судом. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Щодо статті 46 Закону №1058-IV, то за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом. 02.12.1996 року Позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Отже за період з липень 2021 року пенсія позивачу не нараховувалась. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Аналогічна правова позиція була також підтримана постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 в якій зазначено, що для реалізації права на звернення до суду із позовними вимогами щодо поновлення та виплати пенсії, слід застосовувати 6-ти місячний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже перебіг процесуального строку розпочався саме 07.10.2009 року, з часу коли позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав але, в наслідок своєї байдужості до них, яка виявилась у пасивні поведінці, не скористався нею вчасно та не звернувся до суду у визначений законом строк. До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо перерахунку пенсії позивачу з 07.10.2009 по 08.04.2023 мають бути залишені без розгляду. ...".

Адміністративний позов сформовано в системі "Електронний суд" 08.10.2023.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Як передбачено п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.6 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України №1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Аналіз положень ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.

Таким чином, положення ст.ст.122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 за №25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.

З вказаних підстав суд вважає, що клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви, викладене у відзиві на позовну заяву, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.О. Прасов

Попередній документ
117627759
Наступний документ
117627761
Інформація про рішення:
№ рішення: 117627760
№ справи: 280/8378/23
Дата рішення: 13.03.2024
Дата публікації: 15.03.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (05.03.2026)
Дата надходження: 22.01.2026
Предмет позову: визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії у частині